Володимиру Зеленському давно вже час зробити очевидний висновок: якщо оточення дає поради, від яких стає гірше, – треба міняти людей. Тож якщо Данило Гетманцев проводить податкову та митну реформу, а податківці та митники крадуть дедалі більше – час міняти Гетманцева. Якщо правоохоронці борються з корупцією чи зловживаннями, а стає лише гірше – треба міняти правоохоронців. Якщо друзі кажуть "все гаразд", а навколо все руйнується – треба позбавлятися "друзів".
Економіка – це така наука, яку можна звести до однієї лише формули: здорового глузду. Не треба дивитися гарні презентації чи слухати казки про Нью-Васюки. Подивись навколо – все перед очима.
Особливо необхідні порядок та здоровий глузд у чутливих до корупції сферах. Наприклад, у гральному бізнесі з річним обертом під 180 мільярдів гривень. Навести лад на ньому здатні лише повна прозорість та чіткі правила. Доки немає прозорості, нас будуть годувати релізами про неймовірні успіхи – але ринок з річним обертом 180 мільярдів гривень залишиться годівницею для недоброчесних корумпованих ділків у погонах.
Згадую, як побороли нелегальні гральні заклади за часів раннього Зеленського. Поліція та СБУ мужньо боролися із салонами, а їх лише більшало навіть під час коронавірусу. І лише коли Володимир Зеленський особисто розізлився на міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, як усі салони прибрали за два дні. Тож питання не в тому, що не можуть. Комусь потрібно саме так.
Щойно завершився черговий переділ грального ринку. Він відбувся завдяки санкціям, які наклала РНБО та підписав президент. З ринку випхали єдиного більш-менш прозорого оператора – Parimatch. Його клієнтів віддали конкурентам, а фінансові потоки ринку – державним "Привату" та "Ощаду". Але чи стало краще?
Нардеп Ярослав Железняк хвалиться надходженнями від "ігорки", проте я не бачу перемоги. 851 млн грн надходжень за травень, але у попередні місяці – набагато менше. У квітні десь 450 мільйонів, у березні 400, у лютому 300. Це усе дрібниці, що свідчать про подальшу корумпованість ринку. Гральний бізнес продовжує не сплачувати податки.
За іншими даними, за п'ять місяців гральний бізнес дав 4 мільярди надходжень разом із ліцензіями. Але тут теж не все гаразд. Це десь 800 мільйонів на місяць. Якщо втримають темпи, на рік вийде максимум 9 мільярдів (це дуже оптимістично). Але навіть 9 мільярдів – це лише 5% від обертів ринку. Це майже нічого, якщо враховувати величезні оберти ринку. Цього року вони напевно перевищать 200 мільярдів.
Тож де логіка? У 2022-2023 роках більшість податків грального ринку сплатив саме підсанкційний Parimatch. Разом із ліцензіями він дав до бюджету 51% всіх податків гральної галузі. За перший квартал 2023 року – вже 77%. А якщо не враховувати ліцензії – то 95-98%. Тобто, напередодні санкцій саме Parimatch сплачував податки, навіть у найважчі воєнні місяці, навіть коли інші учасники грального ринку не платили. Якщо накладення санкцій відбулося за несплату податків – це надто дивне рішення.
Висновок: треба уважно дивитися, хто підсунув це рішення РНБО та президентові. Бо тут щось дуже нечисто. Чи то конкуренти замовили найбільш потужного оператора. Чи то правоохоронці захотіли "стригти", але не змогли, тому вирішили покарати Parimatch через механізм санкцій. Це вкрай неважко – у санкційному переліку сотні позицій. Плюс-мінус одна, ніхто не помітить. Але відповідальність таким чином лягає на РНБО та президента.
Я розумію правоохоронців. Їх дуже бентежить, що вже три місяці компанія не збирається мовчати та приймати санкції як належне. Тож чим далі, тим виразніше виглядає ця справа.
Скільки ще можна тягнути з оприлюдненням доказів, за якими накладено санкції на Parimatch? Якщо компанія дійсно працювала на росію після початку вторгнення, то надайте докази та захистіть ім'я СБУ та РНБО. Але минуло вже три місяці від моменту рішення РНБО. Доказів немає. Правоохоронні органи, зокрема СБУ, так і не відповіли на численні запити компанії та не обґрунтували звинувачень.
Жодних доказів, пояснень та відповідей. Самі лише натяки, що на Parimatch наклали санкції чи то за роботу в рф, чи то за несплату податків. Щодо податків зрозуміло, а от щодо роботи в рф маємо лише виразну позицію компанії. Parimatch стверджує, що невдовзі після початку війни вийшов з росії, відкликав франшизу, відключив свій софт, розірвав угоди з російськими партнерами. Після цього показав корпоративну структуру, з якої не має російських зв’язків. Для цього навіть було створено сайт justice4business.com. Компанія публічно озвучила проукраїнську позицію. Потім відкрито позначила юридичну позиції щодо неправомірних санкцій. Перерахувала більше 500 млн грн на потреби ЗСУ та різні гуманітарні проекти.
Якщо треба показати, що Parimatch бреше – саме вдалий час це зробити. Час надати такі дані, щоб раз і назавжди зацементувати довіру до рішень РНБО. Це була б принаймні чітка державна позиція. Наразі у влади позиції немає. Вона опинилася у незручній ситуації. Така поведінка дискредитує сам санкційний механізм, який, відверто кажучи, від початку не є законним. Нагадаю юридичну логіку. Санкції накладаються на осіб та компанії інших країн. А всередині України мають діяти виключно закони України.
Віднедавна на сайті президента є петиція Parimatch , яка набрала потрібні 25.000 голосів. Багато хто з підписантів – це клієнти, в яких через санкції заморожено гроші на рахунках компанії. Вже три місяці поспіль вони не можуть забрати мільйони гривень.
Що далі? Ігнорувати не лише Parimatch, а і підписантів петиції? Дедалі важче приховувати та ігнорувати цю справу.
І тут слово за Володимиром Зеленським. Реакція на петицію – це тест для нього, наскільки він дотримується норм законодавства, поважає волевиявлення людей та демократичні засади українського суспільства. Якщо так, то він упродовж відведених законом 10 днів відправить це рішення на перегляд РНБО щодо скасування санкцій. Це вдала нагода виправити помилку, збільшивши таким чином політичний капітал влади. Звісно, такому перебігу чиниться спротив. Проте якщо Володимир Зеленський хоче на другий термін, можливо та потрібно його долати.