Для України втілення таких рекомендацій означатиме вибух соціального невдоволення. Тому не дивно, що урядовці присягаються не робити жодного кроку в цьому напрямі. Власне, складність зазначеної проблеми в тому й полягає, що соціально-економічна за своїм походженням, вона має потенційно небезпечні соціально-політичні наслідки. З одного боку, очевидно, що уряд не піде на самогубство, з іншого – проблему величезної діри в Пенсійному фонді все одно треба вирішувати. Та й від МВФ на цьому етапі нікуди не подітися, а значить, не втекти і від його вимог. Тож чи є вихід з цієї ситуації?
Перш за все, треба усвідомити, що МВФ пропонує універсальні структурні реформи, мало чутливі до багатьох національних реалій. З суто механічного погляду, можна скорочувати видатки бюджету на пенсійне забезпечення шляхом підвищення пенсійного віку. Це найпростіший шлях, але він далеко не єдиний і безальтернативний. При цьому справа не лише в можливих політичних наслідках; виходячи з низького рівня середньої тривалості життя та поганих умов праці в Україні, це об’єктивно матиме катастрофічні соціальні наслідки. Це реалії українського життя, які можуть не враховувати в МВФ, але які зобов’язана врахувати українська влада.
Слід наголосити, що підвищення пенсійного віку – не самоціль для МВФ. Мета кредитора – суттєве зменшення дефіциту Пенсійного фонду, який щороку пожирає мільярди гривень з державного бюджету. Для цього МВФ пропонує найбільш поширений інструмент, але якщо ми зможемо досягти цілі іншими способами, питання пенсійного віку просто зійде з порядку денного.
Сьогодні багато політично мотивованих скептиків намагається спекулювати на цій темі, подаючи все так, ніби залежність від кредитів валютного Фонду і проблема підвищення пенсійного віку – це виключно набуток теперішньої влади. Тому нагадаю, що ще в липні 2011 року президент Янукович скріпив підписом зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. Цим законодавчим актом було підвищено пенсійний вік для жінок, які отримують пенсію відповідно до загального закону, з 55 до 60 років, починаючи з 1 жовтня 2011 року, поступово збільшуючи його на 6 місяців щороку протягом 10 років. Результат виявився дещо неочікуваним: з 30,1 млрд грн. в 2011 році дефіцит Пенсійного фонду досяг 145 млрд у минулому році, тобто зріс майже у 5 разів. І навіть якщо зважити на трикратну девальвацію національної валюти з того часу, все одно матимемо збільшення дефіциту майже на 60 млрд. Відтак, очевидно, що корективи пенсійного віку мало допомагають залатати діру Пенсійного фонду.
Це і зрозуміло, адже справа не у віці, а в тому, що Пенсійний фонд банально нічим наповнювати. Пенсія прямо залежить від зарплати. А якщо, за даними Мінсоцполітики, близько половини працюючих громадян не платять податків повністю або частково, якщо мінімальна зарплата встановлюється на рівні фантастичного прожиткового мінімуму, то звідки візьметься пенсія, до того ж пристойна?
Сьогодні Кабмін офіційно затвердив розмір дефіциту Пенсійного фонду. У 2017 році він складатиме 141,5 млрд. гривень, тоді як у 2016-му становив 145 млрд. При цьому бюджет Пенсійного фонду збільшився майже на 30 мільярдів – з 257 млрд в минулому до 284 млрд в цьому році. Позитивна динаміка не велика, але вона є. Крім того, з поточного року уряд збільшує вдвічі мінімальну зарплату, що має додатково поповнити Пенсійний фонд за рахунок єдиного соціального внеску. Тож, по великому рахунку, цей рік буде експериментальним в аспекті виконання ключової вимови МВФ не за рахунок підвищення пенсійного віку.