Головна необхідність для розвитку міста – достатні доходи. І не менш головна – ефективність витрат. Бюджет визначає життя міста. На бюджет у різних міст різні погляди і різна його реалізація. таких доходів вбачається бюджет Києва.
Видатки Бюджетів міст за 2019 рік (наближені дані)
Доходи різних міст різні, як в абсолютних величинах, так і в їхньому приведенні на одного мешканця чи інший показник. Причин таким відхиленням може бути багато, починаючи від індустріалізації міста і рівня доходів громадян, продовжуючи рівнем розвиненості самоврядування та взятих столицею на себе соціально-економічних функцій, закінчуючи неефективним та безгосподарним управлінням бюджетом та комунальною власністю містян.
Харків і Львів відверто гірше забезпечені бюджетом ніж Київ. При цьому така «гіршість» в 2 рази не відчувається, як то кажуть в народі «крадуть мабуть менше».
Київ в бюджетному плані гірше за Мінськ, Варшаву та Москву, а з Берліном і порівнювати важко. Якщо Варшава і Берлін європейські міста з європейським рівнем оплати праці, рівень якої є визначальним у розмірі бюджету, то Мінськ співставний з Києвом, а, навіть, мав би бути десь між Києвом та Харковом.
Якщо взяти до уваги рівень інфраструктурного розвитку столиць сусідніх країн, то і тут Київ не те що у відставанні, а у повному застої – це відчувають кияни кожного дня, їдучи на роботи чи в метро чи автобусі чи у власному авто.
В Києві зникає промислове виробництво і замість підприємств виникають житлові забудови. Заміна промисловості на житло – це теж причина слабкого бюджету в порівнянні з іншими містами, де промисловість збереглася і розвивається. Це пояснює дуже малу частку (10%) надходжень до бюджету, сформованих оподаткуванням прибутку підприємств.
Порушено в київському бюджеті і ефективність розподілу видатків за бюджетними програмами. Так, видатки на реалізацію національної програми інформатизації в 2019 році стали бюджету киян майже 0,9 млрд грн. Відслідкувати ефективність цих грошей і відповідність витрат бюджету з витратами підрядника не можливо – гроші в нікуди. Але за ці ж гроші могли б добре оплачувати працю 5000 лікарів цілий рік чи відремонтувати, матеріально забезпечити не одну лікарню і почати можна було б з Олександрівської лікарні.
Не раціональним виглядає і бажання вирішити запущеність в інфраструктурі транспортній галузі за рахунок бюджетних програм, «зливаючи гроші» на своїх підрядників.
Оптимально оцінюючи, Київ гірший за інших, і, як наслідок, Київ стає не комфортним. Київ відданий на зовнішнє управління, в аутсорсинг.
Аутсорсинг, який представляє приватний власник, довів свою неефективність: не може приватний власник вчасно і ефективно побудувати Шулявський шляхопровід і «нещасні» станції метро на Виноградарі. А вже певним брехунам з КМДА, які обіцяли все до «нового року» з нового року можуть на роботу не виходити – в КМДА потрібна ефективна прискорена ротація кадрів, інакше все коштує напрочуд дорого для киян. Кожен заступник голови КМДА, як маленька епоха застою великого застояння. Кожен аутсорсер, як історія пограбування з великого історичного грабунку Києва.
Майно киян не потрібно роздавати, комунальна власність, в тому числі і комунальні монополії, - це джерело не тільки збільшення доходів бюджету, а і основа розвитку міста.
Вагому частку (до 20%) доходів бюджетів міст в тій же Польщі становлять власні доходи, сформовані від комунальної власності та участі комунальної власності у виробничій діяльності – в Польщі очільник міста не говорить, що держава неефективний власник. І Варшава не єдине місто, де до комунальної власності, власності містян відносяться відповідально – самостійно і ефективно керують нею, примножують і розвивають. Розуміння, що тільки в такий спосіб організація самоврядування буде давати результати, робить можливим досягнення стратегічних цілей в розвитку міста. Добре відомий розвинений комфортний громадський у сусідів надбання і реалізована можливість саме через таке відношення до організації комунального управління.
Відсталий Київ не може формувати співставні доходи міського бюджету. Соціально-економічний механізм Києва порушено і розбалансовано, що призводить до негативних наслідків.
Відсутність професійного стратегічного управління містом, його життєдіяльністю проявляється і усьому.
За останні 6 років в Мінську побудовано 14 станцій метро, які з’єднується 17 кілометрами колій, а в Москві побудовано 41 станцію метро які з’єднуються 71 кілометром колій. В Києві - жодної станції.
За останні 6 років жодної транспортної «розв’язки», не говорячи вже про навчитися робити по сучасному підземні переходи замість лежачих поліцейських та “острівців” безпеки. Відсутність розвиненості громадського транспорту. В метро черги і жетон в одні руки – совок за совком.
За 6 років нічого не вирішено з паркувальним простором окрім карманів для паркування на Богдана Хмельницького.
Управлінці Києва не спромоглися зробити зупинки і віддали все їх на аутсорсинг для торгівлі цигарками – знову продали інтереси киян, - хоча є спеціалізовані комунальні підприємства з торгівлі і вони могли б в системі господарської співпраці та господарської діяльності розвинути в інтересах громади розвинути економічну монополію зупинок.
За останні 2 роки повністю скорумпована під «Прайм» зовнішня реклама в Києві – кияни мали б бути власниками цієї монополії, а зараз недоотримують сотні мільйонів гривень.
Сотні мільйонів недоотримує і паркувальний простір Києва – простір не тільки не управляється, а і віддається в аутсорсинг для заробляння іншим, а не киянам, і вже нові некомунальні паркувальники на віджатій у киян парковці виставляють трикратну ціну, беручи “налом”, проти чого так “успішно” боровся Віталій Кличко. Цю економічну монополію теж необхідно повертати, припиняючи передачу паркувального простору в приватні корумповані руки і не боятися “живих” грошей в бюджет киян.
Таких сотень мільйонів втрат можна перераховувати ще багато. Як і багато «розбазарених» грошей, втрат і втрачених можливостей.
Безумовною загальною причиною застою Києва є відсутність «царя в голові» - неспроможність і небажання управлінців Києва вибудовувати ефективні стратегії і реалізовувати їх. Повернути «царя» можливо через комунальну стратегію – стратегію для киян і Києва.
Києву потрібна комуналізація – консолідація власності киян. Києву необхідна Нова комунальна стратегія.
Нова комунальна стратегія Києва виходить з логіки вирішення накопичених проблем, існуючих викликів та викликів майбутніх. Головною проблемою і головним викликом для Києва є втрата цілісності управління і контролю в місті як агломерації.
Перш за все, нова комунальна стратегія Києва це:
- нова якість суспільного (комунального) управління – міський голова ефективний управлінець, а не аутсорсер, як і всі виконавчі органи.
- зосередження процесів розвитку інфраструктури Києва під контролем і оперативним управлінням громади;
- зосередження природних та економічних монополій на рівні Києва під контролем і оперативним управлінні громади;
- реалізація самостійного оперативного управління власністю громади, особливо стратегічних її напрямів, через комунальні підприємства;
Комунальної стратегії Києва повинна сформувати у киян бачення плану позитивних структурних змін в управлінні Столицею за рахунок формування потужної комунальної матеріальної бази для прискореного самостійного забезпечення будівництва, утримання та обслуговування міської інфраструктури інших об’єктів комунальної власності в інтересах громади.
Ті, хто хочуть замінити діючого голову і його команду, повинні ставити за мету не заміну в кріслі, а заміну в управлінні, вірніше його відновлення і розвиток. Діючому міському голові необхідно терміново змінити і тактику і стратегію не тільки управління Києвом, а і почати виправляти помилки.
Будь якій особі, яка вирішить боротися за право отримати довіру громади, буде необхідно сформувати та подати на розгляд громаді бачення щодо самостійного оптимально ефективного управління головним об’єднуючим фактором громади – її майном, коштами, природними та економічними монополіями в інтересах киян.
Це і є комуналізація Києва, його об’єднання в управлінні і життєдіяльності.
За рахунок нової комунальної стратегії не тільки можливе, а і необхідне вирішення існуючих проблем, в тому числі інфраструктурних, більшість з яких може бути переведена з соціальної категорії в економічну.
Києву необхідна свобода - звільнення від некомпетентного управління аутсорсерів.