Окрім ратифікаційних законів, постанов про призначення позачергових виборів та перейменування місцевих державних адміністрацій, законодавці все ж таки проявили себе у соціально очікуваних (катастрофічно необхідних) й політично вагомих законопроектах досить скромно. Серед майже 300 ініціатив на увагу заслуговують менше десяти:
1. Закон України про ринок електричної енергії, 2019-VIII
2. Закон України про оцінку впливу на довкілля, 2059-VIII
3. Закон України про внесення змін до деяких законів України щодо зовнішньополітичного курсу України, 2091-VIII
4. Закон України про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг, 2053-VIII
5. Закон України "Про Конституційний Суд України", №6427-д
Ще декілька законів мають допомогти розвитку нашої національної культури, і це також надзвичайно важливо, адже культура протягом останніх десятирічь розглядалася виключно за «залишковим принципом». Прийняття Законів України про Український культурний фонд, 1976-VIII, та Про державну підтримку кінематографії в Україні, 1977-VIII, є довгоочікуваними подіями.
Неоднозначими в суспільстві є погляди на необхідність прийняття Закону України про Єдиний державний реєстр військовозобов'язаних, 1951-VIII. Бо дехто вбачає в цьому моду на запровадження й створення реєстрів усіх видів, а дехто дійсно вважає що таким чином можна зупинити корупцію з призовом й відкупами від служби в армії.
Також можна згадати про прийнятий у травні Закон України про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки, 2031-VIII. Йде війна, і цей закон є одним з складників у боротьбі проти «колорадів».
В принципі це все, що заслуговує на увагу виборців. Оцінюючи роботу Парламенту за останні півроку можна зробити певні висновки. Зокрема, в Раді превалюють неактуальні законодавчі ініціативи, розгляд законопроектів, пов‘язаних з реформами – затягується, інтенсивність роботи парламенту носить штучний (піарний) характер і є далекою від поняття законотворчої продуктивності.