Відіграти все назад: чи слід Україні повертатися до довоєнних податків

Один з найбільш обговорюваних зараз законопроєктів економічної сфери має номер 8401. Це – дітище Мінфіну під назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану». Зміст документу можна передати однією фразою: пільги для бізнесу, запроваджені у перші дні війни, скасовуються, і все повертається на кола свої. Причину появи такого проєкту також сформулюємо коротко – МВФ. Більш жорсткі фіскальні вимоги (аніж ті, що діють з початку повномасштабного вторгнення) є передумовою співпраці України з Міжнародним валютним фондом.

Фото: Нацбанк

За це МВФ готовий виділити нам 15,6 млрд доларів кредитного фінансування протягом наступних 48 місяців. З них у 2023 році Україна зможе отримати близько 4,5 млрд доларів. Термін дії програми – чотири роки, графік виплат за кредитом – до десяти років. Це великий ризик для партнерів, адже держава-реципієнт, тобто Україна, перебуває у стані граничної економічної нестабільності.

Тим не менш, партнери згодні виділити кошти в обмін на виконання ряду зобов’язань. Тут і традиційне посилення боротьби з корупцією, і повернення обов’язкового декларування доходів чиновників, і завершення процесу формування наглядових рад державних банків, і переформатування Бюро економічної безпеки тощо. Ряд побажань торкається податкової сфери, і це – найбільш чутливий момент для багатьох.

Як усе починалось

15 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський заявив, що він дає добро на впровадження пакету рішень для підтримки української економіки. Що було в цьому пакеті? Процитую президента за його офіційним сайтом:

«Перше. Починаємо податкову реформу. Замість ПДВ та податку на прибуток даємо ставку 2% від обороту та спрощений облік. Для малого бізнесу – а це перша й друга групи ФОПів – ставимо добровільну сплату єдиного податку. Тобто якщо зможете – сплачуйте. Не можете – немає питань», – зазначив Володимир Зеленський.

Другим кроком, як повідомив глава держави, буде максимальна дерегуляція бізнесу.

«Скасовуємо всі перевірки для всіх бізнесів. Щоб усі працювали нормально. Щоб міста оживали. Щоб усюди, де немає бойових дій, продовжувалося життя. Умова лише одна: ви забезпечуєте нормальну роботу свого бізнесу в межах українського закону», – зауважив він.

Але немає сенсу надто довго зупинятися на тому, що було ухвалено понад рік тому. Тим паче, що вже у травні 2022-го почалися перші спроби відіграти цю історію назад. Тоді, однак, пільги вдалося відстояти. Нині ж, у травні 2023-го, певності щодо повторення такого сценарію значно менше. МВФ чекає від України забезпечення стійкості бюджету та фінансової системи – навіть в умовах війни. Як цього досягти? Фонд вимагатиме від України максимально мобілізовувати внутрішні ресурси, зокрема податки.

Нам кажуть, що для цього доведеться відновити довоєнні практики оподаткування, зокрема скасувати пільговий режим спрощеної системи оподаткування зі ставкою 2%. З цією метою і підготовлений для розгляду Радою законопроєкт №8401.

Як все може продовжитися

Незважаючи на складні умови, в яких нині знаходиться наша держава – воєнна агресія, масові міграційні процеси як фізичних осіб так і бізнесу, неосяжні втрати активів, туманні перспективи повернення до звичних укладів життя – законотворці невпинно наближаються до точки, коли воєнні податкові послаблення припинять свою дію. І ця точка вже доволі чітко окреслена – 30 червня 2023 року.

Тобто з 01-го липня переважна більшість воєнних норм припинить своє існування, навіть якщо збройна агресія продовжуватиметься. Передбачається і скасування спрощеної системи оподаткування на період воєнного стану зі сплатою 2% ЄП, і звільнення від сплати ЄСВ за себе для ФОПів 1 та 2 групи єдиного податку, і скасування мораторію на застосування штрафів та пені за порушення розмірів та термінів сплати податків, зборів та ЄСВ, порядку застосування РРО, ну і звісно – скасування мораторію на проведення контрольно-перевірочних заходів.

Один з лобістів повернення до старої системи оподаткування – народний депутат Данило Гетманцев, голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики – зазначив 16 травня у своєму Телеграм-каналі, що на спільній з міністерством фінансів та з представниками МВФ зустрічі були визначені кроки України в у фіскально-бюджетній політиці. І найважливіший з таких кроків – якраз ухвалення законопроєкту №8401, себто відновлення середньострокового бюджетного планування, а також «утримання від необдуманих та популістських ініціатив, які завдають прямої шкоди бюджету та державі під час війни».

Доволі несподівано, що минулорічні ініціативи президента Зеленського потрапили до категорії «необдуманих та популістських», та ще й в оцінці соратника і однопартійця глави держави.

Щоправда – як поступку «популізму» – Гетманцевим та його колегами з Мінфіну було вирішено залишити мораторій на штрафи та перевірки для підприємців, що здійснюють діяльність на територіях, наближених до бойових дій. Але така норма лише має зʼявитися у законопроєкті №8401, адже наразі її там немає, і невідомо, як визначатимуть перелік цих територій. Про все це ми дізнаємося під час ухвалення закону. В кожному разі МВФ очікує, що податкові пільги для підприємців зникнуть вже з 1 липня 2023 року.

Якими будуть наслідки

Тим часом бізнес, для якого перехід на сплату єдиного податку за ставкою 2%, став єдиною і безальтернативною можливістю встояти, наполегливо пропонує як мінімум застосувати диференційований підхід до повернення довоєнного оподаткування. І відтермінувати його для територій, що розташовані в районах проведення бойових дій або перебувають в оточенні, прифронтових та деокупованих зон хоча б на півроку.

А у разі прийняття закону розпочинати його впровадження з територій, які мають приплив капіталу та робочої сили, а також територій, що не були під окупацією i в зоні проведення бойових дій. Плюс розробити програму з відновлення та повернення на первинні території релокованого бізнесу.

Що ж стосується відновлення документальних перевірок підприємств, то, на думку платників податків, саме фіскальні перевірки найбільше заважають у веденні бізнесу. Не слід квапитися і з відновленням застосування штрафів: такий захід негативно впливатиме на здійснення підприємницької діяльності, особливо на територіях, які знаходяться поблизу проведення бойових дій.

Проти скасування податкових пільг для підприємців, запроваджених минулоріч у зв'язку з російською агресією, свій голос підносить і аграрний бізнес, про який я нижче скажу окремо і який опинився у найбільш скрутних умовах – порівняно із іншими підприємницькими сферами. Аграрії також закликають владу зупинитися і подумати іще раз.

Подібні прохання / пропозиції надходять, зокрема, народній депутатці Ніні Южаніній, про що вона пише у своєму Телеграм-каналі. Южаніна перебуває в одному парламентському комітеті з Гетманцевим, хоча фракції вони представляють різні. Проте справа тут не у партійній приналежності, а у наявності чи відсутності здорового глузду. У декого його може і не виявитися, що буде доволі прикро.

Що пропоную я?

Звичайно, що критикувати легко, але як збалансувати потребу відповідати вимогам МВФ із необхідністю підтримати власне підприємництво?

При вирішенні цієї проблеми я би запропонував три підходи. Перший – диференціювати бізнес за регіонами. Можливо, повертати довоєнні норми варто для областей, котрі найменшою мірою постраждали від російської навали. Маю на увазі, певна річ, захід України і передусім – Закарпаття. Щодо столиці, то вона якраз має бути виключена з переліку таких регіонів. Бо при всьому позірному «благополуччі» Київ останнім часом обстрілюють мало не щодня. Та й раніше йому діставалося також.

Хай би як не захищали столичне небо наші славні ЗСУ та надані союзниками ЗРК Patriot, з точки зору бізнесу ситуація в Києві є нестабільною та несприятливою. Столиця давно не очолює перелік привабливості регіонів саме для підприємництва. Підтвердженням цьому є те, що у Києві «стоїть» половина житла та офісів. У частині найманих квартир нікому жити, та й офіси продовжують чекати на орендарів. Між тим податки на землю та нерухомість ніхто не скасовував, але про це нижче.

Мій другий підхід – це диференціювати бізнес не тільки за географією, але й сферою функціонування. Погодьмося, що якщо робота ІТшників принципово не змінилася (а діяльність, скажімо, автозаправних мереж хоч і зазнала певної турбулентності у перші тижні війни, але зараз вирівнялась), то машинобудівна галузь, для прикладу, перебуває у значно менш стабільному стані. Що ж до згаданих вище аграріїв, то про них годі й говорити. Заміновані поля і наявність зернової угоди безкінечно утруднюють їм життя.

Сільськогосподарські виробники балансують на межі виживання, бо структура постачань змінилася. Продукцію продати неможливо, її купують одна чи дві транснаціональні корпорації за безцінь. А того, що лишається фермерам, не вистачає ані на паливо, ані на добрива чи зерно – не кажучи вже про зарплати працівникам. Ті «пом’якшувальні» новели (відтермінування сплати заборгованості на 30 днів тощо), які містить законопроєкт №8401, є просто смішними. Навіщо нам умовний «план Маршалла», якщо, не чекаючи його, ми власними руками вбиваємо нашого виробника?

Є, зрештою, і третій підхід до вирішення податкових проблем, про які я говорю і говорив давно – іще до повномасштабного вторгнення і взагалі безвідносно до війни. А говорив я, зокрема, про те, що податок на нерухомість є глибоко аморальним, адже у нас власники платять навіть не двічі, а безліч разів – при тому, що всі фіскальні відрахування ними були зроблені в момент придбання нової власності.

Україні необхідно переглянути перелік податків, їхній обсяг та доцільність. Приміром, податок з обороту (або податок з обігу) міг би замінити собою податок на прибуток на ПДВ. Є країни – зокрема, США – де подібна практика є звичною річчю, хоча тамтешній податок з обороту становить не 2%, а є вищим.

Так само варто замислитися і про податок на виведений капітал або, точніше, про податок на виведення капіталу. Він простимулює вкладати у виробництво, а не виймати гроші з обороту і виводити їх за кордон – мається на увазі у повоєнний період. Свого часу з представниками МВФ тривали дискусії на цю тему, а завершилися вони тим, що від тотального заперечення подібної реформи МВФ пройшов шлях до певного її сприйняття.

Нагадаю і про те, що Данило Гетманцев обіцяв, але не виконав обіцянку до кінця 2021 року зареєструвати законопроєкт про податок на виведений капітал – плани щодо цього так і залишились планами. Нині ж настає час не тільки отрясати від пилу старі (але добрі) ідеї, але й відкидати весь той негатив, яким їх намагаються підмінити. Інакше після Перемоги України держава недорахується охочих піднімати її з руїн та відроджувати економіку – якщо чужі економіки (ті, котрі прихистили наших переселенців) виграють у негласному конкурсі більшої фіскальної привабливості.

Михайло Поживанов Михайло Поживанов , Політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram