Народився у Дніпропетровську в родині металургів. Закінчив Московський інститут сталі й сплавів, там же захистив кандидатську дисертацію. Продовжив наукову діяльність в Дніпропетровській державній металургійній академії України, захистив докторську дисертацію, отримав звання професора. Михайло Поживанов має більше 50 патентів на винаходи, є автором понад 100 наукових публікацій.З 1994 по 1998 рр. — міський голова Маріуполя. У 2002-2005 рр. — заступник голови Київської міської державної адміністрації. Під час останньої парламентської каденції (з 2007 по 2012 рік) працював у комітеті Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Був головою Держкомрезерву (2008), а також заступником міністра економіки (2008-2010). Після складання обов’язків міністра незаконно переслідувався режимом Януковича, був змущений емігрувати за кордон. Повернувся в Україну у 2014-му — після зняття прокуратурою всіх висунутих обвинувачень.
Цікаві подвійні стандарти діють у нас вже котрий рік. Хоча дехто твердить, що усунення Труханова з посади мера якраз і свідчить про підготовку ОП до виборів. Тільки цього разу –
президентських…
Чи бачить влада цілісну картину того, як мають виглядати столичні мікрорайони після того, як їх очистили від кіосків.
Вибори, звісно, відбудуться, але колись у невизначеному майбутньому. Це, до речі, стосується й інших міст.
Необхідність побудови стосунків з бізнесом, залучення інвестицій та правильної взаємодії з інвесторами відкриває шлях до Євросоюзу.
Як провести вибори у державі, частина якої побувала під окупацією, частина просто знищена, частина – замінована, частина – покинута значною кількістю населення.
Доля Євгена Матвєєва стала нагадуванням про десятки інших представників місцевого самоврядування, які з початку повномасштабного вторгнення не зрадили своїм громадам.
Війна зобов’язує думати про децентралізацію енергосистеми та про перехід на розподільчу генерацію.
Влада вже мислить пост-воєнними категоріями, хоча перемога у війні сьогодні так само далеко, як і, скажімо, рік тому.
Ми або «забиваємо» на економіку, або тягнемо її за вуха з усіх сил.
Якщо для приватного бізнесу держава сформулювала одну вимогу-рекомендацію – закривати підприємство, то для державних інституцій алгоритму дій не існує в принципі.
Що мусить і чого не мусить робити влада на місцях, аби наблизити перемогу?
Поступова заміна імпортних поставок вітчизняним виробництвом, режим жорсткої економіки та синергія держави та бізнесу – ось це і є ті «воєнні рейки», які потрібні нам сьогодні.
Потреба якнайшвидше очистити країну від ознак та прикмет тоталітарного минулого зіграла із законодавцями злий жарт.
Нам потрібна і велика, і велична Україна – без пам’ятників колонізаторам і без спроб заповнити звільнені від них майданчики казна чим.
Українцям варто затямити, що зміни, до яких нас схиляють партнери, потрібні не Брюсселю, а нам.
Неможливо провести деколонізацію, просто змінивши художню терміносистему. Але говорити у повний голос про те, що ось ці та ці митці є нашими, доводиться неодмінно.
Що може зробити місцева влада, аби допомогти всім нам дожити до березня-квітня?
Коли держава живе від одного «чарівного копняка» до іншого, не відчуваючи власної мотивації до перетворень, не слід дивуватися, що до нас ставляться як до нерозумних та шкідливих дітей…
Справа із зерном набирає неприємних обертів. Чи все так однозначно і чи не лукавить Польща?
Колись слово «експропріація» увійшло у вжиток українців завдяки більшовицькій, а потім комуністичній окупації. Та нині не 1917-ий, а 2023-ий.
Застосування здорового глузду при закупівлях ніхто не скасовував. Якщо ж його бракує, керуватимемося стандартами, грошовими обмеженнями та контролем громадськості.
Вже вдруге ми відзначатимемо День Конституції, перебуваючи у стані війни.
Ненормально, коли ті, хто тримає на собі і тил, і – значною мірою – військо, отримує підозри та терпить знущання.
Як збалансувати потребу відповідати вимогам МВФ із необхідністю підтримати власне підприємництво?
Зниження ставок навряд чи допоможе уряду в переговорах з міжнародними партнерами про фінансову підтримку під час війни.
