Не буде швидкого вступу України в НАТО. Не буде дозволу бити по Росії західною зброєю. Не буде спільного ППО для відбиття російських повітряних атак. Про все це було вже сказано чітко і ясно. Або не чітко – з масою дипломатичних еківоків – але відповіді на всі ці запити ми вже отримали. Вже мільйон разів з якоїсь західної країни йшли сигнали про те, що нам дозволять бити по Росії, але хай спочатку такий дозвіл дасть, приміром, Німеччина, або хай спочатку відбудуться вибори у США…
Слово «ні» може мати різні відтінки, воно може бути навіть зефірно-рожевим, але це все одно буде «ні». По НАТО – аналогічно. Того ж таки 16 жовтня, щойно президент завершив виступ у Раді, представниця США при НАТО Джуліан Сміт сказала, що НАТО «у короткостроковій перспективі» не планує запрошувати до Альянсу Україну, дарма, що саме це вказано першим пунктом представленого Володимиром Зеленським «плану перемоги».
Президент вперто перекладає відповідальність за нашу перемогу на союзників, які цієї відповідальності не хочуть та всіляко від неї відкараскуються. Для українців же у плані Зеленського є лише два пункти: дати дозвіл на спільну експлуатацію з партнерами наших корисних копалин, а військовим – продовжити службу на американських базах в Європі після війни. А де, приміром, пункт щодо подолання корупції? Так, він теж має стосунок до нашої перемоги. Хай і не прямий, а опосередкований. І це – саме наша зона відповідальності.
Я не знаю, що міститься у таємних додатках, які супроводжують деякі пункти плану Зеленського, але таїн вистачає і так. Мені, наприклад, не зрозуміло, про яке розміщення на території України комплексного неядерного пакета стримування, що захистить нас від подальшої агресії Росії, йде мова? Це вже з кимось проговорювалось? Є контури подібних угод? Крім того, не забуваймо і про те, що розміщення у нас подібних арсеналів вимагатиме змін до Конституції.
Другий момент, який мені незрозумілий, це те, як Зеленський збирається схиляти партнерів до прийняття його плану? На роздуми Заходу президент відвів три місяці, що вже само собою виглядає дивним. Чому саме три? Щоб після американських виборів (особливо, якщо вони завершаться перемогою Трампа) і за умови, що союзники не відгукнуться на його план, Зеленський міг з чистою совістю піти на переговори з Росією? Скажу відверто: чим більше я про це думаю, тим більш вагомою виглядає така версія.
І про це говорю не тільки я – про це говорять, приміром, і джерела видання Financial Times. Екс-генсек НАТО Столтенберг також окреслив таку рамку в своєму інтерв'ю. Гіпотетично йдеться про те, що Україна вступає в НАТО, але вступає тією своєю частиною, яка знаходиться під контролем нашої влади. І тоді саме на цю частину поширюватимуться гарантії колективної безпеки Альянсу. Тобто за зразок береться поділ Німеччини на західну і східну, коли ФРН вступила в НАТО, а повертати НДР було вирішено дипломатичним шляхом.
Іншими словами, йдеться про план «мир в обмін на території» з примарною надією ці території колись повернути. Колись – у кращому житті – коли помре Путін і до влади в Росії прийде демократична опозиція абощо… От тільки миру не буде, буде пауза, буде війна, поставлена на «стоп», при цьому часом, який вдасться виграти, Росія розпорядиться для нарощування військової міці, а ми витратимо його на традиційні чвари та корупційні скандали.
Але в принципі частині соціуму, яка втомилася від обстрілів та блекаутів, яка бігає від ТЦК та ухиляється від мобілізації, така ідея може зайти. Пасіонарії, котрі могли б завадити сценарію «мир в обмін на території», – на фронті або в могилі. Основна ж маса населення включає тих, хто щиро виступає за перемогу, але не проти переписати сценарій, якщо перемога не «вдається» вже два з половиною роки, та тих, для кого війна взагалі не починалась.
Те що, президент і справді зважиться на такий крок? У тому-то й річ, що не президент особисто. Ідею доведеться освятити через всеукраїнський референдум. Тільки на нього, звісно, не винесуть питання у формулюванні «чи згодні ви розполовинити Україну та віддати ворогові ряд областей, які він вже захопив або які просто вимагає собі»? Ні, питання поставлять тонше. Наприклад, так: «чи виступаєте ви за вступ України до НАТО за умови, що ціною такого вступу буде тимчасове збереження статусу Донецької, Луганської – і далі за списком – областей, як таких, що окуповані ворогом»?
Можливо, в офісі президента це викладуть іще краще. Більш лаконічно та переконливо. Скажете, що це неможливо, бо під час воєнного стану всеукраїнський референдум не проводять? Саме так. Але після перемовин з Росією і за умови, що буде припинення вогню, режим воєнного стану можуть скасувати, а відтак приступити до організації плебісциту. Як відомо, 20 вересня ЦВК ухвалила постанову про відновлення функціонування Державного реєстру виборців, що помилково потрактували як підготовку до виборів.
В самому Центрвиборчомі це пояснили потребою уточнити після проведеної декомунізації та зміни назв вулиць деякі дані, що стосуються виборців. Але я думаю, що справа не в декомунізації. І не у підготовці до виборів (вони відбудуться, але пізніше). Справа може бути саме в підготовці до проведення референдуму. Це як робоча версія, котра, втім, заслуговує на увагу. Мені навіть здається, що тут в одну канву лягає і несподіване (як на часи війни) рішення про створення міністерства демографії та діаспори.
По-перше, зайвих грошей у нас нема, а бюджет тріщить по швах, і саме для того, аби він не луснув остаточно, нещодавно було проведене рекордне як для України останніх 30 років підвищення податків. Здавалося б, де тут кошти для створення нового державного відомства з доволі туманним функціоналом? Лише зайва розкіш і непотрібні витрати… Але це якщо міряти категоріями війни. А якщо категоріями миру?.. Зеленський давно розвиває тезу про потребу повернути з-за кордону усіх тимчасових мігрантів, тому у попередніх версіях новий орган саме так і називався – «міністерство повернення».
Нинішня ж назва сигналізує про ще більш амбітні плани – тут тобі й вирішення демографічної кризи, і взаємодія з діаспорою (а раптом захочуть повернутися в Україну ті громадяни, які ще з дідів-прадідів осіли в Канаді абощо). Все говорить про те, що влада вже мислить пост-воєнними категоріями, хоча перемога у війні сьогодні так само далеко, як і, скажімо, рік тому. Але якщо замінити слово «перемога» на словосполучення «пауза у війні», тоді всі пазли зійдуться. Тоді можна добудовувати Кабмін і тішитися мирним життям.
Та чи надовго?