ГоловнаБлогиБлог Михайла Поживанова

«Все по десять», або ще один погляд на податкову реформу

Моя постійна пропозиція знизити фіскальний тиск на бізнес вилилася у доволі несподіваний проєкт. Втім, відразу уточню, що, хоча його й анонсував Офіс президента, документ як такий ще не розробляється. Про це повідомив Мінфін, відповідаючи на запит одного з нардепів. Проте на Банковій своє слово сказали, тож не виключено, що невдовзі ми таки побачимо чернетку майбутньої податкової реформи.

Фото: пресс-служба НБУ

А ось її спойлер: реформа, яку вже охрестили «10-10-10», передбачає зниження кількох ключових податкових ставок до 10%: податку на прибуток підприємств і податку на доходи фізичних осіб, які нині становлять по 18%, а також ПДВ, де податкова ставка наразі – 20 %. Крім того, пропонують скасувати єдиний соціальний внесок у розмірі 22% і підвищити військовий збір з 1,5% до 3 %.

Але що чекає на економіку України в разі затвердження такої схеми?

Передусім, зниження доходів держбюджету приблизно на 30-40 %. Іншими словами, загальні втрати тоді можна буде оцінити у сотні мільярдів гривень. І це логічно, адже йдеться про радикальне скорочення податкового навантаження. Водночас передбачене підвищення екологічного податку та ставок ПДВ для фармакологічних продуктів, а також пального із 7% до 10% тощо.

Тобто одне намагаються перекрити іншим. Припустимо, що перекриття вийде, проте залишаються інші питання.

Перше моє запитання. Чому саме «10-10-10», а не «12-13-14» або «15-10-15»? Я не знайшов логічного обґрунтування таких цифр і почав підозрювати, що подібна тріада вимальовувалася тільки заради краси. Круглі цифри – це добре і симпатично, проте якщо мотивація саме в них, то збав нас, Боже, від такої реформи.

Друге запитання. Чи сприятиме зниження податків детінізації економіки та поліпшенню умов, в яких працює бізнес? Відповісти на це не так просто, як здається. Великий та середній бізнес буде, напевно, не проти такої моделі. А от ФОПи на єдиному податку, які зараз платять свої 5%, навряд чи прийдуть у захват. Ініціатори реформи кажуть, що вони опитали підприємців, і 80% з них готові чесно сплачувати податки, якщо буде застосовна подібна модель.

Але ми не знаємо, чи перебували ці 80% раніше в тіні. Можливо, вони чесно платили податки і планують це робити й надалі. За логікою ініціаторів, якщо економіка вийде з тіні, то при меншій ставці податки платитимуть більше компаній, і завдяки цьому наповнюватиметься бюджет. Але тут потрібні детальні розрахунки, яких немає в публічному доступі.

Третє запитання. Я сам особисто вказував на те, що зниження фіскального тиску сприятиме інвестиційній привабливості країни. Це не єдиний фактор, але доволі важливий. Оскільки роль грають також і прозорі правила гри, дерегуляція, довіра до правоохоронних та судових органів. Тобто самим зменшенням податків інвестиції не залучити. А зараз, під час війни, й тим паче.

Оптимальний рівень податків під час війни має бути таким, який дасть змогу фінансувати оборонні та інші критичні видатки. Фінансувати війну можна лише через податки, зовнішню допомогу та емісію. Зовнішня допомога йде, проте ми не знаємо, скільки ще триватимуть бойові дії.

Щодо емісії, то це, звісно, найгірший варіант, який може призвести до гіперінфляції, але емісія так само має місце. 12 вересня стало відомо про те, що Нацбанк провів емісію додаткових 15 млрд грн шляхом викупу державних облігацій. Іншими словами, друкарський станок вже запущено, що не є доброю новиною.

Але повернемося до податків і поставимо четверте запитання. Що буде з пенсійною системою? Це, власне, одна з найдорожчих для бюджету ідей реформи – скасування ЄСВ. Такий внесок є основним джерелом поповнення Пенсійного фонду. Доходів фонду від ЄСВ і так не вистачає, аби забезпечити пенсіонерів невеликими виплатами.

Ґрунтовна пенсійна реформа у нас не відбулася, ми не перейшли на накопичувальну систему, не створили розвинену мережу недержавних пенсійних фондів, яким би довіряли вкладники. В момент, коли ми балансували між старим та новим, почалося повномасштабне вторгнення Росії.

Тепер же розширення дефіциту Пенсійного фонду, скасування ЄСВ може призвести до зняття відповідальності з держави за соціальну підтримку майбутніх пенсіонерів і людей, які втратили працездатність чи стали безробітними. Повна відмова від соціальних гарантій – це той сценарій, який першим спадає на думку при розгляді реформи «10-10-10».

Однак перейдемо до запитання номер п’ять. Чи усвідомлюють автори «десяток», що їхня ініціативність не прийдеться до вподоби нашим партнерам по ЄС. Чому? Та тому, що податкові зміни певною мірою суперечать євроінтеграційним прагненням України. Зокрема, існує вимога щодо того, аби базова ставка ПДВ не опускалася нижче 15% і не викривлювала конкуренцію.

Втім, лобісти новацій вважають, що обмеження ЄС не є перешкодою. Знизити розмір ПДВ до 10% вони планують на перші три роки, щоб подолати корупцію. Надалі ставку можна буде підвищити до 15%, аби відповідати вимогам ЄС. Однак зниження ставок навряд чи допоможе уряду в переговорах з міжнародними партнерами про фінансову підтримку під час війни. Донорам буде складно пояснити, чому країна, якій потрібні гроші, радикально зменшує джерела доходів.

Зайве нагадувати і про те, який циклопічний обсяг коштів знадобиться Україні для відновлення після війни. А ще для того, аби повертати всі зроблені запозичення та зовнішні борги. В уряді сподіваються на репарації від Росії, але це – окремий довгий, складний, енерго- та ресурсно затратний процес, якого я вже торкався в попередніх публікацій, і зараз не буду повторюватися. Якщо коротко, то отримати виплати від Москви може і не вийти.

Проте чи означає все вище зазначене, що проводити податкову реформу не варто? Звісно, не означає. Але вона має бути не спонтанною та глибоко продуманою.

Дійсно, для пришвидшення повоєнного розвитку нам треба буде оптимізувати видатки держави, зменшити податкове навантаження, змінити акценти в податковій системі, щоби стимулювати внутрішнє виробництво.

Впровадження зараз радикальних реформ виллється у додатковий стрес для бізнесу. Але дещо таки можна було б зробити.

Передусім зауважу, що якщо переглянути опитування бізнес-асоціацій, то податкові ставки там не очолюють списки головних проблем. Більше говорять про корупцію та суди. Із цим можна почати розбиратися просто зараз, не дивлячись навіть на війну, що триває.

Тобто починаємо (а, точніше, продовжуємо) боротьбу з корупцією.

Далі переводимо зарплати з «конвертів» у «білі» виплати і встановлюємо відповідальність за порушення цього правила. Так, зараз це буде тяжко, проте починати з чогось треба.

Ще одна непопулярна, але необхідна міра полягатиме, можливо, у поверненні довоєнних акцизів та ПДВ на пальне.

Натомість можна запропонувати зменшення або скасування податку на землю і нерухомість в окремих регіонах, а також скасування оподаткування окремих видів діяльності на період дії воєнного часу.

Четвертий крок – виконання всіх даним наших партнерам обіцянок з очищення судової системи. Конкретніше йдеться про потребу у проведенні прозорого конкурсу на посаду голови НАБУ.

Після цього доручаємо фахівцям, а не популістам продумати та обґрунтувати можливе зниження податків. Хай навіть у такому зниженні не буде «красивих» цифр, головне, аби його результати задовольнили усіх.

Михайло Поживанов Михайло Поживанов , Політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram