«Ми домовилися про те, що Катар готовий надати нам скраплений газ. Поставки катарського зрідженого природного газу можливі через термінал в Польщі, а також по турецькому маршруту через Босфор», – сказав Порошенко. «Ці джерела постачання скрапленого газу від надійного партнера України – Катару створять унікальні можливості підвищення нашої енергетичної безпеки», – додав він.
В цьому місці можна було б аплодувати, якби не два питання: як та за яку ціну? Щодо того, «як», президент вже буцімто відповів: газ поставлятиметься або через Босфор, або через Польщу. Однак те, що стосується Босфору – відвертий блеф. І щоб зрозуміти це, треба підняти не так вже й далеку хроніку, а саме – дещо з висловлювань «попередників», котрі нині знаходяться в «екзилі».
Наведу одну цитату з Миколи Азарова, датовану 2012-м роком: «Україна наполегливо працює над диверсифікацією джерел поставок газу і вивчає можливість придбання газу в Катарі, а також способи доставки газу. Ціна катарського газу з урахуванням доставки на сьогоднішній день в три рази нижче ціни російського газу... На сьогоднішній день Катар є третім світовим виробником зрідженого газу, який почав використання нових технологій його виробництва, що для України дуже цікаво з урахуванням планів з будівництва LNG-терміналу. А політичні контакти між Україною та Катаром налагоджені на досить високому рівні, що дає надію на конкретні результати щодо співпраці в газовій сфері», – заявляв тодішній прем’єр-міністр.
Однак в підсумку план провалився, оскільки Туреччина не дала згоди на прохід через протоку Босфор танкерів зі зрідженим газом для України. Наскільки можна судити з відкритих джерел, позиція Туреччини в цьому питанні не змінилася й станом на сьогодні. Що ж стосується побудови власного LNG-терміналу, то в Україні наразі немає інвесторів, готових вкласти кошти у будівництво LNG-терміналу для скрапленого газу.
З цього приводу наведу ще одну цитату – заступника міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Прокопіва, котрий сказав наступне: «Сьогодні не бачимо тих, хто б інвестував в Україні в будівництво LNG-терміналу. «Нафтогаз України» відмовився, сказавши, що це не є для нього доцільним економічно, держава Україна також не готова надавати свої гарантії, тому що це сумнівний проект», – заявив Прокопів. І хоч сам цей чиновник констатує, що Україна досі так й не зістрибнула з російської газової голки й отримує газ «із російським корінням», а тому доцільність LNG-терміналу є дуже й дуже високою, проте його відомство нічого не може вдіяти із подібною ситуацією.
Однак повернемося до транспортної логістики зрідженого газу. Отже, про Босфор можна забути – принаймні, поки що. А як щодо Польщі? Фахівці стверджують, що питання Босфору і українського LNG-терміналу не таке вже й принципове, якщо був би реалізований проект будівництва інтерконнектора з Польщею, який передбачає збільшення пропускної спроможності для імпорту газу в Україну до 8 млрд. куб. м в рік. В цьому випадку ми могли б отримувати катарський газ з польського терміналу в Свіноуйсьце.
Отож, проблема вирішена? Не зовсім. А точніше, зовсім не вирішена. Наскільки можна судити, скільки-небудь серйозні перемовини з Польщею з даного питання взагалі не починалися. Чи почнуться вони найближчим часом і чи вплинуть на їхню результативність непрості взаємини Польщі та України (чиє загострення сталося через питання спільної історії), знову таки – невідомо. Однак припустимо, що такі переговори вже заплановано – яке питання буде на них ключовим?
Звісно ж, питання ціни. За нинішнім угодою, що укладена між Катаром і Польщею, на польський газовий ринок газ може поставлятися за ціною близько 370 дол. за 1 тис. куб. м. З огляду на, що ринкова ціна газу в Україні становить 220-230 дол. за 1 тис. куб. м, це дуже дорого. Тож фінансова проблема стоїть дуже гостро. Порошенко не називав конкретних цифр, проте ясно, що в нинішній ситуації Києву за газ з Катару – за умови, що проект взагалі буде реалізований – доведеться серйозно переплатити. Поки що зріджений газ для Європи СПГ – хоч з Катару, хоч з Америки – програє трубопровідному постачанню. Такими є реалії сьогодення, подобається це нам чи ні.
Проте чи міг Порошенко «вибити» в Катарі певні преференції для України? Теоретично, так. Не виключено, що мова могла йти про бартер – поставка скрапленого газу в обмін на продовольство або будь-які товари (Україна вже багато років експортує в Катар зерно, борошно, м'ясо). До того ж, як відомо, катарські компанії дуже цікавляться можливостями отримання у власність українських сільгоспземель. Якщо матиме місце бартер – ціна газу може бути довільною та меншою, ніж 370 дол. за 1 тис. куб. м. Проте чому нам не повідомляють про деталі подібних угод чи хоча б попередніх домовленостей?
Цілком можливо, що їх просто не існує. І що обговорювалися навіть не конкретні плани, а «плани мати плани». Інакше глава держави – з його схильністю роздувати будь-яку позитивну новину до вселенських масштабів – сказав би трохи більше. Поки що ж сторони, скоріше за все, обговорили наміри – доволі нечіткі та такі, котрі нікого ні до чого не зобов’язують. Зовсім не виключено, що Катар має зацікавленість у співпраці з Україною (згадаємо про сільгоспземлі!), однак Україна явно не уявляє ті конкретні форми, яких ця співпраця може набути. А отже, слова Порошенка є лише ознакою президентських виборів, котрі невпинно насуваються, а для виборів конче необхідні козирі, тож чому не перетворити на один з них й катарську карту?..