100-й округ. Тут балотуються самовисуванці Станіслав Березкін, Світлана Курченко, Микола Онул, Ярослав Бублик, Євгеній Дементов, Ігор Ковтуненко, Віктор Мігалатюк, Олександр Рацул, Наталя Невідова, Євгеній Тільнов та Олег Чорний, а також партійці Леонід Соловчук (Батьківщина), Євген Семенов (Воля), Алла Поліщук (Блок лівих сил), Роман Макодзеба (Заступ), Павло Любченко (РПЛ) та Богдан Андрющенко (партія "Сила Людей").
Активну кампанію на окрузі ведуть лише Березкін, Онул і Соловчук. Саме зазначених кандидатів я вважаю претендентами на перемогу.
Станіслав Березкін має найбільший фінансовий ресурс. В окрузі сконцентровані його підприємства, а отже, і потенційні виборці, яким він дає роботу. Він вже вигравав вибори на даному окрузі, а отже, має для цього готову команду і відпрацьовані схеми. Однак, Березкін має великий недолік – він був членом Партії Регіонів і кілька разів змінював політичну орієнтацію (тушкувався).
Аналогічну проблему має ще один одіозний екс-регіонал (в народі відомий як рекетир з 90-х) зі значним фінансовим ресурсом – Микола Онул. Але він не тільки воліє не вважати себе сподвижником Януковича, на користь якого свого часу фальсифікував вибори у 100-му окрузі в 2004-му році. Він вважає себе активним «борцем з режимом регіоналів». Бджоли проти меду, коротше.
Ці два кандидати розігрують між собою гру «або-або», забуваючи, що конкуренція на окрузі досить велика. Так, у 2012 році кандидат від об’єднаної опозиції Ольга Гранатова програла Березкіну лише кількасот голосів. Цього року в окрузі від «Батьківщини» балотується інший кандидат – Леонід Соловчук, але його активна кампанія в окрузі, в купі з підтримкою рейтингової партії та відсутністю антирейтингу, може вивести його на лідируючу позицію. Сприяє його перемозі і впевненість попередніх гравців у власних силах.
Непогану пізнаваністьі авторитет в окрузі мають Андрющенко та Ковтуненко, однак вони мають дуже обмежений фінансовий та організаційний ресурс, з яким важко виграти вибори в такому територіально великому і неоднорідному окрузі за один місяць.
Решта кандидатів вирішили випробувати свої сили. Хтось, можливо, дійсно сподівається на перемогу, хтось розкручує себе перед місцевими виборами, хтось просто підігрує одному з «важковаговиків», хтось просто агітує за свою політичну силу без претензій на перемогу, але, в будь-якому разі, їхні шанси потрапити до парламенту примарні.
Історія ж кандидата від «Волі» (яка йде на вибори одним списком із партією «Самопоміч») - напевне, є анекдотичною. На нещодавній прес-конференції Самопомочі кандидатом у 100-му окрузі було названо бійця батальйону «Донбас» Євгена Тільнова, однак на сайті ЦВК у 100-му окрузі значиться кандидатом Семенов зі Світловодська… що це, помилка чи провокація?...
101-й
Партії висунули наступних кандидатів: Олег Голімбієвський (Блок Петра Порошенка), Ігор Добрянський (Батьківщина), Євген Соловчук (Народний Фронт), Михайло Бевзенко (РПЛ), Олександр Рижков (Сильна Україна), Олександр Тененика (Зелена планета), а Юрій Литвин, Михайло Поплавський, Юрій Гульдас, Віталій Грушевський, Андрій Флоря, Олександр Поплавський, Віталій Махинько, Віктор Кондратюк, Віктор Грицюк вирішили балотуватись шляхом самовисування.
Найбільша боротьба наразі помітна між Голімбієвським, Поплавським і Литвином.
Голімбієвський має найбільше переваг. І підтримка рейтингової політсили, і фінансовий, і адміністративний ресурси, і стартова пізнаваність в окрузі. Якогось негативного шлейфу за ним також, наразі, не помітно. Хоча цей шлейф йому всіляко намагаються організувати конкуренти.
Поплавський, безумовно, є найвідомішим і найбагатшим кандидатом. Однак, його головним мінусом є співпраця з режимом Януковича і відсутність політичної команди.
Скандальний нардеп екс-регіонал Грушевський, хоч і засипає округ грошима, однак довіри виборців більше ніколи не матиме. За відсутності адмінресурсу він не має жодних шансів на перемогу.
Литвин має значний фінансовий ресурс і свою кампанію розпочав одним з перших. Проте, його результати на попередніх виборах говорять самі за себе – час цього політика минув.
Високі шанси на перемогу міг би мати кандидат від Батьківщини, якби вів активнішу виборчу кампанію. А так, ми маємо не більше, ніж «віп-агітатора» за власну партію, рівнозначного Бевзенку, Соловчуку та Рижкову. Віталій Махинько також використовує виборчу кампанію виключно для того, аби заявити про свою нову партію, з перспективою мати дивіденди під час місцевих виборів.
Досить цікавою є кандидатура міського голови Малої Виски – Юрія Гульдаса. Однак ставка на рейтинг в одному районі навряд чи спрацює на цих виборах, при тому, що проти нього вже виставлені кандидати, що відбиратимуть голоси його потенційних виборців (маю на увазі його земляків Тененику та Флорю).
Решта кандидатів (в т.ч., звісно ж, двійник Поплавського) видаються мені суто технічними.
В цих округах може бути висунуто єдиних демократичних кандидатів, заради того, щоб не пустити екс-регіоналів. Партії, які не мають своїх кандидатів (наприклад, Громадянська позиція Гриценка), можуть ухвалити рішення про підтримку найрейтинговішого. Це може суттєво підвищити його шанси на перемогу.
Далі буде…