Адже якщо дитину за кордон вивозить матір, а батько, маючи обмеження у виїзді, не тільки позбавлений можливості брати участь у вихованні дитини, а навіть не може спілкуватися з нею.
Проте ця проблема значно більша, ніж здається. Адже батьки, які є «прихильниками» агресора й мають відверті російські погляди, можуть вивозити дітей не тільки за кордон, але й на ТОТ України та навіть у РФ! І там, дітям, за згодою одного із законних представників, надається російське громадянство та нав’язуються російські наративи. Дитина часто заперечує таку індоктринацію, проте змінити щось не має можливості. Про такі ситуації Офіс Омбудсмана дізнався безпосередньо зі звернень від неповнолітніх, яких батьки вивезли на територію РФ без їхньої на те згоди. Одна історія з таких дітей закінчилася поверненням на підконтрольну Україні територію. Але, на жаль, дитина майже два роки вимушена була проживати у РФ, а повернулася на підконтрольну Уряду України територію лише після повноліття.
Законодавчі аспекти: що було змінено і що ще потребує змін
Нагадаю, що на початку повномасштабного вторгнення задля порятунку дітей Урядом країни 29 березня 2022 року були внесені зміни до Постанови КМУ №57, що надало законну можливість одному з батьків вивозити дитину за кордон без нотаріальної згоди іншого.
На той час таке рішення Уряду було необхідним. Проте зараз воно дає поштовх для зростання кількості сімейних спорів у межах країн, які перебувають у збройному конфлікті.
Варто звернути увагу на той аспект, що Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ 24 лютого 2022 року відповідно до норм міжнародного права у відповідь на акт збройної агресії РФ проти України.
У Міністерства юстиції України, як Центрального органу з виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, відсутня можливість міжнародно-правового врегулювання повернення дітей, які виїхали з одним із батьків на територію РФ.
Ймовірний варіант для розв’язання питання повернення дитини, яка виїхала у супроводі одного із батьків на територію РФ, – звернення до Центрального органу РФ з однією із заяв, передбачених статтями 8 та 21 вище згаданої Конвенції. Проте в умовах збройного конфлікту навіть цей єдиний правовий механізм не дає бажаного результату — повернення дитини на територію України.
На сьогодні на розгляді в Офісі Омбудсмана перебуває 155 кейсів від батьків, про сприяння у поверненні дітей на підконтрольну Україні територію, з них щодо 36 дітей наявні спірні цивільно-правові відносини, що виникли між батьками дітей.
Тому, з огляду на зазначене, Урядова постанова, що дозволила вивозити дітей за кордон без нотаріальної згоди іншого з батьків, потребує термінового перегляду. І навіть пропозиція, яку розглядали минулого року та не впровадили, а саме: замінити нотаріальну згоду одного з батьків на виїзд дитини за кордон оформленням дозволу через додаток «Дія», не змінила б ситуацію та не припинила б подальшу індоктринацію українських дітей.
Як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звертаю увагу на необхідності змін до законодавства з цієї теми! Ми маємо захистити права дитини!