Натюрморт зі свічками і тлом з блакитних листків паперу. 1970-ті. Полотно, олія. 70х130
Вчився в школі Олекси Новаківського у Львові, далі в краківській Академії мистецтв, потім браву уроки живопису у Парижі, де познайомився з майбутньою дружиною Маргіт Райх і спілкувався з Озанфаном, Коро, Тулуз-Лотреком, Пікассо. У Львові був одним із засновником художнього об’єднання «Артес», яке мало на меті творити нове мистецтво: “Подібність поглядів на пластичні завдання і боротьба за завтрашні зміни достатньо в’яжуть нас між собою”, казав Роман Сельський. Художник стояв на чолі львівської школи колоризму.
Пляж із жовтою парасолею. 1984-1985. Картон, олія. 40х51 см
Починаючи із 1947 року Сельський 27 років очолював кафедру живопису в Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, і це були правдиві європейські університети для студентів-живописців, а в його будинку, який називали «Салоном Сельських», впродовж 40 років збиралася уся львівська богема. Роботи Сельського таврували як формалістські і не виставляли. В 1960-ті роки Роман Сельський захоплюється Карпатами – впродовж 29 років він їздив на відпочинок і пленери в гори, завдяки цьому написані його найкращі пейзажі.
Вид з вікна на Чорногору. 1980
“Малярство було його сенсом життя. Поза ним він не умів нічого і не займався нічим, - згадував
найвідоміший його учень, художник Карло Звіринський. – Можна сказати, що малярство і Сельський були синонімами. Конструкторами світогляду Сельського були Марсель Пруст,
Томас Манн і Зигмунд Фрейд, все інше було додатком і надбудовою. Мало знайдеться у світі художників, життя яких було б переповнене фарбами і які кожне своє пережите могли б перетлумачити на картину –
гарну, радісну, розспівану…
Човни в Гелю. 1934
У час, коли світ стає все більш тісним, коли поспіх та байдужість чинять кожного все більш самотнім, малярство Сельського є близьким, спокійним, радісним для тих, хто має відкрите серце і розум. Є в ньому тепло і лагідне світло ранків, є полудневе сонце, шум вітру, хмари і політ птахів. Його картини не змушують нас до роздумів над сенсом життя, вони покоряють нас своєю величчю, своєю маєстичністю чи мудрістю. Вони заспокоюють нас і приносять радість у сірі будні.”
Сутінки. Дівчата відпочивають.
Помер Роман Сельський у 1990 році