Боротьба за посаду президента Аргентини завжди запекла і драматична. Згідно з конституцією, глава цієї держави не лише визначає загальний політичний і соціально-економічний розвиток країни, а й безпосередньо керує роботою уряду та є верховним головнокомандувачем.
У цю виборчу кампанію Аргентина увійшла у глибокій соціально-економічній і фінансовій кризі – результат слабкого економічного розвитку у 2013–2022 роках. З украй низькими темпами зростання ВВП (за останнє десятиліття – у середньому 0,4% за рік, тоді як у 2003–2012 рр. – 5,7%), незначним припливом прямих іноземних інвестицій, колосальною інфляцією (до 94,8% 2022 р.). У жовтні цього року зростання цін склало 8,3%, у річному вираженні інфляція перевищила 140 %, повідомляє Deutsche Welle з посиланням на статистичне управління країни. За цим сумним показником Аргентина, згідно з даними Міжнародного валютного фонду, посіла четверте місце у світі після Венесуели (360%), Зімбабве (315%) і Судану (256%).
До того ж у країні роками панує валютний хаос: кілька обмінних курсів, причому в середині жовтня неофіційний, але реальний курс долара США перевищив поріг 1000 песо, тоді як офіційний становить близько 350 песо. Ситуацію погіршує великий щорічний дефіцит бюджету (4–8% ВВП) і непосильний державний борг у розмірі 90% ВВП, обслуговування якого — головний біль для уряду. У результаті Аргентина дрейфує на межі дефолту й банкрутства, а частка громадян, які живуть у злиднях, перевищила 40%.
Серйозність економічних проблем і гостра необхідність вирішувати їх були в центрі уваги програм кандидатів.
Хавʼєр Мілей пропонував радикальний підхід до виходу з кризи й нового, світлого майбутнього: різко зменшити державні витрати й кардинально скоротити кількість міністерств, приватизувати державні компанії. При цьому скасувати 90% податків, які забезпечують лише 2% ВВП, але ускладнюють підприємницьку діяльність. У його планах — реформа ринку праці, щоб інкорпорувати 8 млн аргентинців з тіньового сектору у формальну економіку. Мілей має намір закрити Центральний банк, відповідальний, на його думку, за зростання інфляції. Про це переможець президентських виборів заявив у першому інтерв'ю радіостанціям Continental, Mitre і Rivadavia. І головне: потрібно доларизувати аргентинську економіку — замінити національну валюту на долар США, зазначив він.
Протягом виборчої кампанії Мілей створив образ борця за нову Аргентину: Лев (натяк на зачіску) з бензопилою, яку він зазвичай показує на мітингах, щоб означити, що хоче робити з державними витратами. Обраний президент широко відомий в Аргентині як популіст з різким стилем промов. Коли починав карʼєру як депутат Конгресу, обирався під гаслом «Я прийшов сюди не для того, щоб вести ягнят, а для того, щоб розбудити левів», а також називав керівний клас Аргентини «некорисними, паразитичними політиками, які ніколи не працювали». «Якби мені довелося обирати між державою та мафією, я обрав би мафію. Оскільки мафія має правила, мафія адаптується, мафія не бреше. І насамперед мафія конкурує», — заявляв Мілей. Тому ядро електорату Хавʼєра Мілея складали люди у вікових групах 16–24 і 25–34 років, найбідніші верстви населення із заробітком від 100 до 200 тисяч песо ($280–560).
Як багатьох інших популістів, котрі виступають проти істеблішменту, Мілей наголошує, що він не професійний політик, а людина з народу. Почасти це правда. Його батько був водієм автобуса, з часом заснував бізнес у транспортній сфері, мати – домогосподарка. Іміджу нетрадиційного політика відповідає і перша леді – аргентинська актриса, пародистка й комедіантка Фатіма Флорес. Вона прославилася пародіями на колишню президентку Аргентини Крістіну Фернандес де Кіршнер. Флорес і Мілей разом лише кілька місяців, вони не планують укладати шлюб і народжувати дітей найближчим часом. Нині своєю родиною Фатіма й Хавʼєр вважають собак і кішок, любов до яких обʼєднує їх.
Спочатку Мілей здобув популярність як економіст. Він понад 20 років викладав у різних вишах Аргентини й інших країн, брав участь у конференціях, писав наукові праці, видавав книжки. Його не назвеш ніяк не інтегрованим в еліту. Усе-таки багато років працював старшим економістом у різних державних і приватних структурах – наприклад, у банку HSBC і великому пенсійному фонді Maxima. Зліт його слави почався з регулярної участі в телешоу. Крім того, він вів колонки у провідних аргентинських ЗМІ. Мілей привертав до себе увагу епатажним образом, яскравим мовленням і жорсткою критикою системних аргентинських політиків. Коли у травні 2021 року він з гватемальським політологом Глорією Альварес читав онлайн-лекцію з економіки, її дивилися понад 10 тисяч людей.
Мілей ідентифікує себе як анархо-капіталіст. Це політична ідеологія, яка виступає за ліквідацію держави й інших примусових соціальних інститутів на користь індивідуального суверенітету за умов вільного ринку. Центральним принципом анархо-капіталізму є ненапад, що декларує добровільне ринкове вирішення всіх соціальних проблем і потреб, зокрема й суспільну потребу в законі, порядку та вільному ринку. Іншими словами, держава не повинна оподатковувати, утримувати власні війська чи правоохоронні органи; людину захищає або вона сама, або добровольчий загін, або ж охоронна структура.
До речі, 2019 року Хавʼєр Мілей відвідав косплей-конвенцію. Він був одягнений у чорно-жовтий спандекс і тримав у руках золоту палицю (чорний і жовтий — кольори анархо-капіталізму). Цього альтер его, вигаданого ним персонажа, звали генерал АнКап (АНархо-КАПіталіст) — лідер Ліберленду, країни, «де ніхто не платить податків».
Політично Мілей тяжіє до правого популізму. Він виступає проти абортів і евтаназії, обстоюючи лібертаріанські принципи, той-таки принцип ненападу. Вважає, що процедура аборту морально не виправдана, навіть у разі зґвалтування, і підтримує її, лише якщо життя матері під загрозою. Планує провести референдум щодо закону про легалізацію абортів в Аргентині від 2020 р., наполягатиме на його скасуванні.
Мілей підтримує легалізацію торгівлі органами. Стверджує, що це може скоротити черги на трансплантацію органів. Він припустив, що можна використовувати ринкові механізми, аби заохотити донорство органів. Прибічник політики правопорядку (law and oder), Мілей підтримує необмежене володіння вогнепальною зброєю.
Мілей — противник лівої ідеології. 2020 року підписав Мадридську хартію — маніфест Мадридського форуму, антикомуністичної організації, яку створила ультраправа іспанська партія Vox. Документ засуджує ліві організації в Іберо-Америці, оскільки ці групи й комунізм загрожують ліберальній демократії, а частина регіону «перебуває в заручниках тоталітарних режимів, натхненних комуністичними ідеями, ці режими існують за рахунок незаконного обігу наркотиків і третіх сторін – під егідою Куби». Мадридську хартію підписали здебільшого консервативні, ультраконсервативні й украй праві політики Америки та Європи, наприклад, нинішній премʼєр-міністр Італії Джорджія Мелоні, а також Хосе Антоніо Каст, кандидат у президенти на виборах 2021 року в Чилі – правий популіст, який виступає проти нелегальної імміграції, абортів й одностатевих шлюбів, заперечує зміни клімату, підтримує закон про підконтрольність ЗМІ.
Якщо говорити про політичні вподобання Мілея, то союзниками в антикомуністичній боротьбі він вважає Трампа й Болсонару.
Нетерпимість до комуністичних ідей мотивує Мілея заморозити відносини з Китаєм, про що він заявив у серпні. «Люди в Китаї невільні, вони не можуть робити те, що хочуть, і якщо роблять, їх убивають, — сказав він. — Ви торгували б з убивцею?» Небажання співпрацювати з Китаєм, утім, стосується не лише економічної сфери. Хоч на серпневому саміті БРІКС оголосили про вступ Аргентини з 1 січня 2024 року, Мілей заявив, що заморозить цей процес. До того ж планує проводити «відкриту політику» в зовнішній торгівлі з акцентом на укладанні двосторонніх угод про вільну торгівлю (за прикладом Чилі), а не на участі в багатосторонніх обʼєднаннях.
Саме через це – алергію на комунізм – Мілей неодноразово критикував чинного президента Бразилії Луїса Інасіо Лулу да Сілву, називаючи його «злим комунякою» та «соціалістом з тоталітарними замашками». Лула, який мав тепліші стосунки із суперником Мілея, міністром економіки Серхіо Массою, вже висловив найкращі побажання новообраному уряду Аргентини, але не згадав прямо про Мілея, який дружить з колишнім бразильським президентом Жаїром Болсонару. Міністр соціальних комунікацій Бразилії Паулу Пімента заявив журналістам, що Мілей має перепросити за образи. І цілком вірогідно, що тепер, після перемоги, риторика Мілея стане більш поміркованою, зокрема й щодо Бразилії, яка є найбільшим торговельним партнером Аргентини.
Ще одна цікава характеристика зовнішньополітичних поглядів новообраного президента — він симпатизує Ізраїлю. 7 жовтня, у день атаки ХАМАС, він підтримав Тель-Авів. Мілей також заявляв, що Сполучені Штати й Ізраїль стануть основними союзниками Аргентини. І висловив намір перенести посольство Аргентини з Тель-Авіва до Єрусалима. Цікаво, що він якось заявив El Pais, що, хоч є католиком, вивчає можливість перейти в іудаїзм. Уже відомо, що саме в США й Ізраїль Мілей планує здійснити перші закордонні поїздки.
Мілея неодноразово критикували за симпатії до Маргарет Тетчер, за прем'єрства якої Великобританія виграла в Аргентини війну за Фолклендські острови. Ще він пропонує вивести Гонконг з-під контролю КНР і повернути його під опіку Сполученого Королівства.
Хавʼєр Мілей однозначно підтримує Україну. На початку російського вторгнення в лютому 2022 року він увійшов до палацу Аргентинського національного конгресу з українським прапором, продемонструвавши свою позицію. При цьому звинуватив Джо Байдена в слабкості перед російським президентом. Також зауважив: «Я не укладаю угод з убивцями, ні з Китаєм, ні з Північною Кореєю, ні з Росією, ні з будь-ким, хто не поважає вільний світ». Проте така різка риторика була спрямована передусім на чинного президента Альберто Фернандеса, який зайняв нейтральну позицію щодо російсько-української війни.
У будь-якому разі новий президент в Аргентині не змінить суттєво ситуації для України, але відкриє вікно можливості, щоб зблизитися й інтенсифікувати контакти. Це має бути ключовою метою – здобути більше політичної підтримки від Буенос-Айреса і на міжнародних майданчиках на кшталт ООН, і в Латинській Америці.