Вибори з присмаком помсти
Вибори до парламенту Словаччини мали відбутися щонайшвидше в лютому 2024 року. Те, що вони припали на кінець вересня 2023-го, – результат багатомісячної політичної кризи в країні. У ній насправді винен нинішній переможець – той самий Роберт Фіцо. Він тричі очолював уряд – загалом майже 14 років. Його партія тричі була першою на парламентських виборах. Востаннє 2016 року.
Фіцо за всяку ціну волів повернутися до влади, щоби помститися тим, хто у 2018-му змусив його піти у відставку.
Річ у тім, що в березні 2018 року прем'єр ухвалив таке рішення через скандал, спричинений убивством журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої. Тоді Словаччиною прокотилася хвиля вуличних демонстрацій, а на прем’єра поклали політичну відповідальність за створення корумпованої мафіозної держави, в якій можна замовити вбивство журналіста, а також виносити сприятливі судові вироки.
Серед причетних до звільнення Роберта Фіца фігурував Петер Пеллегріні, який очолив кабінет одразу після колишнього партійного й урядового боса, ще й заснував нову політсилу «Голос-СД». Натомість Фіцо опинився в опозиції та критикував правоцентристську урядову коаліцію, політики якої постійно сперечалися між собою про соціальні витрати, охорону здоров’я, вакцини від коронавірусу чи підтримку України.
Утім у травні коаліція розпалася, запрацював технічний уряд прем’єр-міністра Людовіта Одора, якого також критикували політики партії «Смер».
Діставалось і главі держави: Фіцо називав Зузану Чапутову американською агенткою, яка отримує замовлення від посольства США і пов’язана з фінансистом Джорджем Соросом. Окрім того, заявляв, що після виборів боротиметься за усунення Чапутової з посади.
Вочевидь, на Словаччину чекають нові політичні реалії. І це недобрий знак, зокрема й для України.
Наслідки для України
Повернення Роберта Фіца до влади вже давно називали потенційною катастрофою. Адже це може послабити зв’язки з Євросоюзом і США, обернутися поворотом до Росії і припиненням допомоги Україні.
З часу широкомасштабного вторгнення Братислава рішуче підтримувала Київ, надаючи зброю та відкриваючи кордони для біженців.
Словаччина, серед іншого, доставила в Україну радянські винищувачі МіГ-29, ЗРК С-300, гвинтокрили, бронетехніку, обладнання для розмінування. Однак нинішній переможний табір має протилежні погляди.
Ще до виборів Фіцо обіцяв припинити військову допомогу Києву. А також заявляв, що не хоче бачити Україну в НАТО.
Ба більше, під час передвиборчої кампанії зауважив, що «війна в Україні почалася у 2014 році, коли українські фашисти вбивали російське цивільне населення». І що метою Словаччини має бути підтримка добрих відносин з усіма країнами світу, включно з Росією. Він назвав Захід і США розпалювачами війни. Навіть після перемоги політик не змінив своєї риторики, заявивши журналістам, що не готовий надавати Україні озброєння.
Що далі? Тепер Роберту Фіцу потрібно знайти достатньо союзників серед роздроблених політичних партій Словаччини, щоб сформувати уряд. Вочевидь, йому доведеться говорити з колишнім однопартійцем Петером Пеллегріні, партія якого, «Голос», посіла третє місце з майже 15% голосів.
Щодо інших, то чотири з одинадцяти основних партій не змогли подолати 5% бар’єр, щоб пройти до парламенту, включаючи ультраправу «Республіку». Однак Словацька національна партія (СНП), яка, як і Фіцо, виступає проти міграції, отримала 5,6%.
Колишній прем’єр уже заявив, що розпочне переговори з іншими політсилами, аби сформувати коаліцію. «Ми тут, ми готові, ми чогось навчилися, ми досвідченіші», – наголосив Фіцо.
***Вірогідно, ми наближаємося до ситуації, коли в Євросоюзі на одного Віктора Орбана буде більше. Це негативна тенденція і для України, і для всього вільного світу.
