Причини бунту
Алі Бонго є сином Омара Бонго, екс-президента Габона, який керував країною з 1967 року. Ця родина править країною вже 56 років.
За всю 63-річну історію незалежного Габону змінилося лише три президенти. Першим був Леон Мба, який у 1960 році одержав практично необмежені повноваження. У лютому 1964 року відбувся перший військовий переворот у країні. Дізнавшись про це, тодішній президент Франції Шарль де Голль ухвалив рішення придушити бунтівників і відновити владу лояльного до колишньої метрополії Мба. У ході швидкої військової операції Франція перекинула до Габону підрозділи і придушила опір революціонерів.
Ще один переворот, точніше, спроба перевороту відбулася в 2019 році, після того як Алі Бонго переніс інсульт і перебував на лікуванні в Марокко. Тоді путч придушили, а бунтівників заарештували. А от нинішній переворот має усі шанси завершитися успішно. Хоча Бонго вже встиг закликати «друзів з усього світу підняти шум».
Глава зовнішньополітичного відомства Євросоюзу Жозеп Боррель заявив, що «весь регіон, починаючи з Центрально-Африканської Республіки, потім Малі, потім Буркіна-Фасо, тепер Нігер і, можливо, Габон, перебуває в дуже складній ситуації, і, звичайно, міністри повинні глибоко замислитися над тим, що там відбувається і як ми можемо покращити нашу політику щодо цих країн. Це велика проблема для Європи».
Переворот у Габоні став восьмим у Західній та Центральній Африці з 2020 року. Він стався за місяць після того, як військові захопили владу в Нігері. У 2022 році відбулися два путчі в Буркіна-Фасо, а також невдалі спроби перевороту в Гвінеї-Бісау, Гамбії та острівній державі Сан-Томе та Прінсіпі. 2021 року в Африці було шість спроб перевороту, чотири з яких були успішними.
Хоча порівнювати перевороти в Габоні та в інших згаданих країнах немає сенсу, адже відмінностей тут надто багато. Габон, на відміну від Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру, демографічно невелика держава (населення складає трохи більше 2 млн), яка не відчуває тиску джихадизму і тероризму, як країни регіону Сахеля. До того ж Габон вважається досить стабільною державою з високим показником ВВП на душу населення у майже 9 тис. доларів США. Це вище, ніж, наприклад, у ПАР (6,7 тис. доларів США) і більше будь-якої іншої сусідньої країни. Різниця з Нігером за цим показником складає 16,5 разів. Водночас можна говорити і про відносно високий рівень фінансової стабільності, при тому що інфляція в країні в середньому не перевищувала 3%. Все це, разом із традицією формувати етнічно збалансований уряд, адже Габон – поліетнічна країна, підтримувало стабільність в державі.
Франція занепокоєна
«Франція засуджує воєнний переворот, що відбувається в Габоні», - заявив речник уряду Олівʼє Веран, зазначивши, що Париж «дуже уважно стежить за розвитком ситуації» в цій африканській країні. Слідкувати за ситуацією для Парижа дійсно важливо, тому що Габон, як, до речі, і Нігер – оплот постколоніальної системи впливу Fransafrique, остаточний розпад якої відбувається на наших очах.
Поки що невідомо, чи є цей переворот, як і попередні в Нігері та Малі, антифранцузьким, чи це внутрішні розбірки між елітами. Той факт, що в перший день після перевороту жодних антифранцузьких гасел не було чутно, підтверджує версію про те, що конфлікт, найімовірніше, дозрів усередині еліт і переворот став відображенням їх невдоволення діями президента, який до того ж на тлі власної слабкості після перенесеного інсульту готував сина у наступники. Спусковим гачком стали вибори, коли не вдалося відсторонити правляче з 1967 року сімейство Бонго законним шляхом (тобто шляхом виборів), попри всі зусилля, докладені опозицією.
Проте путч створює ще більшу невизначеність для французької присутності в регіоні, адже в Габоні розташована єдина база Франції на атлантичному узбережжі Африки, де дислоковано близько 350 військовослужбовців. Французькі війська вигнали з Малі та Буркіна-Фасо після переворотів у цих країнах, лідери перевороту в Нігері також скасували відповідні угоди з Францією. Отже, військова присутність у Габоні важлива.
Крім того, Париж зазнає колосальних іміджевих втрат. Після успіху перевороту Франція, як і у випадку з Нігером, втрачає цінного союзника - президента Бонго. Він – представник політичної династії, звʼязки з якою у Парижа були тісними. Позбавлення президента влади, навіть за відсутності антифранцузьких настроїв бунтівників, – це втрата цінного активу.
Втрата Габона, якщо говорити про економічний аспект, не така критична для Франції, як дистанціювання Нігеру, який забезпечував французьку атомну промисловість близько 20% урану. Так, Габон експортує нафту до колишньої метрополії, і в структурі експорту ця позиція явно домінує (понад 55%). Але Франція та Габон у цьому відношенні не є ключовими партнерами. Так, на Париж припадає лише 3% всього габонського експорту, що менше, ніж на Нідерланди чи Іспанію (по 4%). До речі, ключовим партнером Габону зараз є Китай, який приймає близько 40% всіх поставок. Сира нафта з Габону здебільшого йде у незахідні країни: Китай, Індію, Південну Корею та Індонезію.
Однак на тлі переворотів у Малі, Буркіна-Фасо та Гвінеї у 2020-2022 роках, а також Нігері у 2023 році Франція має продемонструвати, що перевороти не є прийнятною формою зміни влади. Інакше є висока ймовірність того, що «африканське доміно» продовжиться.
Чим важливий Габон
Завдяки природним запасам нафти, газу, марганцевої та уранової руди та порівняно нечисленному населенню Габон станом на 2023 рік є однією з найбагатших країн Африки з четвертим за величиною ВВП на душу населення в Африці. При цьому близько 60% працездатного населення зайнято у сфері сільського господарства чи лісозаготівлях.
Близько 70% експорту становлять нафта та нафтопродукти, інші основні експортні товари – ліс, марганець, уран. Нафтова рента (додатковий дохід понад ціну виробництва) становить 15,6% ВВП. З африканських країн вище лише в Республіці Конго, Анголі та Чаді. По експорту руд марганцю Габон посідає друге місце у світі, поступаючись ПАР, але попереду Австралії та Китаю. Ці чотири країни і визначають компонування всього ринку.
Переворот у Габоні може серйозно вплинути на виплавку та продажу сталі у світі. Попри досить скромну мінерально-сировинну базу, Габон входить до числа найбільших на планеті постачальників марганцевих руд і концентратів, що використовуються для виплавки марганцевих феросплавів, які в свою чергу потрібні для створення потрібних сплавів. Щорічний обсяг видобутку марганцевої сировини в Габоні коливається в межах 4,6-5,3 мільйона тонн, а постачання ведуться в Європу, США, Індію, Китай та Японію. До одержувачів входить і Росія, яка майже повністю задовольняє свої потреби в марганцевих рудах і концентратах за рахунок імпорту: з понад мільйона тонн, що завозяться до Росії, 25-35% припадає на Габон.