Майже кожен навчальний рік у Франції розпочинається полемікою щодо одягу школярів. Два роки тому Еммануель Макрон висловився на користь заборони кроп-топів, футболок, що оголюють пупок. Торік великий резонанс викликала заборона кількома школами приходити на уроки в шльопанцях. При цьому загальнонаціонального зобов’язання носити шкільну форму у країні немає. Щоправда, кожен окремий заклад має право запровадити таке правило самостійно.
Цього ж року новий міністр освіти, протеже Макрона Гарбіель Атталь, взявся за мусульманський одяг, а саме за абаю. Будь-яка релігійна символіка як елемент одягу або аксесуар у французьких школах заборонена ще з 2004 року. Йдеться насамперед про такі елементи як нікаб, що повністю закриває обличчя, єврейську кіпу або масивні хрести. Абая – традиційна сукня з рукавами і без пояса, що доходить до шиї, але залишає відкритим обличчя. Для уряду Макрона – це релігійний одяг, а мусульманська спільнота Франції наполягає на тому, що йдеться не більше, ніж про моду.
Позагравати з правими і відібрати електорат в ультраправих
Розмови про абаю – аж ніяк не випадковість, а чітко продумана стратегія. Нове правило для навчальних закладів радо зустріли французькі праві і крайні партії. «Ми вже давно наполягали на забороні абаї, і нас почули», – не приховав своєї радості Ерік Сьотті з «Республіканців». Еммануель Макрон на це й розраховував. Не маючи абсолютної більшості у парламенті, партія президента безпосередньо залежить від підтримки правих. Саме голоси «Республіканців» врятували уряд Елізабет Бонн від вотуму недовіри на початку літа. Нова парламентська сесія розпочнеться з кількох важливих для Макрона законодавчих ініціатив, і без дружби з правими проштовхнути потрібні йому закони не вдасться.
Якщо ж говорити про крайніх правих, то тут розрахунок Макрона інший – грати на їхній території, аби перехопити потрібну частину електорату. Теми релігійних меншин, імміграції та відновлення «традиційних французьких цінностей» – центральні орієнтири для «Національного зібрання». Не пускати на уроки дівчат, одягнених у традиційну арабську сукню, – це захід, який би запросто знайшов своє місце у передвиборчій кампанії Марін Ле Пен. У цьому випадку Макрон грає на випередження.
Балотуватися на наступний термін сам Макрон не зможе, однак вже готує собі наступника. В Єлисейському палаці офіційно цю інформацію не підтверджують, однак політичні аналітики вважають, що кандидатом у президентське крісло від макронівського «Відродження» стане його вірний міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен, відомий своєю категоричною політикою щодо імміграції, релігійних спільнот та прибічник збільшення повноважень поліції. Це один з найнаближеніших до крайньоправого спектру політиків в уряді Макрона.
Макрон посварив (і так розсварених) лівих
На тлі полеміки про заборону абаї альянс лівих сил у Франції вкотре проявив повну роздробленість. Якщо французькі комуністи та соціалісти підтримали рішення уряду, спираючись на те, що цінність «світської держави» є основою французької республіки, то від «Нескорених» та «зелених» в бік уряду посипалися звинувачення. «Знову держава розказує жінкам, як вдягатися», – розкритикувала заборону Сандрін Руссо з «зелених», а колишній лідер «Нескорених» Жан-Люк Меланшон закинув Макрону, що той «ховає за вигаданими проблемами» той факт, що він «розвалив французьку освітню систему».
Штучно створений того року лівий альянс буквально тріщить по швах. Окремо у жодної з представлених у ньому політичних сил не вистачає крісел, аби грати вагому роль у парламенті, тому внутрішні чвари лівих лише на руку Макрону.
На прикладі, здавалося б, невеличкого питання гардеробу, Макрон відіграв стратегію, яку втілюватиме впродовж нового політичного сезону. Схоже на те, що політика французького уряду покаже суттєвий крен вправо.