Чи потрібен Китаю мир?
Війна не стала несподіванкою для Пекіна – він готувався до глобальної нестабільності ще з осені 2021 року. Китай наростив імпорт зернових до історично найбільшого рівня: тоді в країні зберігалося 69% усіх світових запасів кукурудзи. За два тижні до війни Сі та Путін погодили так звані Олімпійські домовленості, якими встановили «дружбу без лімітів». Зараз ми бачимо, що це означає: країни проводять спільні військові навчання, Китай рятує РФ від економічного занепаду і з її допомогою намагається похитнути позиції США в різних регіонах: на Близькому Сході, частково в Латинській Америці та… в Європі.
Водночас Китай, який скуповував великими партіями російські енергоресурси та іншу сировину, не міг запобігти тому, що логістичні ланцюжки через російське вторгнення все одно перервуться. Невдалий путінський бліцкриг призвів до того, що Західна Європа виступила на одному боці зі США – головним супротивником КНР. У підсумку позиції Китаю в Європі, особливо в її західній частині, ослабли. Зараз Пекін прагне поновити свої зв’язки з європейськими гравцями, тому й проводить перемовини з Берліном, Парижем і Брюсселем, пропонуючи значні інвестиційні контракти. Європа натомість просить вгамувати Путіна, вплинути на нього.
Для КНР важливо відновити потенційну співпрацю з ЄС, втримати доступ до його технологій та інвестицій. Це перша причина, яка пояснює таку ініціативність Пекіна.
Друга – хоч Пекін усіляко відмежовується від токсичної риторики Москви, йому не потрібна перемога України, йому потрібно, щоб РФ не програла. Саме тому він висунув «мирну ініціативу», яка передбачає замороження протистояння, а не повернення Україні Криму та інших окупованих регіонів. Саме тому під час переговорів з президентом Зеленським пролунала теза про необхідність припинити вогонь, і саме тому глава Української держави наголосив на недопустимості територіальних компромісів.
«Мирну позицію» з 12 пунктів Пекін представив лише на річницю вторгнення. Сі Цзіньпін запустив Глобальну безпекову ініціативу (GSI); однак почав активно просувати китайське посередництво зараз, коли воно має шанси на успіх, особливо після вдалого китайського брокерства між Тегераном і Ер-Ріядом. Китай зацікавлений стати «миротворцем». У Пекіні вважають: якщо Європа, Україна погодяться на певні його умови або Китай хоча б на деяких напрямах продемонструє успіхи, позиції США на Європейському континенті похитнуться.
Що це означатиме? Що європейський ринок буде й надалі доступним для китайців. Що існуватиме вірогідність часткового зниження санкційного тиску проти Росії. Сама ж Європа, як сподівається Пекін, не братиме участі у відкритому протистоянні між Китаєм та США, що може виникнути в Тихому океані.
Ми вже бачимо перші плоди такої політики КНР: після поїздки до Китаю президент Франції Макрон заявив про дистанціювання від тайванської проблеми, що Європа має вести більш самостійну від США політику. Наступного року – і це вже третя причина – на Тайвані відбудуться президентські вибори. Китай збільшуватиме вплив на острівну адміністрацію, намагаючись провести «возз’єднання». Для цього йому потрібен глобальний статус миротворця. Тому призупинення війни в Україні за його посередництва допоможе Пекіну мінімізувати початкові втрати, зосередившись лише на найбільш активних прихильниках незалежності острова.
Що пропонує та чого хоче Китай
Як зазначили в МЗС Китаю, Пекін займає «сторону миру» на тлі війни. Утім цей мир, на думку Сі та його оточення, явно має бути антизахідним, точніше антиамериканським. Ключове завдання України – не допустити ситуації, за якої Китай напряму допомагатиме Росії, наприклад, постачатиме їй озброєння. Водночас Києву конче потрібно, щоб на позицію РФ хтось вплинув. Нині це можуть зробити Китай та Індія.
Сі водночас наголосив на стратегічному характері партнерства між Києвом і Пекіном. Зеленський же дав зрозуміти, що Україна готова до розвитку торгівлі з КНР.
«До повномасштабного російського вторгнення Китай був торговим партнером України номер один. Вірю, що наша сьогоднішня розмова дасть потужний імпульс поверненню, збереженню та розвитку цієї динаміки на всіх рівнях», — додав Зеленський.
А проте, президент пояснив своєму китайському колезі: це стане можливим, якщо Китай вплине на Росію.
Київ виступає проти використання ядерної зброї та хоче повернути контроль над Запорізькою атомною електростанцією. Він також прагне продовжити Чорноморську зернову ініціативу та програму «Зерно з України». Пекін може зарадити в цьому. Це частково прописано в мирній ініціативі Сі. Ці пункти підходять Зеленському, бо вони вказані в його формулі миру. Однак інших точок дотику немає, адже позиція Китаю скочується до заморозки війни. Він просто намагається виграти час для себе та для Росії.
Головний козир Сі – він має вплив на РФ. Тому Москва вже прийняла китайські пропозиції. Заради врегулювання Китай запропонує Україні три речі: свій ринок; післявоєнне відновлення; китайські інвестиції в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях».
Китай та деякі держави Європи штовхатимуть Україну до цього сценарію. Однак він спричинить лише одне – погіршення відносин зі США.
Тому основний позитив від перемовин Зеленського із Сі: Китай прийме українського посла, почне поновлювати економічну співпрацю. Україні ж потрібно наполягати на остаточній взаємній ратифікації Договору про дружбу і співробітництво з КНР.
Водночас більшість пропозиції Пекіна є неприйнятними для Києва. Розвиток відносин з КНР може негативно вплинути на стратегічну кооперацію між Україною та західними державами.
Хто ви, містере Лі?
Спецпредставником Китаю, який поїде в Україну, стане досвідчений дипломат Лі Хуей. Він випускник Пекінського інституту іноземних мов, вільно володіє російською, походить з північної провінції Хейлунцзян, що на кордоні з РФ.
Свою дипломатичну кар’єру розпочав 1975 року як спеціаліст відділу СРСР і Європи в МЗС КНР. Потім працював у посольстві Китаю в СРСР, повернувся до Пекіна, звідки у 1997 році його направили послом у Казахстан.
Згодом очолював департамент Східної Європи та Центральної Азії МЗС КНР, став заступником міністра. З 2009-го по 2019 рік був послом у РФ, після чого став спецпредставником Китаю у справах Євразії. Тепер Сі зробив його головою делегації з урегулювання російсько-української війни. Путін нагородив Лі орденом Дружби у 2019 році, російські дипломатичні університети надали йому докторський ступінь.
Лі – потужний і досвідчений дипломат з реальною експертизою в питаннях Східної Європи та пострадянських країн, проте його називають «російським другом». У 2018 році він дав інтерв’ю, де зазначив, що «російсько-українська конфронтація є безглуздою», а «обидва народи є рідними». Він просуватиме китайську мирну ініціативу, але навряд чи підтримує ідею президента Зеленського про об’єднання всіх країн світу проти РФ.
Водночас залишається відкритим питання: в які столиці навідається пан Лі? Чомусь здається, що в цьому списку буде кілька європейських міст. Це допоможе нам побачити, хто саме виступає за примирення з агресором.