Чилі: новий президент – шанс для України
Сантьяго послідовно виступає на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, наголошуючи на необхідності неухильного дотримання норм та принципів міжнародного права. Делегація Чилі голосувала «за» відповідні резолюції Генасамблеї ООН.
Новий президент країни, кандидат від лівої коаліції Apruebo Dignidad (AD) та партії Соціальна конвергенція Габріель Борич, засудив широкомасштабне вторгнення Росії в Україну. «Росія обрала війну як засіб вирішення конфліктів. Чилі засуджує вторгнення в Україну, порушення її суверенітету та незаконне застосування сили», – заявив він.
На початку липня між президентами Чилі та України відбулася телефонна розмова. За словами Володимира Зеленського, сторони обговорили можливість залучення чилійських спеціалістів до розмінування території нашої держави. Борич також запевнив, що Україна може розраховувати на Чилі у питаннях гуманітарної допомоги.
Підтримка України наявна не лише серед керівництва держави, але й серед чилійського суспільства. Так, у квітні десятки протестувальників зібралися перед посольством Росії у чилійський столиці, Сантьяго, щоби засудити дії агресора. Мітингувальники розгорнули великий банер із зображенням кольорів українського прапора.
Чилі – одна з найменш корумпованих і найжвавіших демократій Південної Америки, безпечних та заможних країн Латинської Америки. За даними Світового банку, Чилі належить до категорії країн із високим рівнем доходів. Окрім цього, Сантьяго є одним із найближчих стратегічних союзників Вашингтона у регіоні.
З Габріелем Боричем до влади в Чилі прийшли представники прогресивних лівих, які останніми роками значно посилили свої позиції. Сам Борич вважає, що Чилі потребує «багатосторонньої політики, заснованої на правах людини та зміцненні демократії». Відтак, нова чилійська влада розділяє ті ж цінності, що й Україна. Це, своєю чергою, є підґрунтям для активізації політичного діалогу.
Наразі Чилі виглядає важливим напрямом для латиноамериканського вектору зовнішньої політики України.
Перу: перспективний партнер
Перу однозначно засудила широкомасштабне вторгнення, зухвалий напад Росії на Україну, зазначивши, що це є актом агресії та порушенням територіальної цілісності та суверенітету України. Перу також підтримала проукраїнські резолюції в ООН.
Слід зазначити, що підтримка з боку Перу є послідовною. Так, у 2014 році на голосуванні ГА ООН щодо невизнання результатів нелегітимного «кримського референдуму» Перу проголосувала «за» (як і Чилі), на відміну від Аргентини, Бразилії, які мовчки утрималися. Більше того, у березні 2015 року перуанський уряд ухвалив рішення про надання Україні гуманітарної допомоги для внутрішньо переміщених осіб з Луганської та Донецької областей. Перу стала єдиною з країн Латинської Америки та Карибського басейну, яка надала Україні гуманітарну допомогу після російської агресії у 2014 році.
Разом з тим, попри засудження дій Москви, Ліма не виступає прихильником санкційної політики проти РФ та не припиняє двосторонньої співпраці з нею. Зокрема, Росія планує постачати до Перу рибу та морепродукти. Окрім цього, відсутність підтримки штрафних заходів проти Росії мотивоване також необхідністю імпортувати значну кількість нафти, незважаючи на те, що Перу має досить міцні позиції на енергетичному ринку. Втім, порівняно з іншими країнами регіону, такими як Аргентина чи Венесуела, Перу закуповує в рази більше енергоресурсів.
Війна Росії проти України і, як наслідок, рішення світових лідерів ізолювати РФ від світових нафтових ринків призвели до зростання цін на цю сировину. Для Перу цей вплив був особливо помітний – здорожчання пального в країні спровокувало протести, які швидко переросли в масштабні антиурядові демонстрації з маршами і блокуванням доріг.
За довоєнних умов багатообіцяючим напрямком двосторонньої співпраці могла би стати військово-технічна галузь. Перуанський уряд наразі реалізує програму модернізації збройних сил.
Країни Латинської Америки загалом становлять окремий інтерес для України у сфері військово-технічного співробітництва, оскільки у цьому регіоні майже немає воєнних конфліктів, а, відтак, відсутні міжнародні обмеження на постачання зброї та військової техніки. Суттєвим є той факт, що на озброєнні майже усіх латиноамериканських держав перебуває значна кількість зброї та техніки радянського виробництва. Перу тут не є виключенням.
Ця латиноамериканська держава має розцінюватись як потенційний партнер України в регіоні з огляду на однозначну політичну підтримку.
Болівія: ще один союзник Росії
Болівія виступає в якості беззаперечного союзника РФ в Латинській Америці.
Болівійський МЗС заявив, що «шкодує, що відсутність діалогу та розуміння призвела до подальшої ескалації конфлікту». Водночас під час голосування в ГА ООН щодо резолюції з осудженням агресивних дій РФ Болівія утрималась. Втім, це було нехарактерним кроком для Сукре, який послідовно голосує «проти» проукраїнських ініціатив, як це було, наприклад, у 2014 році з резолюцією, яка закликала не визнавати незаконно проведений референдум на території Кримського півострову. Болівія, де факто, тоді визнала правомірною анексію РФ Криму.
Болівія загалом може зайняти місце в коаліції держав, які російський президент намагається консолідувати у якості союзників. Наприклад, новий болівійський президент Луїс Арсе, обійнявши пост керівника держави, відновив відносини із венесуельським урядом Ніколаса Мадуро, а також з Іраном. Нещодавно голова Слідчого комітету РФ Алєксандр Бастрикін виступив з ініціативою створити міжнародний трибунал проти українських військових, запропонувавши долучити до роботи Сирію, Іран та Болівію.
Колишній президент Болівії Ево Моралес висловився на підтримку дій РФ та звинуватив НАТО і США у розпалюванні конфлікту: «Держава, яка спричинила смерть мільйонів через атомні бомби в Хіросімі та Нагасакі, план «Кондор» у Латинській Америці та інтервенціонізм НАТО в багатьох країнах світу, тепер погрожує, що змусить Росію «заплатити високу ціну» за захист свого суверенітету», – написав Ево у Твіттері.
З огляду на очевидну підтримку РФ з боку болівійського уряду, подальший розвиток відносин між Україною та Болівією не виглядає перспективним, адже зміни цієї зовнішньополітичної тенденції у найближчому майбутньому не передбачається.