Велика будівельна бульбашка
У серпні 2021 року світ сколихнула новина: один із найбільших китайських забудовників – конгломерат Evergrande – через кризу ліквідності не зможе виплатити проценти за облігаціями на суму $83,5 млн. За серпень продажі нерухомості корпорації впали на 26%. Компанія набрала боргів на $310 млрд при загальних активах у $306 млрд. Рейтингове агентство Fitch понизило статус корпорації до рівня CC, спрогнозувавши її дефолт.
24 вересня компанія не здійснила цей платіж за графіком, а її акції на Гонконгівській біржі втратили в ціні 80% і припинили котируватися. Занепокоєні потенційною втратою вкладів люди штурмували штаб-квартиру Evergrande у Шеньчжені, вимагаючи публічної зустрічі з головою компанії – мільярдером Сю Цзяінем.
Бізнесмен до них не вийшов, натомість з’явилися глобальні песимістичні прогнози щодо неминучого дефолту забудовника, який може спровокувати кризу в усій китайській будівельній індустрії, а потім зупинити національну економіку. Так це мало б спрацювати в ринкових умовах, повторивши фінансову кризу в США 2008 року, але китайські реалії інші: модель Китаю є змішаною – уряд зберігає контроль над економікою. У першу чергу над фінансовою системою.
Некоректно порівнювати китайську Evergrande і американський кризовий банк Lehman Brothers. Китайська компанія занадто велика для банкрутства – її активи складають 2% ВВП Китаю, вона створила два мільйони робочих місць. Пекін втрутився: 20 жовтня Evergrande сплатила борги за облігаціями, на 32 будівельних майданчиках відновилась робота. Через зменшення продажів нерухомості подібні до Evergrande проблеми з’явились в інших гравців на китайському ринку: Fantasia не оплатила борговий платіж у $206 млн; Sinic – $250 млн; Modern Land – також $250 млн. Загалом 10% забудовників перебувають під загрозою дефолту.
Без сумнівів. уряд Китаю допоможе їм уникнути банкрутств і врятує галузь, адже падіння забудовників може призвести до значних економічних втрат – 5-10% ВВП – і подальших соціально-економічних потрясінь. Однак зрозуміло – велике китайське будівництво, що почалося у 2008 році і стало драйвером економічного розвитку Китаю протягом 13 років, остаточно зійшло на манівці. Азійський гігант переводить економіку на інші рейки зростання.
Проблеми Evergrande вже позначилися на світових ринках: за два місяці стрімко впали ціни на залізну руду – критичну статтю українського експорту, також зменшився індекс криптовалюти Bitcoin. Проте зріс курс золота, яке вважається безпечним активом для інвесторів у кризові часи.
Перетворити кризу на можливість
До світового фінансового колапсу 2008 року 30% китайської економіки складав експорт; у 2021 році 30% ВВП Китаю – це сфера нерухомості та її будівництва, а саме – $4,4 трлн і 53,6 млн робочих місць. Після світової кризи попит зовнішніх ринків драматично зменшився, Пекін оперативно змінив фокус економічного зростання – почав масово будувати інфраструктуру. По-перше, був схвалений інвестиційний план на $571 млрд, фінанси надходили забудовникам через уряди в провінціях. По-друге, корпораціям було дозволено позичати за низькими процентними ставками, які були попередньо зменшені з 7,4% до 5,3%. Китайці почали більше інвестувати в інфраструктуру, глобальна криза 2008 року стала можливістю для Китаю.
Велике будівництво виправдало себе: у 2009 році економічне зростання Китаю склало 9,2%, із них 4,6% були інвестиції, у 2010-му зростання було 10,3%, з яких ті самі 4,6% завдяки будівництву. Паралельно Китай імпортував зі всього світу сировину для зведення інфраструктури, фактично допомагаючи відновленню глобальної економіки, адже інші країни в основному обрали фіскальні заходи подолання кризи, як-от Україна – Київ у 2009 році ухвалив невдале рішення обкласти митом частину імпортних товарів, проти якого виступала ВТО.
З одного боку, велике китайське будівництво підтримало економіку, забезпечило людей роботою й сучасним житлом. Якщо до 2008 року на одного китайця припадало 28 квадратних метрів житлової площі, то зараз цей показник становить 41 м² – рівень Німеччини чи Франції. З іншого боку, нерухомість стала інструментом спекуляції: зараз у Китаї 74 млн квартир – 20% від загальної кількості – пустують.
Ціни на житло в «містах першої лінії»: Пекіні, Шанхаї, Гуанчжоу, Чунціні – неадекватно високі, на рівні Парижа чи Токіо. У Пекіні один квадратний метр нової квартири коштує $11 829. Відношення вартості нерухомості до середньої суми доходів громадян становить 25%, тобто чимало китайців не можуть купити житло без фінансової допомоги родичів.
Отже, це було питання часу, коли лусне «бульбашка великого китайського будівництва». Проблеми Evergrande стали першим дзвоником.
Зліт і піке забудовників
2017 року бізнесмена Сю Цзяіня китайські ЗМІ називали «сильним, як вітер, чоловіком», який створив «світове диво» у вигляді корпорації Evergrande. Усе було так: по-перше, бізнесмен був третьою найбагатшою людиною Китаю, його статки оцінювали у феноменальні $43 млрд. По-друге, Evergrande була багатопрофільним конгломератом, який займався будівництвом, готельним бізнесом, охороною здоров’я, виробництвом електромобілів, спортом і розважальним бізнесом. 2019 року прибуток компанії склав $5,8 млрд. Проте мало хто звертав увагу на головний секрет успіху найбільшого китайського девелопера – отримання дешевих кредитів, зловживання якими стало початком проблем корпорації.
Щоб стимулювати створення інфраструктури, 2008 року китайський уряд зменшив процентні ставки – корпорації позичали «легкі гроші» й інвестували в будівництво. Через поступове зменшення продажів компанії мусили позичати все більше, аби покрити витрати. У результаті:
- 2021 року корпоративний борг Китаю зріс до 160.5% ВВП, а загальний – до 260% ВВП;
- 4 із 10 юанів національного доходу витрачається на обслуговування боргу;
- неефективність; якщо 2008 року інвестиція в 100 юанів генерувала 90 юанів додаткового ВВП, то зараз віддача становить лише 30 юанів;
- забудовники стали тіньовими банками, через які фінанси перерозподілялися між іншими сферами. Загальний об’єм тіньового банкінгу в Китаї становить $4,2 трлн.
Китайський уряд поводиться дуже обережно, намагаючись вивести країну з кризи. Він пам’ятає:
- Різке зменшення ціни на землю в Японії 1989 року «нокаутувало» її економіку, залишивши на 10 років без економічного зростання;
- Кризу 1997 року в Таїланді, коли нерухомість будувалась «на майбутнє». Як результат – мільйони людей втратили роботу;
- Іпотечну кризу в США 2007 року, яка призвела до світової стагнації у 2008-му та підірвала американську економічну міць.
Китай заздалегідь розумів і готувався до проблем у царині будівництва. Перше: 2017 року президент Сі Цзіньпін публічно оголосив, що «головним пріоритетом уряду має стати зменшення боргів корпорацій», а «нерухомість купляється для життя, а не спекуляцій». Почали обмежувати надання кредитів проблемним забудовникам.
Принциповим нововведенням стали «три червоні лінії» у 2020 році: компанії, в яких боргові зобов’язання значно перевищували активи та власний капітал, не могли продовжувати позичати.
Друге: уряд запустив директиву про зменшення цін на житло, наприклад, у місті Чжанцзякоу ціна одного квадратного метра була зменшена з 13 тис. до 8 тис. юанів. Пекін готував галузь до кризи, але не сподівався такого краху окремих забудовників. Тому їх порятунок – один з основних викликів для Китаю.
Хоча велике китайське будівництво завершилося, будівельна галузь Китаю не зникне, а скоротиться. Мільйони кредитних юанів не будуть більше витрачатися на зведення 100-метрових монументів «найбільшого Будди на півночі» чи «міфічного воїна Гуань Юя». Триватиме політика реновації – руйнації старого житла, виплати компенсацій мешканцям і зведення натомість нових багатоповерхівок. Наприклад, на півночі Китаю вже зносять нерухомість, збудовану в 1990-х роках. Працюватимуть забудовники, котрі відповідатимуть вимогам отримання кредитних коштів.
Тим часом уряд здійснює реформу, як у 2008 році, з метою підтримки економіки – цього разу драйвером зростання має стати національне споживання, про що офіційно оголошено. Ухвалено державну стратегію під назвою «Подвійна циркуляція». Китай стимулюватиме людей витрачати заощадження на споживання, паралельно інвестуючи в технологічний розвиток, аби підвищити продуктивність праці. Але це інша історія.
Справу Evegrande можна вважати закритою. Поки що забудовник має підтримку уряду і продовжує працювати, але для подальшої діяльності йому доведеться пройти через певне очищення та позбутися непотрібних активів, як-от футбольного клубу Гуанчжоу Evergrande Taobao. Навряд чи цей актив приносить Evergrande дивіденди до балансової звітності.
Цікавить подальший розвиток кар’єри власника конгломерату Сю Цзяіня: в західних медіа вже лунають заяви, що мільярдера просять використати персональні кошти для виплати боргів власної корпорації. Його гонконгівський маєток вартістю $102 млн арештовано для продажу і подальшої виплати боргів Evergrande.
