Пане Олександре, почнімо з ситуації на фронті. Влітку Росія планувала наступ, але значних успіхів, за винятком просування біля Костянтинівки, не досягла. Як ви оцінюєте літню кампанію?
Для Сил оборони літня кампанія — тяжка. Противник не веде класичні наступальні дії, а постійно намагається інфільтруватись, обійшовши наші позиції, щоб не давати нам проводити ротацію і забезпечувати логістику. Ця тактика в них уже відпрацьована. Наша головна задача — не давати ворогу проходити в глибину, але для цього потрібна оборона навіть не в два, а в три ешелони. На деяких напрямках ми вже використовуємо цю ідею: противника зупиняють якщо не у другому, то в третьому ешелоні. Начальник генерального штабу має намір поширити цю ідею по всій лінії фронту. Звісно, підрозділи спеціального призначення проводять контрдиверсійні заходи, але це менш дієво, бо таких підрозділів не так багато.
Не вистачає людей?
Так, головна проблема — це брак людей. Хоча ми в багатьох ситуаціях замінюємо людей дронами, основна задача яких — підтримувати піхоту в бою.
Яким зараз є співвідношення кількості людей у нас і в росіян?
Один до шести. Це якщо брати ділянку фронту, яку тримає корпус «Азов». За кількістю дронів десь є паритет, десь немає. У смузі корпусу ми фіксуємо близько тисячі ударних дронів противника на добу.
Ви кажете, що літня кампанія була тяжкою. Але влітку земля суха, наземним роботизованим комплексам легше просуватися. Якою буде осіння кампанія?
І осінь для нас буде тяжкою. Противник буде вести наступальні дії. І якщо згадати дії росіян із 2014 року, можна побачити, що їхні наступи припадають на початок чи середину зими.
Чи робимо ми висновки з попередніх років, щоб підготуватися краще? Чи діємо за інерцією?
Звісно, ми робимо висновки. Командири розвиваються, стають кращими. Молоді командири, які командували батальйонами, очолюють бригади. Але це відбувається не так швидко, як ми б хотіли. Бо ми — не класична контрактна армія: 80% у нас мобілізовані. Це зріз нашого суспільства.
Читайте також«Нема політичної волі захищати військовослужбовців». Як це — служити в ТЦК
Цього літа військово-політичне керівництво заговорило про перелом війни на нашу користь, бо Сили оборони почали використовувати мідлстрайки на окупованих територіях і діпстрайки на території Росії. Чи ви поділяєте цю думку?
Перелом у війні в класичному розумінні — це коли ми будемо заходити, наприклад, у Донецьк. Коли оборона противника буде зламана і наші піхотні підрозділи підуть уперед, звільняючи територію. А противник не зможе стримувати наш наступ.
Те, що ми знищуємо їхню інфраструктуру, уповільнюємо їхні процеси — це чудово. Це треба нарощувати, застосовувати більше дронів. Як вони з нас знущаються, так і ми; тільки ми не б’ємо по цивільних, на відміну від них. Але поки ми обороняємось, а противник не припиняє інфільтруватись на нашу територію, — який це перелом? Може, ми будемо битися за Київ і казати, що в нас перелом у війні?
До речі, про Київ. Останнім часом говорять про намір росіян знов атакувати Київ із Білорусі або через Чернігівську область…
Поки що в них немає для цього наступальних можливостей. Для цього треба не менше сімдесяти тисяч військових. Розвідка не бачить таких сил на цьому напрямку. У планах, можливо, це є, але за сприятливих умов.
Основна їхня задача — Слов’янськ і Краматорськ, вони самі про це кажуть. А також розтягувати наші війська по Харківщині, по Чернігівщині, якщо там щось почнеться. А це для нас погано, бо в нас не досить багато сил, щоб забезпечувати активні бойові дії на 1300 кілометрах лінії фронту.
Ми готуємось: робимо з полків бригади, підтягуємо свої сили, нарощуємо кількість екіпажів БпЛА на тому напрямку. Щоб не повторився поганий досвід Харківщини, коли ми залишили напрямок без належної уваги, туди зайшов противник і тепер ми воюємо за втрачену територію. Цього не можна допускати. Знищувати їх потрібно за кордоном, не даючи зайти. Так, як ми робимо на Покровському й Очеретинському напрямках. Коли ми бачимо угруповання, підтягнути пілотів можна дуже швидко. Не думаю, що там буде серйозне угруповання з тисячами танків — нема в Росії зараз таких сил.
Наша задача — не дати їм досягти успіху на їхніх ключових напрямках. Втримувати ці території так довго, як це можливо. Звісно, не кидаючи для цього людей по триста-чотириста днів на позиціях, де вони потім залишаються «безвісти зниклими». Бо люди — це основа армії.
Отже, наступ на Київ — це страшилка?
Вони не дійдуть. Якщо й зайдуть на глибину десять-двадцять кілометрів, то це буде максимум, чого вони зможуть досягти.
Але загроза для Чернігівщини і Сумщини вже реальна. Керовані авіабомби, дрони на оптоволокні…
А ще «Молнії», які дошкуляють нам на фронті, і якщо росіяни зможуть зайти на двадцять кілометрів на Чернігівському напрямку, вони зможуть долітати до Чернігова. Але в нас є перехоплювачі. Національна гвардія постійно розвиває безпілотну складову. З початку 2026 року кількість екіпажів БпЛА в нас зросла вдвічі. Відповідно, ми стали витрачати вдвічі більше дронів. І плануємо до кінця року зростання ще відсотків на п’ятдесят. Зараз головне — досягти переваги у малому небі, щоб знищувати людей і дрони противника.
Читайте також«Сам дрон – це лише патрон». Вечір із екіпажами, що навчаються працювати з Merops – загадковими перехоплювачами Еріка Шмідта
Отже, є проблема з кількістю людей, але зростає роль технічних засобів. Як це можна збалансувати?
На тактичному рівні в нас усе зрозуміло: використовуємо FPV, дрони на оптоволокні. Зараз у нас є непогана тактика застосування мілдстрайків — «Хорнетів», FP2 — на глибину 60–70 кілометрів за лінією фронтиу. А якщо зі старлінком, то можна й на сто кілометрів або далі. Ми розуміємо, коли противник планує наступальні дії, де він збирається, скеровуємо туди дрони і знищуємо людей і засоби. Не даємо їм дійти до лінії бойового зіткнення і розбрестися по карті, бо після цього нам потрібно вдвічі більше пілотів, щоб виколупати ворога зі сховків. Якби в мене було п’ять тисяч мілдстрайків на місяць, противник би взагалі не рухався.
Ви самі казали, що люди надто довго перебувають на позиціях. Їх не виводять, бо нема ким замінити?
Ні, ми не виводимо їх, тому що якщо ми їх виведемо, ми їх втратимо. Територія контролюється ворожими дронами. Ми чекаємо на погану погоду, дощ, туман, щоб їх вивести, інакше вони не дійдуть. Краще, щоб людина була на позиції, але жива.
Але ж люди не можуть так довго перебувати на позиціях…
Не можуть. Але інколи виходу немає. Є такі території, де не так просто провести ротацію. В Національної гвардії не так багато таких позицій, але є місця, де наступають три армії. І «Рубікон» зі своїми дронами просто кишить. Війна дронів усе змінила.
Зважаючи на ці зміни, яка роль людини в цьому процесі?
Задача піхотинця — зайти на позицію, сховатись і не відсвічувати. В нього є радіостанція, якщо він бачить і чує пересування противника — доповідає. Тоді ми знищуємо противника дронами. Якщо позиція засвічена, її відразу знищать.
Як можна закрити мале небо, щоб захистити наших військових?
Перехоплювачами. Тому ми постійно збільшуємо кількість пілотів. Але є пілоти з різним рівнем підготовки: хтось провчився кількадесят днів і пішов на фронт, а хтось воює вже три-чотири роки. До того ж, пілоти теж люди, вони теж можуть отримувати поранення і гинути. Тому ми розвиваємо можливості віддаленого керування дронами, щоб максимально захистити наших пілотів.
Війна змінюється. У 2023 році в Бахмуті командний пункт бригади був розташований за 800 метрів від лінії бойового зіткнення. Зараз це двадцять-тридцять кілометрів.
Як змінює війну технологія FPV-дронів на оптоволокні?
Зараз 70% дронів, які ми використовуємо, — на оптоволокні. Це простіше і надійніше: ворог не вирахує точку зльоту, не задавить РЕБом і нічого не зробить. Росіяни опанували цю технологію раніше й розвинули її набагато швидше за нас. А в нас спершу були проблеми з оптоволокном, та й пілоти не рвалися брати оптоволокно на озброєння, бо звикли керувати дроном швидко, а з оптоволокном треба обережніше. Зараз ми навчились і нормально застосовуємо цю технологію.
Чи загрожуватимуть дрони на оптоволокні Києву чи іншим містам, поки що далеким від лінії фронту?
Навряд чи. Можливо, за кілька років, але зараз про це немає сенсу думати. В нас що, мало загроз? Реактивні шахеди хоча б. Їх важко збивати. Ми створили перехоплювачі для звичайних шахедів, почали їх успішно збивати, аж тут з’явились реактивні — набагато швидші. Ви ж чуєте, що їх постійно збивають літаки.
Читайте такожРеактивні «шахеди»: коли полетять масово і чим збивати
З того, як ви говорите про перспективи бойових дій, можна зробити висновок, що війна триватиме ще довго.
Ви ж бачите позицію Росію. Її плани незмінні. Ми ж глобально не рухаємося вперед. На якихось напрямках рухаємось, але загалом — ні. Десь ми стримуємо ворога вже півтора-два роки, а десь — провалюємо нашу оборону. Вони розуміють, що якщо ми провалюємось, треба діяти далі. Якби фронт не рухався рік чи два, вони б не змогли пояснити своєму суспільству, навіщо потрібно тримати на цій війні мільйон людей.
Володимир Зеленський каже, що ми рухаємося вперед і за літні місяці відвоювали більше, ніж росіяни захопили…
Так, зокрема на Харківщині «Хартія» звільняє території. Але повірте: не все так просто. Два місяці тому ситуація була набагато краща, але зараз противник уже обізнаний, бачить наші дії і перетягнув туди багато пілотів, які не дають нам рухатись. Можливостей відкрито просуватися вперед стало менше.
Ви згадали «Хартію» і «Азов». Ці корпуси дуже помітні в медійному просторі, активно проводять рекрутинг у хорошому сенсі цього слова…
Я вважаю, що ми створили два найкращі або, принаймні, одні з найкращих корпусів. Ви й без реклами знаєте, що люди туди йдуть і ці корпуси показують клас. Але й тут не все так просто.
Поговорімо про СЗЧ…
У нас такого майже не буває.
Ви серйозно?
Кожного другого з тих, хто пішов у СЗЧ, ми повертаємо. В нас є блокпости, працюємо спільно з поліцією.
Чи треба їх повертати? Якщо людина не вмотивована…
Звісно, треба. Бо якщо не повертати, тоді виникає ситуація, що одні воюють, а інші — ні. Якби я мав законну можливість звільнити не вмотивовану людину, я б це зробив, а гроші, які вона отримує, перекинув би на тих, хто реально воює. Але я не можу.
В порівнянні з 2014 і 2022 роком зараз у піхоті набагато важче вижити. Багато каліцтв — ви ж бачите на відео, що відбувається з людиною, коли в неї влучає дрон. Тому треба бути навченим і захищеним. Людям віком 45 –60 років це не під силу. Завжди краще воюють молоді, і навчити їх користуватися дронами легше, ніж п’ятдесятирічних. Для старших людей є інші задачі, наприклад, у логістиці.
Читайте такожМобілізаційний вік до 50–55: чи готова Рада до змін і що думають військові
Я маю спитати про історію 2025 року, коли НАБУ і САП проводили обшуки у справі про ймовірне хабарництво під час закупівель для Нацгвардії. В тому числі був обшук і у вас. Яка зараз ситуація?
Я не знаю. Мене не чіпають. Жодного разу не викликали. Бачу, що розслідування триває, вони вручили підозри деяким посадовцям. Ми з ними співпрацюємо, надаємо документи, коли вони звертаються. Ми створили внутрішню безпеку…
У Нацгвардії її не було?
Уявіть — не було. А тепер у нас є внутрішня безпека, яка працює не лише з економічними злочинами. У Нацгвардії є люди, завербовані російськими спецслужбами, і ми про них знаємо. Співпрацюємо з поліцією, Службою безпеки України, Державним бюро розслідувань. Всі між собою спілкуються. Ми створили закупівельне управління, яке перебуває під таким контролем, що здійснити там якісь махінації було б надзвичайно важко. Працюємо над цим.
Особисто я б ніколи не хотів мати справу з бюджетом взагалі. Тому що це важко. Бюджет — це завжди проблеми.
Президент Зеленський говорив про вікно можливостей. Чи бачите ви його з огляду на ситуацію на фронті?
Ви бачите тут росіян? Я — не бачу.
Це дуже оптимістична відповідь… Усі бояться зими.
Я б не боявся зими. Буде важко, але не аж так. Ми переживемо.
Тобто буде не так важко, як минулої зими в Києві?
Навіть якщо буде так, як минулої зими — що ми, не переживемо? Ми все переживемо. Росіяни нас не зламають. Вони зробили велику помилку, пішовши на нас війною. Нам буде важко, ми можемо втратити багато людей, але ми виграємо цю війну. Можливо, це буде тривати довго — п’ять, десять років, враховуючи важкий повоєнний період.
Хочеться справедливого миру. Хочеться, щоб війна закінчилась, щоб перестали гинути наші діти. Але для цього треба мобілізуватися всім, а не тільки їздити на військових і думати, що вони закінчать війну, а інші побудуть збоку і поспівчувають. Кожен має допомагати.
Читайте такожПрисутня. Етика незворотнього: нариси про нову антропологію відповідальності
Жінок теж, на вашу думку, треба мобілізувати?
Для чого? Що, мало жінок воює? Зараз не така критична ситуація, не настільки бракує чоловіків, щоб закривати позиції жінками. Якщо вони хочуть, хай вчаться на пілотів, літають на перехоплювачах, або йдуть у медичні підрозділи.
Росіяни нападуть на країни Балтії?
Мабуть, це є в їхніх планах, але за сприятливих умов. А ми їм дуже заважаємо. Багато знищуємо. Чому, ви думаєте, хочуть мобілізувати ще триста тисяч? Бо ми багато знищили. Але мобілізація їх не врятує. За вісім місяців ми ці триста тисяч утилізуємо.