11-15 липня ворог завдав серію комбінованих ударів ракетами та ударними дронами. Уразив портову інфраструктуру, цивільні судна в Чорному морі та портах (кілька загиблих серед екіпажів суден під прапорами різних країн), зруйновані житлові будинки, промислові об’єкти. Загалом впродовж липня – десятки атак на судна та інфраструктуру портів. Експорт через глибоководні порти фактично різко впав або зупинявся. Один з найрезонансніших – удар по турецькому судну Golden Leo 19 липня, що призвів до загибелі екіпажу.
9 серпня ворог здійснив масовану атаку десятками ракет різних типів, включно з балістичними і протикорабельними, приблизно 200 дронами, зокрема реактивними, та крилатими ракетами «Бандероль». Основна ціль – Одеська область. Пошкоджені житлові будинки, обʼєкти енергетики, інфраструктури, поранені десятки людей. Уражений міст в Маяках. Про міст – окремо: між роликом «Трухи-Одеса», де показали, як оперативно автодорівці залатали яму на дорозі до мосту (адже ракета не влучила), та повторним ударом по мосту пройшло біля години. Дехто не здатен вчитися навласних помилках.
Удари наприкінці серпня майже зупинили вантажні операції в портах Великої Одеси (Одеса, Чорноморськ, Південний), рух суден впав з 7-8 на добу до одного. Уражені портова інфраструктура, елеватори, склади, зерновози. Наслідок – зростання вартості страхування суден, що фактично поклало на лопатки судноплавство.
1 вересня противник атакував експортну інфраструктуру портів, енергетику та пункт пропуску «Орлівка», той, де паром на Румунію.
Росія цілеспрямовано б’є по об’єктах, що забезпечують зв’язок Одещини з Румунією, Молдовою та іншими областями України: міст через Дністер у районі Маяків на трасі М15 Одеса – Рені – ключова ланка маршруту до дунайських портів, Молдови та Румунії. Раніше був уражений міст у Затоці. Ці удари ускладнили сполучення з Бессарабією та Буджаком, транзит на Румунію та Молдову.
Системно і послідовно ворог атакує прикордонні переходи в межах Одеської області – Орлівка з Румунією, Виноградівка – Вулканешти, Рені – Джурджулешти, Табаки – з Молдовою.
Неодноразово Росія завдавала ударів по залізничній інфраструктурі.
Складається враження, що регіон намагаються ізолювати від України, а Бесарабію взагалі перетворити на острів. Якщо на цю картину накласти заблокований в Трансністрії російській контингент та згадки про «Бессарабську народну республіку», то стає трішки неспокійно.
Чи намагається противник ізолювати Бессарабію або створити коридор до Придністров’я?
Так, є чіткі ознаки спроб ізолювати південь Одещини. Удари по мостах у Маяках і Затоці, єдині основні сухопутні зв’язки з рештою області, роблять регіон фактично «островом», ускладнюють логістику, постачання та транзит до/з Європи. Українські військові, чиновники та аналітики прямо говорять про стратегію ізоляції Бессарабії, створення гуманітарних і логістичних ризиків, тиску на економіку. Тобто відповідь на перше питання – так, агресор хоче.
Щодо коридору від узбережжя до Придністров’я, то довгострокові цілі Росії включали здобуття контролю над Одесою та загалом над українським півднем для створення сухопутного коридору з Придністров’ям і далі – для тиску на Молдову. Це неодноразово звучало в російській риториці та оцінках.
Але існують два великі і красиві АЛЕ: у 2022-му ці спроби впевнено зламали 59-а мотопіхотна, 79-а аеромобільна, 36-а бригада морської піхоти та 124-а бригада ТрО. Список – не повний, вибачте, кого не згадую, там багато хто був. 80-а десантно-штурмова не пустила противника до Південноукраїнської АЕС і розбила ворога під Вознесенськом.
Історичний відступ: у 1920 році під час Першого зимового походу Армії УНР бої під Вознесенськом вели частини армії Української Народної Республіки проти частини 12-ї та 14-ї армій більшовицьких військ. 15-16 квітня 1920 року Запорізька дивізія та інші під загальним командуванням Михайла Омеляновича-Павленка наблизилися до вузлової станції Вознесенськ, де були великі склади зброї та набоїв більшовиків, яких критично не вистачало українцям.
Кінний полк Чорних запорожців під командою Петра Дяченка, Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон полковника Олекси Алмазова, підрозділи під командуванням Андрія Долуда, Андрія Гулого-Гуленка, частини Юрія Тютюнника та інші у легендарному «бою під аплодисменти» (через брак набоїв піхота наступала, гучно ляскаючи в долоні, імітуючи стрільбу) здобули перемогу, захопили великі трофеї (за різними спогадами – мільйони набоїв, десятки гармат і кулеметів, тисячі гвинтівок тощо) і змогли продовжити рейд. Втрати УНР – мінімальні (зазвичай згадують одного-лвох убитих і кілька поранених). Так що «можем павтаріть» і «дєди ваєвалі» тут не працює. Перевірено галицькими десантниками.
Друге «але» – висаджувати морський десант немає на чому. Лишилися самі надувні матраці та кола з лебедями. Проведена Силами оборони профілактична робота по запобіганню несанкціонованого туризму дала приблизно такий результат: з 34 десантних кораблів (великих, проєктів 775 «Ропуха», 1171 «Тапір») та менших (середні, малі десантні кораблі, катери та човни) знищено близько 15, ще 10 пошкоджено. Прикрасили морське дно вдк «Саратов» (березень 2022, Бердянськ), «Новочеркаськ» (грудень 2023, Феодосія), «Цезар Куніков» (лютий 2024), «Костянтин Ольшанський» (колишній український, знищений). Недієздатні – «Мінськ» (важкі пошкодження у 2023, фактично виведений з ладу), «Орськ» (пошкоджений у 2022). Десантні можливості Чорноморського флоту РФ практично зведені нанівець – повноцінних великих десантних операцій вони більше не здатні проводити. Відповідь про коридор – ні, не зможуть.
Тоді чому? Тому, що експорт збіжжя.
У портах Азово-Чорноморського регіону РФ історично переважали значно більші обсяги перевалки зернових, ніж в Україні, але з літа 2026 року обидві сторони зіткнулися з різким падінням через взаємні атаки на інфраструктуру та судна.
У сезоні 2025/26 (липень 2025 – червень 2026) через російські порти Азова та Чорного моря експортували 46,3 млн т зерна, близько 90% усього морського зернового експорту росії. Ключові хаби – Новоросійськ (термінали KSK, NZT, NKHP, потужність – до 26 млн т/рік), Тамань, Туапсе, Ростов, Азов, Таганрог.
З України за той же період експортували 41,1 млн т зерна та олійних, тобто понад 90% агроекспорту йде через глибоководні порти Одеси, Чорноморська та Південного.
Читайте такожПорти на замку, зерно в рукавах. Якими будуть економічні наслідки війни на виснаження
Сили оборони активно беруть участь у зерновому експорті РФ та вже серйозно пошкодили естакади та обладнання Новоросійського зернового терміналу (власник – Demetra-Holding), зерносховища, елеватори, транспортні об’єкти і мазутний термінал Новоросійського комбінату хлібопродуктів, зерновий термінал КСК (Delo Group), один із найбільших, зерновий термінальний комплекс Тамань (Demetra-Holding) (значні пошкодження loadout і складської інфраструктури), уражено олійний термінал компанії Efko.
Результат: навігація в Азовському морі та через Азово-Донський канал фактично зупинена з 10 липня, а це паралізувало перевалку з азовських портів, які раніше перевалювали до чверті російського зернового експорту.
Ось тут і лежить відповідь на питання, чому ворог намагається ізолювати Одеську область – через потребу також зупинити український морський експорт, насамперед – аграрний. Так само, як робив це і в попередні роки.
Окремо варто зупинитися на тактиці повітряних ударів противника, яка суттєво змінилася на кінець літа, і загалом виглядає як доволі ефективна.
Кожен удар є масованим, засоби повітряного нападу діють з різних напрямків, різних висот, вдень і вночі. Удар завдається серіями атак, котрі все більше розтягуються в часі. Відбивати їх все складніше.
Для ілюстрації – удар по Одесі 1 вересня. З акваторії над Азовським морем вертольоти противника Мі-28н запустили 16 крилатих ракет «Бандероль», з акваторії над Чорним морем пара Су-34 вистрелила двома крилатими ракетами Х-59, ще декілька бомбардувальників з рубежу в 100-110 км від узбережжя скинули з висот 9000 і 9500 м пʼять фугасних авіабомб ФАБ-500 (раніше кидали лише ФАБ-250) з модулем планування і корекції УМПК. З Криму здійснила пуск двох балістичних ракет стартова батарея ОТРК «Іскандер», а з аеродрому в Гвардійському запустили 30 ударних БПЛА (приблизно третина – реактивні) та БПЛА-приманок «Пародія».
Цього разу балістика атакувала цілі одночасно з «Бандеролями» та ударними БПЛА. З ФАБами та балістикою все більш-менш ясно – вони рухаються до своїх цілей як тролейбус по дротах. А ось крилаті ракети і БПЛА здатні маневрувати та дивувати час від часу.
І ось тут треба подякувати офіцерам і бійцям повітряного командування «Південь», котрі спромоглися створити ешелоновану систему ППО навколо Одеси. Ця губка непогано абсорбує засоби повітряного нападу ворога.
Перший рубіж – в морі. Тут наші морські самураї, постійно ризикуючи життям, із зенітних кулеметів збивають все, що дістають. Декілька екіпажів, на жаль, загинули в море, боронячи Одесу.
Далі працюють великі зенітно-ракетні системи, що полюють на балістику і крилаті ракети.
Ближню зону та низькі висоти чатують «Гепарди», старовинні гармати С-60, бійці з ПЗРК, перехоплювачами P1-Sun та подібними, мобільні вогневі групи.
Окремий респект – ентузіастам малої авіації, котрі на спортивних літаках Як-52 полюють на Шахеди, маючи при собі звичайний ручний кулемет. Велика подяка та світла пам'ять полковнику запасу Костянтину Вікторовичу Оборіну (позивний «Камікадзе»), директору авіаклубу «Одеса», батьку-засновнику протидії БПЛА ворога силами малої авіації.
По ФАБах чудово попрацювали саме гармаші, які на висотах 1000-2000 м збили декілька. Не всі, але більшість. Чули три потужні вибухи, але ФАБ-500 і бойова частина «Іскандера» вагою 480 кг вибухають суто акустично майже однаково.
Загалом результат бою такий: збиті або подавлені 141 «Шахед», «Гербера» та «Пародія» зі 174, що атакувала Одесу. Не долетіли до своїх цілей три «Бандеролі». На жаль, два «Іскандери» та дві Х-59 уразили свої об’єкти.
Ворожі БПЛА над Чорним морем збираються в групи по дві-пʼять штук, іноді і більше, та рухаються до визначених районів. Неодноразово помічали, що в районі поблизу берега баражує дрон-ретранслятор, котрий є основним елементом мережі MASH, яку використовують інші ударні БПЛА під час атаки. Це дозволяє коригувати вихідний план і нарощувати зусилля в районах цілей, де ефект удару замалий, куди інші ударні засоби не дісталися чи виникли нові задачі.
Чому російська ударна авіація підходить до нашого берега на 90-100 км?
Де наші винищувачі і чому ми просто віддаємо небо ворогу?
Чому не стріляють Patriot далекобійними ракетами по ворожих літаках?
Не відомо і тому незрозуміло, чи беруть участь у відбитті повітряних атак наші літаки ДРЛВ Saab 340 AEW&C (з радаром Erieye). Якщо патрулювати у повітряному просторі над Львівською, Тернопільською, Хмельницькою та Вінницькою областями, то Saab бачитиме Одесу та північно-західного частину Чорного моря, залишаючись недосяжним для винищувачів противника з ракетами Р-37м та його наземних зенітних систем в Криму та на окупованому півдні. Якщо патрулювати на рубежі Кропивницький – Умань – Первомайськ, то це дасть можливість глибше спостерігати у море, але зросте ризик бути ураженим винищувачами ворога. Також існує гіпотетична можливість патрулювати над румунською Констанцею чи в західній частині Чорного моря під прикриттям натівської ППО. Але це – надто складна кооперація і дипломатична робота на межі mission impossible.
Про винищувачі і потенційні повітряні бої: щоб прострілювати весь повітряний простір над Одеською областю, російським винищувачам достатньо діяти з рубежу в 150 км від берега, адже дальність стрільби ракетами Р-37м «повітря-повітря» – до 400 км. Але це – в теорії і за наявності пілотів екстра-класу. Більш реально – з рубежу в 50 км від берега, але тут вже можна самому стати мішенню для українських зрк або ув’язатися у повітряний бій з лютими пілотами Повітряних сил на F-16, що ворогу явно не треба.
Якщо воювати по-дорослому, то слід підходити на 30 км, а до цього російські пілоти явно не готові. Тому винищувачі прикривають свою ударну авіацію і ближче 100 км до берега не підходять. Загалом російські бомбардувальники супроводжують винищувачі Су-35 або Су-30, які несуть одразу по чотири Р-37м і ракет явно не економлять. Поінформовані співрозмовники розповідали, що російський винищувач просто робить пуск на випередження по району, де очікує появу українських літаків. Влучив-не влучив – не важливо, просто фактор стримування.
А що ми? Одесити кажуть, що 1 вересня чули в небі наші літаки, чого раніше не траплялося. Винищувачі у нас є, наявні ракети AIM-120, здатні уражати противника на дальностях 50-120 км. Тобто суто математично AIM-120 програє в кілометрах Р-37м, але має швидкість Mach 4 і здатна уразити літак противника, що маневрує. Важливо випередити ворога в момент пуску, для чого слід побачити його першим. Треба, щоб Saab 340 AEW&C був у повітрі. Є ще одна цікава штука: AIM-120 – мережецентрична, тобто здатна прийняти у польоті стороннє цілевказання та оновити курс. Такий пуск був, але не вдалий, ворог мав час маневрувати на максимальній дальності і ухилився від атаки.
Якбитологія – цікава наука і якби біля Одеси чергували батареї Patriot, то ракетами PAC-2 вони б тримали ворога на відстані 70-100 км. Тобто зараз ворог цього побоюється і скидає плануючі бомби над морем на безпечної відстані.
Якби ми вже мали винищувачі JAS 39 Gripen C/D і до них – ракети «Метеор», то діставали б противника на 200 км.
Але поки що українським пілотам фізично немає чим вести повітряні бої на максимальних дальностях з прийнятним рівнем ризику.
Виходить, що і надалі полювати на мисливців, які полюють на Одесу, доведеться тим, що є, а успішність нашого полювання залежатиме на пряму від трьох речей: ефективності побудованої ПвК «Південь» системи ППО; індивідуальної майстерності обслуг зенітних засобів, насамперед ЗСУ «Гепард», МВГ та стрільців з ПЗРК; ініціативності адміністраторів об’єктів інфраструктури, котрі ворог обирає для ураження, та дисциплінованості населення, яке має відповідально ставитися до реагування на сигнали оповіщення про повітряні напади та не публікувати результати ударів та роботу ППО в публічному інформаційному просторі.