У противника брак засобів доставки — десятки фото й відео пускових з неповним завантаженням і з передач нової техніки, і з бойового чергування.
Також дзвіночок, що стратегічні підприємства — комбінат Росрезерву, дюжина НПЗ, виробники дальньої авіації, заводи з виробництва порохів, твердого палива — зовсім не захищені ППО або захищені погано, одиничними ЗРГК «Панцирь-С1».
Тож потрібно продовжувати й масштабувати удари: імпорт електроніки, військова хімія, переспорядження ракет до С-300 (припинення ударів ними по Херсону й Харкову з метою економії) — це для нас вигідно на довгій дистанції, вимиває валюту, змушує відтягувати кадри до ППО й РЕБ.
Це тільки здається, що у противника безліміт людей. Був би безліміт, не було б 62-літніх пілотів у ПВК, не було б бійців з Непалу й КНДР, не було б ям для тих, хто відмовляється воювати, тортур і переведення «зальотчиків» у штурмовики, не було б гудвінів, яких з підрозділів дронів кидають у піхоту. (Гудвін — відомий російський військовий блогер, який розкритикував своє командування, після чого його відправили у штурмовий підрозділ, у лавах якого він незабаром загинув. — LB.ua.)
У нас теж криза, бо відправляють ближче до першої лінії і з ВСП, і з аеродромного обслуговування, і ППО, і медиків, і кухарів. Тому стратегічні бомбардування цілей в Росії потрібні нам, щоб ресурси і люди, необхідні для захисту нафтових заводів від «Лютих», залишалися у РФ, а не посилювали РФ на фронті.
Телевежа у Смоленську уражена в ніч проти 21 січня. Влетіло добре, близько до апаратного поверху, у наших «Бобрів» і «Лютих» є осколкова бойова частина — нафарширувати має непогано, усі ці антени, плазмові панелі й серверні дуже вразливі.
Пам'ятаєте, як розповідали кремлівські, що це така буденна легітимна ціль у Києві й Харкові, там ретранслятори, там військове обладнання, це все подвійне призначення — як добре, що навіть не доведеться нічого пояснювати. Військовий зв'язок і подвійне призначення, воно таке. Діставайте гроші на ремонт.
У Казані є купа підприємств, по яких ми працювали неодноразово: пороховий завод, Оргсинтез, вертолітний завод. Цього тижня прилетіло по авіаційному заводу імені Горбунова. Уже не вперше, до речі.
Уражена цистерна на 6000 кубів, на жаль, пожежа не перекинулася на сусідні (ймовірно, влучили в порожню), але були прильоти по цехах підприємства з невідомими поки що наслідками.
Там досі стоять корпуси Ту-160М, що залишилися з часів СРСР. Довести їх до готовності і прийняти на озброєння росіяни не можуть: модернізація М2 — це нова електроніка, нові станції РЕБ, нові станції прицілювання, бортові РЛС. Ймовірно, там і криються проблеми.
Те саме і з Ту-22М3М — нові ракети Х-32, спроби пускати «Кинджали», спроби інтегрувати в радянські корпуси нову електроніку. Поки що безуспішні, особливо в серійному виконанні.
Упевнений, що купують паралельним імпортом підсанкційне — тому й провал після тестових польотів ще 2018 року, і у 2025 році вони законсервовані на підприємстві.
Ті самі провали, що сталися в космічній розвідці (темпи запусків супутників, якими планували змінювати попередню серію, різко впали після запровадження санкцій) — Москва не вміє виготовляти сучасну електроніку, і це добре.
Чи поцілили по літаках, ми не знаємо. Але те, що вони в нашому банку цілей, поки ті, що є, спалюють свій ресурс — це очевидно. Як і те, що підприємства, де виготовляють складну авіаційну техніку методом канібалізації, зворотного інжинірингу й закупівлі одиничних електронних компонентів на Заході, дуже вразливі до уламкових бойових частин.
Також ціллю був авіазавод у Смоленську — є підтверджені влучення та пожежа в цехах. Там модернізують Су-25 і випускають ракети Х-25, здатні працювати в одній модифікації по західних РЛС. Це хороший вибір — завжди є перспектива детонації та нафарширувати борти, які модернізують.
Судячи зі списку цілей: нафтобаза в Лисках, повторний удар по Енгельсу, пороховий завод у Тамбові, два авіаційні заводи, — сьогодні перед Силами оборони України стоїть завдання масштабувати збитки в найвужчому для Кремля місці — електроніці, військовій хімії, авіаційному паливі, витраті ракет до ППО.
Поки що ситуація нам сприяє: намацати виробництво далеких дронів в Україні Москва не може, як і обвалити енергосистему, щоб викликати колапс у тилу, блокувати надійно порти та розрізати сполучення з коаліцією дронів на Заході (залізничне сполучення, мости, тунелі).
А це означає, що масштаб ударів тільки зростатиме. І в разі переговорів ця карта завжди буде на столі — до мільярда доларів мінус лише на одному комбінаті «Кристалл» в Енгельсі, пожежі кожної ночі, стратегічні підприємства палають.
На цій війні немає жодних кордонів Донецької та Луганської областей, через які по Смоленську й Казані не можна запускати дальні дрони. Росіяни, мабуть, уже в курсі.