«Перший запит суспільства — нащо нам узагалі та освіта? Чим вона допомагає перемогти ворога? Якщо ми витрачаємо мільярди гривень на неефективні установи, які просто продукують ухилянтів?
Де технології, де інновації, які мають народжуватися в університетах? Де взаємодія з військовими підрозділами? Я почув тут, що ми хочемо через 10 років бути осередком miltech. Але що ми для цього робимо? Забудьте про свої реформи, які тягнуться 10 чи 15 років. Нам це нецікаво. Нам цікаво, де мільярди (виділені на сферу освіти. — Ред.) йдуть на 140 тисяч аспірантів (цього року на іспит для вступу в аспірантуру зареєструвалися 140 тисяч осіб замість довоєнних п’яти, ще 100 тисяч планують вступити в магістратуру. — Ред.)? Ми дійдемо до того, що дискредитуємо взагалі вищу освіту як клас. Усі, хто розуміє важливість освіти, будуть просто вивозити своїх дітей», — зауважив Ігор Ліскі. Він зазначив, що дискусія «А направмо ці гроші на дрони” не безпідставна і з маргінального рівня вийшла на обговорення в соцмережах.
«Скажімо цинічно й чесно: Європа і Штати зацікавлені в наших молодих людях — освічених, з нормальним вихованням. Ми їх ніколи не повернемо з таким підходом. З такою реформою заради реформи.
Ми маємо відповідати на виклики сьогодні, бо не залишиться цієї країни. Або не буде людей, які нам потрібні. Вони просто поїдуть і ніколи не повернуться. Я вже не кажу, що ми цю армію в 1,1 млн студентів і сотні тисяч викладачів маємо розвернути в іншому напрямку, щоб вони не продукували ухилянтів, не освоювали бюджети, не трималися за незрозумілі "таблички" університетів. Кому вони потрібні? У країні, у якій щодня сотні людей вмирають за Батьківщину, кому потрібні ці таблички? У кого має з'явитися політична воля?» — висловився Ліскі під час дискусії.
Бізнесмен запропонував змінити фокус реформування системи освіти і чітко визначитися із замовником освітніх послуг.
«Для кого ви взагалі працюєте? — звернувся Ліскі до освітян. — Не для самих себе. Не для того, щоб студент був автономним, а вчитель гідно почував себе в професії. Це теж важливо. Але у вас є замовник. На жаль, замовник — неефективна держава. Або ми маємо сказати цій державі по-іншому формувати замовлення, тому що відчуваємо, що не туди йдемо. Або йдіть до бізнесу, він насправді головний ваш замовник. Збройні сили України ваш замовник».
Сьогодні, наголосив голова наглядової ради EFI Group, не має жодної комунікації з навчальними закладами щодо підготовки кадрів. Інколи їх доводиться завозити з-за кордону.
«Наприклад, у мене працює 6 тисяч людей. Я не найбільший бізнес, але минулого року заплатив 700 мільйонів гривень податків. Знаю, що велика частина цих податків пішла на утримання неефективних університетів. Мене хоч би спитали, кого ми вам випустимо?
От зараз я хочу побудувати завод з виробництва скла. Хто мені дасть цих спеціалістів? Їх немає жодного. І Україна ніколи не буде мати такого заводу, якщо я знову не привезу людей з Азербайджану», — підкреслив бізнесмен.
На його думку, на сьогодні 90 % працівників освітянської сфери байдужі через усталену систему в країні.
«Я знаю, що ми багато чого робимо, що ми б'ємося об стінку і, можливо, через ще два покоління побудували б цю систему. Але ми не маємо цього часу», — сказав Ігор Ліскі.
Щоб змінити підхід до реформування освіти, перш за все потрібна всеосяжна комунікація, яка дала б чітке розуміння, яку країну ми будуємо, якою хочемо бачити її через 10–20 років, яке місце вона займатиме в Європі, у світовій економіці, які для цього потрібні випускники, знання, навіть інновації.
«І тут є два підходи. Перший. Якщо університети у нас державні установи, то це має бути державна політика. Я в це не вірю. Але принаймні, як за радянських часів, було б мінімальне планування.
Другий підхід, умовно, американський. Трошки держава замовляє воєнку, але більшість замовляє бізнес, суспільство. Я казав, що вирішив власним коштом побудувати скляну індустрію. Я розумію, що мені для цього потрібно перше, друге, третє. І краще не наздоганяти німців, французів, японців, американців, а, можливо, дайте мені тут якусь інновацію. Можливо, ще щось. Я був би замовником. Умовний я.
Мені хотілося б, щоб ми не варилися й не реформувалися освітяни для освітян. Щоб ми розвивалися і бачили, куди ми йдемо. Хоча всі тактичні або адміністративні реформи я підтримую. Точно підтримую фінансову незалежність (університетів. — Ред.). Без цього навіть не можемо поміряти ефективність університету. Із цього починається інший підхід до освіти», — пояснив бізнесмен.