Будинки – щит і прихисток, будинки – це зброя і захист. У будинках облаштовують свої позиції і кубла (язик не повертається сказати “житла”) воїни.
По будинках б’ють з усіх калібрів. Конструктори обох армій проєктують боєприпаси, щоб якомога сильніше уразити будинки: термобари, кумулятиви!
По лініях зв’язку несуться крики. Бійці вимагають – вистрільте з танка в оту багатоповерхівку, звідти нас кошмарить снайпер! Розвідники просять – знесіть оту хату, там засіли ворожі літуни, коригують по нас міномети!
І хату зносять, і виїжджає танк і стріляє по старій панельці, бо там снайпер – і гине панелька, і гине хата.
Що таке розвалений будинок? Це коли якась сила перетворює тривимірний простір у двовимірний.
Дитячі іграшки спресовуються з цеглою, металеві смуги з даху перемішані з дошками з підлоги, меблі, вікна, одяг і люстри тепер не вгорі, не збоку, а в тебе під ногами.
Як багато я бачив сіл і містечок, де немає жодного будинку з дахом, де від більшості лишилися лише геометричні квадрати і прямокутники фундаментів. А все інше: покрівлю, вікна, стіни – здув вітер рукотворного катаклізму.
А ви знаєте, що будинок – це не просто купа спеціально складених цеглин, вставлених деревин перекриттів і скла? Що це – живий організм, і якщо його в одній частинці десь поранити, то загине він весь?
Якщо потрапляє в підвал, то будинок втрачає водогін, каналізацію і стає непридатним для життя. Якщо прилітає поруч, то розлітаються вікна – і тоді будинок стає здобиччю протягів, котрі видувають з нього все живе.
Якщо навіть на дев’ятому поверсі прилетить снаряд і проб’є дах, то миттєво в цей провал кинуться дощі, вода проникне аж до самого підвалу, всі квартири будуть чи вже не навічно у вологих патьоках. З вологою прийдуть сирість і пліснява, шпалери відклеюватимуться і висітимуть, у таких квартирах будуть мерзнути люди, у таких домах навряд чи вже хтось зігріється в холодну пору.
Коли влучає в нижній поверх, то будинок може довго горіти, багато годин, у ньому всередині щось може вибухати, рватиметься шифер, цей звук часто плутають зі звуком стрілецької зброї, близького бою. Але це всього лише горить будинок.
Утім деякі будинки примудряються роками стояти на війні. Війна шліфує їх зсередини, коли зайти в них, то не знайдеш нічого, ані мотузки, ані цвяха, тільки пил.
Мертві будинки схожі на мертві тіла, вони смердять особливим запахом, котрий – запах мертвого будинку – ні з чим не сплутаєш і розпізнаєш миттєво. Якщо описати його словами – це запах напівтління з напівгниттям.
Гостре скло дрібними уламками знищує тоненький затишок, грубий черевик війни топче все, що намагалися зробити ніжним і теплим, і неприємно, що ти, боєць і захисник – частина того механізму, який, не бажаючи того, нищить і топче власні ж домівки, пускає під гарматний ніж власну забудову.
Солдати цинічно ставляться до будинків. Вони хочуть підвалів – у підвалах можна ховатися від обстрілів і навіть влаштовувати командно-спостережні пункти. Вони хочуть горищ, звідки можна стріляти по противнику протитанковими ракетами.
Звичайні людські помешкання їм цікаві у другу чергу.
А в нас, в Україні, виявляється, стільки старих хат без підвалів, нещасних, з тонкими стінами, котрі не здатні бути укріпленням проти ворога! Такі хати гинуть дарма, просто від сусідніх прильотів, некорисні нам і шкідливі ворогу.
Завжди трохи ніяковію, коли доводиться заходити в будинки під час війни непроханим гостем. Щось трохи непристойне є у тому, що солдат на війні має бувати в багатьох оселях.
Це можна порівняти з лікарем, котрий має оглядати голих пацієнтів – ніби це і частина твоєї роботи, але все одно слід бути тактовним. Кинуті будинки – як безпорадні роздягнуті люди; заходячи в них без дозволу, ти бачиш те, що не призначено для стороннього ока.
І може, хазяї і раді були б, щоб їхній будинок слугував нам. Але шкода якраз того факту, що вони вже не хазяї, що не мають змоги проявити гостинність і щедрість, запросити до свого будинку, поділитися з гостем його теплом і затишком. Ось, власне, священне право, якого позбавляє людей війна.
