Слідству відомо про щонайменше 16 причетних. Один з важливих фігурантів цієї справи, Сергій Мисливий, перебуває під вартою. Натомість у серпні 2021 року з-під варти вийшов його “колега” Іван Новотний.
А 29 січня, ймовірно, вийде на волю Олександр Волков, якого у квітні 2021 р. Бориспільський суд засудив до 9 років позбавлення волі. Вийде, адже суд зарахував йому відсиджені з 2017-го чотири роки “день за два” — за “законом Савченко”.
Багатьох учасників цього злочину прийняла до себе Росія - вони втекли.
Ще одного підозрюваного, Олександра Медвідя, судять восьмий рік поспіль.
За цей час чотири рази змінився склад суду і тричі розгляд справи починали заново. Для потерпілих, окрім іншого, це означає необхідність утретє занурюватися у криваві подробиці цієї справи. Утретє в деталях переживати муки і смерть рідної людини.
На одне таке засідання 13 січня вже цього року прийшла художниця Алевтина Кахідзе. Вона зробила скетч-репортаж із зали Шевченківського суду.
Під час засідання досліджували письмові і відеодокази, телефонні трафіки. Підозрюваний Олександр Медвідь, за версією прокуратури, є тітушкою-виконавцем викрадення Юрія Вербицького.
Цей чоловік, пан Медвідь, родом з Білої Церкви і народився 1976 року. Тобто під час Революції Гідності йому було 38 років. І він підозрюється в тому, що “тітушничав” для розгалуженого угруповання, яке викрадало і било євромайданівців. Потім працював начальником охорони на підприємстві.
У день суду художниця підмічає контрасти і деталі. На календарі 13 січня 2022 року, засідання відбувається в теплій залі. Але перед очима присутніх знову розгортаються події 21 січня 2014-го. Знову -10 за Цельсієм, ліс, банда злочинців і двоє зв’язаних і побитих людей: Ігор Луценко та Юрій Вербицький. Останній менше ніж за добу загине.
З усіх присутніх художниця Алевтина Кахідзе відзначає на своїх ілюстраціях суддю Лідію Щебуняєву й прокурора Юлію Малашич. Вони слухають інформацію про телефонний трафік, який підтверджує зв’язок Медвідя з іншими членами організованої банди, що викрадали і катували учасників Євромайдану за винагороду.
На засіданні присутня також адвокат Олександра Медвідя Ольга Миролюбова. Вона раніше клопотала про закриття справи і звільнення її підзахисного від кримінальної відповідальності, оскільки минули строки давності. За словами Євгенії Закревської, представниці потерпілого Сергія Вербицького (це брат Юрія), клопотання про закриття справи цілком могло втілитися. Медвідя дійсно могли відпустити, тому що спершу його дії були неправильно кваліфіковані слідством.
“Слідство МВС, а саме вони відправляли обвинувальний акт до суду, не інкримінували Медвідю ні тяжких наслідків викрадення (смерть Юрія Вербицького), ні вчинення злочину організованою групою. Тобто МВС вважало це злочином середньої важкості. А в таких злочинів строк давності – 5 років”, — зазначила Закревська.
Прокурор Юлія Малашич змінила обвинувальний акт у суді. Тепер злочин Медвідя нарешті названо тяжким, а термін давності — 10 років.
Алевтина Кахідзе відзначає, як на засіданні вголос проговорюють стан убитого: кількість синців, ран, переломів на тілі Юрія Вербицького. Їх так багато, що художниця не встигає малювати. Лише вихоплює деталі про зовнішність Юрія, яких не зчитаєш із фотографій: очі - зелені, довжина волосся - 29 см, ріст - 183 см, довжина стопи - 26 см. Це 39 або 40 розмір взуття. Така важлива і практична інформація для живих, така беззахисно непотрібна інформація про вже мертвих.
Присутні вивчають свідчення офтальмолога Маргарити Похваліної, з кабінету якої тітушки викрали своїх жертв. Тоді лікарка відразу після викрадення викликала охорону й міліцію. Далі художниця фіксує, як пані суддя Щебуняєва зачитує роздруківку з інтерв’ю Ігоря Луценка, якого вивезли в ліс разом з Юрієм Вербицьким, але йому пощастило вижити. І ось знову Ігор сидить в інвалідному візку біля лікарні “Борис”, із синцями на обличчі, опухлий від переохолодження і побоїв. Розповідає журналістам, як його з покійним викрадали, били, як було холодно, де боліло, якими на дотик були ноги Юрія Вербицького, коли він лежав непритомний, а Ігоря кинули зверху.
Кадр з відео інтерв'ю Ігоря Луценка. Клініка “Борис”. 21.01.2014 р.
“Вони [тітушки] намагались дізнатись, скільки нам платять за Майдан? Хто платить?.. Я намагався з ними говорити”, - продовжує читати головуюча слова Ігоря.
Ігор Луценко наголошує, що Юрія били ще сильніше за нього. Що чоловік у небезпеці. Що його потрібно шукати, рятувати. Це ніч з 21-го на 22 січня 2014 р. Після цього інтерв’ю Вербицький ще був живий кілька годин. Але міліція його навіть не шукала.
І знову Алевтина з відстороненістю документаліста констатує деталі ночі, що прокручуються в пам’яті та судових залах. І будуть повторюватися й надалі для всіх причетних, аж поки не пролунають і не втіляться в життя справедливі вироки.
До слова, у кишенях куртки Юрія залишились документи, гаманець і синьо-жовта стрічка, яка метафорично коштувала йому цілком справжнього життя.
Художниця Алевтина Кахідзе переосмислила це засідання через ілюстрації. Ви можете скласти своє враження, переглянувши трансляцію. Наступне засідання у справі Медвідя - 25 січня.
А тим часом у Білоцерківському суді три дні не могли визначити - хто ж має розглядати справу іншого тітушки-організатора Сергія Мисливого. Запобіжний захід йому встигли подовжити останньої миті.