У Шевченківському суді Києва 31 травня 2021 року Сергій Вербицький розповів, що його брат Юрій 19 січня поїхав до Києва, бо невдовзі мав захищати дисертацію. Обидва брати - вчені-сейсмологи. Але після справ Юрій незмінно був на Майдані.
Востаннє Сергій говорив з братом перед тим, як той поїхав до лікарні.
“Десь після третьої ночі 21 січня 2014 року Юрій зателефонував, бо отримав поранення ока на Майдані. Йому надали першу допомогу в Будинку профспілок, але сказали, що необхідно звернутись до лікарні, щоб не втратити око”, - розповів Сергій Вербицький.
Відвозив його в лікарню другий потерпілий у справі Ігор Луценко.
Потім телефон Юрія Вербицького перестав відповідати. Про те, що його разом з Ігорем Луценком викрали з Жовтневої лікарні, Сергій Вербицький дізнався з інтернету.
“Натрапили на інформацію, що дружина Ігоря Луценка разом з адвокатом розшукують його, і зв'язалися з ними. Так вийшли на Євгенію Закревську. Вони об'їжджали всі відділки міліції, шукали і Луценка, і Юрка. Я знайшов машину з колегами і приїхав до Києва. На той момент Луценко вже знайшовся. Ми приїхали до нього в лікарню, в “Борис”. І там мені Євгенія Закревська повідомила, що нібито знайшли Юрка десь у лісі. Ми поїхали в морг на впізнання”, - розповів Сергій Вербицький.
Юрій Вербицький був спокійним, врівноваженим, неконфліктним. Завжди намагався розмовляти з людьми, розв\'язувати проблеми словами. На Майдані він намагався спілкуватися з беркутівцями та тітушками, бо вважав, що з кожною людиною завжди можна нормально поговорити, про щось домовитися.
“Юрій зі школи любив гори, займався альпінізмом на досить високому рівні, був дуже витривалим, підготовленим. Був членом Львівського клубу альпіністів”, - додав його брат Сергій Вербицький. Одяг у нього також був професійним, але він лишився в лікарні, його забрали без верхнього вбрання.
Євгенія Закревська, представник Сергія Вербицького, в коментарі LB.uа пояснила, що це важливий момент, адже шанси на виживання в лісі на холоді в досвідченого альпініста суттєво вищі, ніж у звичайної людини. І якщо навіть Юрій Вербицький не зміг вижити - то шансів просто не було, шансів йому не лишили.
Захист Медвідя хоче закрити справу. Уже не вперше
Після допиту Сергія Вербицького суд перейшов до розгляду клопотання про закриття провадження, яке подала захисниця Медвідя адвокат Миролюбова. Вона попросила суд закрити справу і звільнити від відповідальності Медвідя, оскільки минув строк давності. Захисниця зазначила, що справа має бути закрита безальтернативно і незалежно від позиції потерпілих і прокурора.
Суддя Лідія Щебуняєва поставила захисниці уточнювальне питання про те, чи подавала вона таке клопотання раніше.
“Під головуванням судді Хардіної відбувалося підготовче судове засідання, під час якого ми звернулися з таким клопотанням, проте ми не надали довідку про несудимість, в якій було зазначено, що Медвідь не був оголошений в розшук. Тому суддя Хардіна вважала таке клопотання передчасним”, - сказала Миролюбова.
Сам обвинувачений підтримав адвокатку.
Натомість і сторона потерпілих, і прокурор Юлія Малашич категорично заперечили проти закриття справи. Представник потерпілих Євгенія Закревська зазначила, що від початку дії Медвідя були неправильно кваліфіковані слідством.
За її словами, Олександра Медвідя обвинувачують у викраденні (ч. 2 ст. 146) - злочині середньої тяжкості, що передбачає покарання до 5 років позбавлення волі та має строк давності 5 років. Тоді як, переконана Закревська, Медвідя мали б обвинувачувати в незаконному позбавленні волі або викраденні людини (ч. 3 ст. 146), що передбачає покарання до 10 років позбавлення волі та є тяжким злочином. Адже викрадення, у вчиненні якого обвинувачують Медвідя, мало саме тяжкі наслідки - смерть Вербицького. А це ч. 3, не ч. 2 ст. 146.
“Слідство МВС, а це саме вони відправляли обвинувальний акт до суду, не інкримінували Медвідю ні тяжкі наслідки викрадення (смерть Юрія Вербицького), ні вчинення злочину організованою групою. Про це неодноразово наголошували потерпілі”, - зазначила Закревська.
Таку лояльність слідства представник потерпілих пов'язує з тим, що міліція сприяла вчиненню цього злочину. І тому слідство не було неупередженим.
Суддя Смик узяла самовідвід після трьох років (не) розгляду справи
Ще у 2014 році справу за підозрою Медвідя і Тиднюка виділили в окреме провадження із загального провадження про викрадення Луценка та Вербицького і у вересні направили до Бориспільського районного суду. Але Тиднюк утік. Суд за клопотанням потерпілих повернув обвинувальний акт прокурору, і справу вже щодо одного Медвідя передали до Печерського суду м. Києва. З 2015 року справу слухала суддя Світлана Смик. А розслідування щодо інших виконавців і організаторів фактично припинилося.
Аж до 2017 року, коли загальну справу передали до Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури. У справі почали проводити слідчі дії, там з’явилися підозрювані, зокрема Олександр Волков.
Прокуратура подала клопотання про взяття Волкова під варту. Воно потрапило до судді Смик, яка вже тоді майже три роки розглядала справу Медвідя.
Суддя розглянула клопотання, не заявляючи самовідводу, оскільки це була інша справа щодо іншого обвинуваченого, і Медвідя у цій справі вже не було.
Але через рік, 17 липня 2018 року, суддя Світлана Смик змінила свою думку, згадала, що справа Волкова і справа Медвідя походять від однієї справи і заявила на цій підставі самовідвід - через три роки після того, як вступила у справу Медвідя. Вона зазначила, що на досудовому слідстві брала участь у провадженні, з якого виділена справа Медвідя (той самий запобіжний захід Волкову), а тому не має права слухати справу.
Суддя Печерського суду Роман Новак задовольнив самовідвід судді Смик, без виклику прокуратури і потерпілих.
Після цього справа понад рік йшла в апеляцію і поверталася в Печерський суд, аж поки Київський апеляційний суд не направив її для розгляду в Шевченківський суд м. Києва.
"Затягування справи захистом, Печерським судом і прокурорами, ігнорування судом і прокурорами численних неявок Медвідя, штучно створені підстави для відводу головуючої Смик, зволікання з відводом майже до спливу строку давності, як на мене, є узгодженими із захистом діями, направленими на звільнення від відповідальності обвинуваченого Медвідя”, - зазначила Євгенія Закревська.
Вона також акцентувала, що ці події знайшли відображення в рішення Європейського суду з прав людини за заявою Юрія Вербицького і Ігоря Луценка. Закревська представляла заявників у Європейському суді. ЄСПЛ визнав, що розслідування і судовий розгляд обставин викрадення, катування і вбивства відбувались неефективно.
Лише 2019 року справу вдалося передати до Шевченківського суду, де 19 грудня призначили судовий розгляд. Саме тоді, на підготовчому засіданні, адвокатка Медвідя просила звільнити від кримінальної відповідальності її підзахисного через закінчення строків давності.
Суддя Оксана Хардіна, яка тоді розглядала справу, відмовила захисту.
У квітні цього року суддя Хардіна пішла у відпустку по догляду за дитиною - і вести справу почала суддя Лідія Щебуняєва. Тепер клопотання про закриття справи розглядатиме саме вона.
Прокурор Юлія Малашич зазначила, що справу закривати не можна, оскільки цей злочин не втратив суспільної небезпеки, з якою законодавець пов\'язує можливість закриття справи.
“Це клопотання є об'єктивним результатом того, що отримавши у 2015 році цю справу, один із головуючих у справі через три роки згадав, що був слідчим суддею у кримінальному провадженні, з якого виділено справу, та заявив самовідвід. Питання висунутого обвинувачення Медвідю не вирішено. Питань реалізації прав потерпілих Луценка та Вербицького не вирішено. Можливості реалізації прокурором наданих законом повноважень не надано. Судова влада створена для захисту прав осіб, і я вас дуже прошу, аби цей захист був реалізований”, - звернулася до судді Щебуняєвої Юлія Малашич.
Брат Юрія Вербицького Сергій Вербицький також заперечив проти задоволення клопотання. Його підтримала і представниця другого потерпілого Ігоря Луценка Любов Криган.
Суддя Лідія Щебуняєва відклала розгляд клопотання, щоб з'ясувати думку потерпілого Ігоря Луценка. Наступне засідання 14 червня о 13:30.
