“Організація - 0”
Розповідаючи про умови роботи в Чорнобилі, пожежні критикують стратегію керівництва ДСНС, нарікають на відсутність належної організації гасіння пожеж та координації роботи.
“Були такі випадки, коли певний час люди гасять пожежу водою та підручними засобами, а згодом це ж місце підпалюють для гасіння зустрічним вогнем. Багато доріг в лісі ми проклали самостійно”, - розповідає рятувальник Іван (ім'я змінено).
Через вузькі дороги машинам не було де розвернутися, що небезпечно для життя самих рятувальників, говорить Юрій. За словами іншого рятувальника, не пристосовані до лісових пожеж МАЗи загрузали і рятувальникам довелося витрачати час на те, щоб їх діставати.
Співробітник Державного агентства з управління зоною відчуження Михайло Байтало серед проблем з гасінням пожеж також називав відсутність протипожежних доріг у важкодоступних місцях, куди не могла заїхати техніка, а також протипожежних розривів. За даними ДСНС, за час гасіння пожежі довелося створити 949 км мінералізованих смуг і доріг, які служать протипожежним бар’єром.
Ускладнювали гасіння пожежі природні умови - сухий ліс і вітер. Через останній вогонь швидко поширився. За перший день пожежа охопила 20 гектарів і вже 7 квітня перекинулася і на Житомирську область.
Пересування і комунікація рятувальників ускладнювалися відсутністю мобільного зв'язку та радіостанцій.
“Ви думаєте, що немає радіостанцій? Є, але ніхто їх не видає. Спілкувалися криками. Один хлопець мусів бігти три кілометри. Інший узагалі загубився. Він заліз на сосну, відправив геолокацію, і так його відслідкували”, - пригадує рятувальник Микита (ім'я змінено).
У частині рятувальника Івана не було навіть карт.
“Зв'язок - 0, організація - 0. Ніхто нічого не знає, всі один на одного кивають. Навіть карт ніхто не дав, ми їздили лісом і самі не знали де. Були такі випадки, коли людей в лісі губили”, - зазначає пожежний.
Увечері 13 квітня на Київщині пішов дощ, наступного дня голова ДСНС Микола Чечоткін заявив, що “пожежі вже немає”. Однак через два дні знову з'явився відкритий вогонь. Пожежні продовжували працювати у зоні.
“Знаю, що вогнеборці роблять усе можливе. Я вдячний їм за мужність”, - відреагував на 10-ий день гасіння пожеж президент.
Поки героїзмом рятувальників захоплювалися у соцмережах, самі вони скромно оцінювали свій вклад.
“На мою думку, це безпосередньо наша робота. Це напряму кожного рятувальника стосується. Це наш обов'язок”, - відзначив пожежний Юрій.
“Можна сказати, що й не спали”
Пожежні, які працювали у зоні до того, як там розгорнули намети, розповідають, що декому “пощастило” ночувати у місцевому спортзалі. Місць для всіх бракувало, тому ті, кому не “пощастило”, спали в пожежних автомобілях або під відкритим небом у той час, коли над Київщиною стояв небезпечний для здоров’я смог.
“У спортзалі було 50 ліжок. 14 квітня працювало приблизно 400 людей. Кілька частин спали в своїх автомобілях. У Черкаської бригади були автономні генератори. А ті, хто спав у радянських ЗІЛах, можна сказати, що й не спали: автомобіль дуже маленький і пічка у ньому не працює”, - розповідає Микита.
Рятувальник Іван скаржиться на проблеми з водою, яку доставляли лише у пляшках як питну, тому з вмиванням виникали проблеми. Не з пожежних машин же було брати, куди набирали воду з Прип'яті та інших боліт.
Харчування пожежні описують більш як скромне. “Усі знали, куди їдуть, тому брали з собою”, - розповідає рятувальник Юрій.
Рятувальник Іван, який заступив на наступну зміну, каже, що на їжу і не завжди був час.
“У їдальні годували, як могли. Інколи ми просто туди не встигали. Приблизно о 6-7-ій ранку їхали до лісу в свої квадрати гасіння, а поверталися десь опівночі, і зрозуміло, що в їдальню ніхто не встигав. Я два рази потрапив до їдальні”, - розповідає пожежний.
Частину, з якою приїхав рятувальник Микита, на три дні відправили під кордон з Білоруссю. Там рятувальники ночували в автомобілях та їли те, що прихопили з собою. За словами пожежного, обід їм привезли лише раз за три дні - борщ, шматок хліба та холодний чай. Микита обурюється, що пожежні переважно харчувалися за власний рахунок, а за день у відрядженні отримують 76 гривень.
Після того, як у соцмережах почали з'являтися повідомлення і фотографії від представників туроператорів про умови, у яких працюють пожежні, волонтери почали збирати гроші на їжу і засоби гігієни. Одна з них, Наталя Юсупова, розповідає, що вирішила допомогти, коли побачила фото молодого рятувальника, який спить просто неба.
“Я подумала: хіба нам складно зібрати і передати допомогу хлопцям? Увечері написала допис, і наступного дня ми з подругою відправили 200 кг вантажу. За 10 днів надіслали 1 600 кг - це була тушенина, сухпайки, кава, чай, одноразовий посуд, футболки, респіратори та розпилювачі”, - розповідає волонтерка.
“На свій страх і ризик”
З початком пожеж у зоні відчуження постало питання про радіологічну безпеку для жителів прилеглих районів. Особливо гостро, коли вогонь підійшов впритул до сховища радіаційних відходів та охопив територію Рудого лісу, який під час вибуху реактора 1986 року взяв на себе найбільшу частку викидів радіоактивного пилу.
Завдяки роботі рятувальників пожежу у найнебезпечніший зоні Чорнобиля вдалося зупинити. У ДАЗВ повідомили, що увесь цей час не фіксували перевищення контрольних рівнів радіації у зоні відчуження. Вимірювали випромінювання і у пожежних.
Після закінчення ротації кожного рятувальника перевіряли спеціальним приладом “СІЧ”. У жодного з 1188 перевірених пожежників перевищень Цезію-137 (компоненту радіоактивного забруднення) не виявили.
За словами Микити, самі пожежні не мали змоги перевірити рівень радіації у місцях, де працювали.
“Індивідуальні накопичувальні дозиметри нам дали, але на таких дозиметрах ти не можеш побачити рівень радіації. Групові дозиметри, які повинні бути у керівника гасіння пожежі або у начальника караулу чи відділення, не дали. Ми ходили на свій страх і ризик. Деякі з хлопців мали свої дозиметри. Вони казали, що біля Рудого лісу - підскакувало до 8-9 рентген (при допустимому фоні 0,05 мікрорентген/годину, - ред.)”, - розповідає Микита.
У щоденних звітах ДСНС з зони відчуження стверджується, що радіаційний фон у Чорнобилі не перевищує природних фонових значень. Голова Служби Микола Чичтокін визнавав, що “на території Чорнобильської зони є окремі ділянки, на яких фонові значення радіаційного забруднення перевищуються, але радіологи зони відчуження, хіміки-дозиметристи ДСНС шляхом звірки та розрахунків за певними формулами говорять про те, скільки за часом рятувальники можуть працювати в тому чи іншому районі”.
Голова громадської спілки “Бойкот пожежних України” Максим Писарський спілкується з рятувальниками, які працюють у Чорнобильській зоні. Активіст звертає увагу на нехтування нормами безпеки під роботи у зоні відчуження. Сама організація з 2015 року намагається захищати права працівників пожежно-рятувальних підрозділів, організовує акції та закликає до реформи ДСНС.
“І з пожежогасінням, і з забезпеченням з самого початку був безлад. Хлопці розповідали, що спали і в лісі. Ніхто не думав про намети, про роботу за нормами радіоактивної безпеки: що усі люди у сірій зоні повинні перебувати у протиаерозольних й протипилових респіраторах, не можна їсти на відкритому повітрі у костюмі. Є така вірогідність, що через декілька місяців пожежні почнуть хворіти з ознаками радіаційного ураження”, - припускає Писарський.
Активіст додає: чимало проблем, які виникли у Чорнобильській зоні, є системним для ДСНС.
“Ширяться чутки”
Коли у соцмережах почали з'являтися повідомлення про неналежні умови, в яких працюють рятувальники, відреагувала і ДСНС.
“Мережею ширяться чутки, що наші хлопці нібито працюють голодними й сплять просто неба. Багатьох це призвело до думки про те, що держава не в змозі нагодувати своїх захисників. Однак, не поспішайте з висновками, керуючись емоційними дописами у соцмережах. Ми б хотіли розвіяти ті міфи, які спонукають громадськість рахувати банки тушонки, або ж дають привід шахраям збирати кошти на допомогу звірятам-погорільцям, як це було помічено днями у facebook”, - написали на сторінці ДСНС у соцмережі.
У Службі розповіли, що розгорнули пересувні пункти у селах Старі Соколи, Рудня-Іллінецька та Діброва, де розміщують рятувальників та готують їсти.
“Снідають та вечеряють наші вогнеборці в пунктах життєзабезпечення, обіди ж доставляються до місця гасіння пожеж. Організовано також належні санітарно-гігієнічні умови для рятувальників, дозиметричний контроль та медичне забезпечення”, - запевнили у ДСНС.
LB.ua звернувся до прес-служби ДСНС за додатковими коментарями. Там зазначили, що не мають часу відповідати на запитання і порадили надіслати інформаційний запит.
Рятувальники, з якими поспілкувався LB.ua, дивуються, чому такі пункти почали розгортати лише через два тижні після початку гасіння пожеж.
“Спочатку нічого, а через певний час все зробили - і наметове містечко, і кухню, і душові. Можуть, коли потрібно”, - каже рятувальник Іван, який вже повернувся додому.