Загалом комюніке саміту – 90 пунктів. З важливого там ось що:
– РФ порушила норми та принципи, які сприяли стабільному та передбачуваному європейському порядку безпеки і тепер є найбільш значною та прямою загрозою безпеці Альянсу, миру та стабільності в Євроатлантичному регіоні. Мир у регіоні зруйновано;
– РФ несе повну відповідальність за свою незаконну, невиправдану та неспровоковану агресивну війну проти України;
– НАТО не визнає і ніколи не визнає незаконних і нелегітимних анексій РФ, включно з Кримом. Не можуть бути безкарними російські військові злочини та інші звірства, як-от напади на мирних жителів і руйнування цивільної інфраструктури, що позбавляє мільйони українців базових послуг;
– РФ має негайно припинити незаконну загарбницьку війну, припинити застосування сили проти України та повністю й безумовно вивести всі свої сили та засоби з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, зокрема й територіальних вод;
– Альянс залишається непохитним у посиленні політичної та практичної підтримки України, оскільки вона захищає свою незалежність, суверенітет і територіальну цілісність у міжнародно визнаних кордонах, і підтримуватиме стільки, скільки буде потрібно;
– НАТО повністю підтримує право України обирати власні заходи безпеки;
– шлях України до повної євроатлантичної інтеграції вийшов за межі необхідності в Плані дій щодо членства. Члени Альянсу підтримуватимуть і переглядатимуть прогрес України у сфері оперативної сумісності, а також необхідні додаткові реформи демократії та сектору безпеки. Міністри закордонних справ країн НАТО регулярно оцінюватимуть прогрес за допомогою адаптованої Річної національної програми. Альянс підтримуватиме Україну у здійсненні цих реформ на її шляху до майбутнього членства та зможе надіслати Україні запрошення приєднатися до Альянсу, коли члени Альянсу погодяться і умови будуть виконані;
– Альянс вирішив заснувати Раду Україна – НАТО, новий спільний орган, де члени Альянсу та Україна засідають як рівні члени для просування політичного діалогу, взаємодії, співпраці та євроатлантичних прагнень України щодо членства в НАТО;
– надання терміново необхідної нелетальної допомоги Україні з боку НАТО через Комплексний пакет допомоги залишається пріоритетом;
– Білорусь та Іран повинні припинити свою співпрацю з РФ і дотримуватися міжнародного права;
– заявлені амбіції та політика примусу Китаю кидають виклик інтересам НАТО, безпеці та цінностям. Альянс залишається відкритими для конструктивної взаємодії з КНР, у тому числі для створення взаємної прозорості, аби захистити безпеку Альянсу, але водночас НАТО стикається з кібернетичними, космічними, гібридними та іншими асиметричними загрозами, зі зловмисним використанням нових руйнівних технологій;
– на Крайній Півночі здатність РФ перешкоджати посиленню Альянсу та свобода судноплавства через Північну Атлантику є стратегічним викликом для НАТО;
– поглиблення військової інтеграції РФ з Білоруссю, включаючи розгортання передового російського військового потенціалу та військового персоналу в Білорусі, має наслідки для регіональної стабільності та оборони Альянсу;
– дії РФ демонструють позицію стратегічного залякування та підкреслюють постійну потребу НАТО стежити за всіма цими подіями й адаптувати свою позицію;
– РФ посилила свої гібридні дії проти союзників по НАТО та партнерів;
– щоб мати необхідні можливості, Альянсу потрібна сильна та спроможна оборонна промисловість із стійкими ланцюжками постачань;
– ключова мета і найбільша відповідальність НАТО полягає в тому, щоб забезпечити нашу колективну оборону від загроз з усіх напрямків;
– інтегрована протиповітряна та протиракетна оборона НАТО (IAMD) залишається ключовою для надійного стримування та оборони, неподільної безпеки та свободи дій Альянсу, включаючи здатність НАТО зміцнювати та надавати стратегічну відповідь;
– основною метою ядерного потенціалу НАТО є збереження миру, запобігання примусу і стримування агресії.
Це якщо з важливого. Текст комюніке для зацікавлених тут.
У перекладі з дипломатично-бюрократичного на загальнозрозумілу українську питання набуття нашою країною членства в Альянсі звучить так:
– українці – великі молодці і більше не потребують Плану дій щодо членства;
– залишаються невирішеними питання оперативної сумісності, тобто стратегічні та оперативні штаби щось буксують, не розробили, не впровадили, багато балакають про стандарти, але зробили не все;
– напишу прописними, бо в тексті документи воно загубилося: НЕОБХІДНІ ДОДАТКОВІ РЕФОРМИ ДЕМОКРАТІЇ ТА СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ. Тобто держава не виглядає демократичною в повному обсязі. Не солдати в окопах, не танки-гармати-літаки, не Залужний, не ЗСУ, а держава. Ось один з двох коренів проблеми. Другий корінь – необхідні реформи сектору безпеки, тобто «правоохоронних і розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту та інших органів, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України» (пункт 17 статті 1 Закону України «Про національну безпеку України»). Ось що слід реформувати активно і наполегливо, ось кого слід заганяти в Альянс копняками.
Тобто слід було реформувати країну, починаючи з 1991 року, щоб у Вільнюсі бути готовими до отримання членського квитка. А так вийшло, як на сільському весіллі, де певне коло односельців, котрих не запросили, все одно прийшли, але їх залишили стояти за порогом. Ось і в нас у Вільнюсі приблизно така ситуація. Влада і суспільство вважають, що ЗСУ відреформувалися за всіх і тепер Альянс нам винен. Але це геть не так. Зовсім. На жаль для нас. Не схаменемось – пролетимо і на саміті у Вашингтоні.
І аби посміятися: Держлісохорона має статус правоохоронного органу, Органи рибоохорони також є правоохоронними органами. Ось хто не пускає нас у НАТО!
Тому далі як інструктував Якович: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас!»