«Набагато ефективніше не допустити нас до перевірки і мати адмінштраф, ніж потім розгрібати результати»
Соня Кошкіна: Держаудит служба - не найбільш розпіарений орган, але головний по здійсненню фінконтролю.
Останні два роки Держаудитслужба почала працювати набагато ефективніше. І виявляти порушень уже не так, як раніше – мільйони і сотні мільйонів, а мільярди і сотні мільярдів. На сьогодні будь-якому підконтрольному суб’єкту набагато ефективніше просто не допустити нас до перевірки і мати якісь проблеми через це (наприклад, адмінштрафи), ніж потім розгрібати результати, які будуть зафіксовані в підсумковому документі.
У законі записано: якщо нас не допускають на об’єкт контролю, тоді Нацполіція забезпечує нам дотримання законодавства і виконання своїх обов’язків. Насправді це виглядає так: ми приїжджаємо на підприємство, нас зупиняє охорона на вході, питають – навіщо, дізнаються, що з перевіркою – і не пускають. Типовий аргумент – ковід. Хоча це ніяким чином цього не стосується. Усі працюють в умовах ковіду. І в нас 99% співробітників вакциновані. І навіть якби це було не так, ми жодним чином не підпадаємо під дії ковідних обмежень. У нас не адміністративна, не наглядова функція, а контрольна функція, вона ніяк не обмежувалась.
С.К.: Ви не потрапляєте на об’єкт, що далі?
Викликаємо "102". Приїжджає поліція і розводить руками: бійки немає, перестрілки немає, в юридичних речах вони не розбираються – йдіть, мовляв, в адмінсуди.
Олег Базар: І ви йдете в суд?
Є різні варіанти, як діяти. Але насправді всі вони неефективні і не вирішують головної проблеми. Масу державної власності неможливо перевірити через те, що ми просто не можемо зайти на об’єкт.
Припустімо: нас не пускають, але з поліцією ми зайшли, а документів нам усе одно не надають. І що робити? Жодної постанови Кабміну з цього приводу немає.
С.К.: На яких об’єктах виникали такі проблеми?
Останнім часом з такими проблемами ми стикалися під час перевірки Нафтогазу, Київспецтрансу, який займається вивезенням сміття.
О.Б.: А керівництво Нафтогазу якимось чином пояснювало такі свої дії?
Пояснювали, що вони начебто не є підконтрольним нам суб’єктом. Хоча в нас і ухвала суду була, і два рішення РНБО про забезпечення перевірки енергетичного комплексу. Але це ніяк не розв’язувало нашого питання.
С.К.: Ну, з рішеннями РНБО є певна законодавча “вилка”.
Мені теж здається, що це ненормально, коли на кожен пункт рішення РНБО необхідно розробляти постанову Кабміну чи закон. Однак у цьому випадку урядом було ухвалено розпорядження, що керівництво Нафтогазу має забезпечити доступ на об’єкти та надання документів для проведення перевірки всіх підприємств, де частка державної власності – 100%.
С.К.: І закінчилося це великим скандалом. Окей. Давайте коротко про три законопроєкти, які наразі пропонують разом з вами депутати.
Перший законопроєкт – про внесення змін до Кодексу України про адмінправопорушення та Кримінальний кодекс України щодо посилення державного фінансового контролю. Він фактично стосується посилення адмінвідповідальності за недопущення і протидію проведенню перевірки. Однак якщо протидія перевірці здійснюється повторно, вже передбачається кримінальна відповідальність. Незначна, однак це може розв’язати проблему.
Другий стосується тендерних процедур. Ми перевіряємо тендери. За 2020 рік і місяць цього року нами було перевірено 15 тисяч угод на суму 264 мільярди. З них встановлено 10 тисяч порушень на суму 165 мільярдів. І це ті суттєві порушення, в яких передбачено розірвання процедури або договору. А тепер уявіть: адмінштраф ми виписати не можемо, тому що необхідні персональні дані, а в нас до них доступу немає. І щоб виписати штраф, ми маємо отримати їх легально. А проплати як йшли, так і йдуть. То як працює цей закон? Усі його обговорювали, за кожен пункт бились, а ми перевіряємо, встановлюємо порушення, а на них немає ніякої реакції. Ні адміністративної, ні в Казначействі.
«З 15 тисяч випадків є лише 600 штрафів»
О.Б.: Тобто після вашого акта про наявність порушень тендер не розривається?
Розривається. Але лише в половині випадків. Скасовано 5 тисяч закупівель на суму 23 мільярди. А маємо 10 тисяч порушень на суму 165 мільярдів. На більш значні, якщо брати суму, реакції не було. І Казначейство знає, що є порушення, але не має підстав не фінансувати і зупинити фінансування цього тендеру. Для чого порушується закон? Можливо, заради «відповідної мотивації», можливо, відкату, щоб визначити свого переможця та профінансувати його з бюджету.
Зміни до законодавства могли б розв’язати цю проблему. Однак я чудово розумію, що під час його доопрацювання треба бути обережними, щоб право Казначейства зупиняти фінансування було максимально обмежено. На сьогодні в проєктах воно і так обмежено виключно суттєвими грубими порушеннями.
О.Б.: Як буде виглядати обмеження фінансування після ухвалення цього закону?
Це буде автоматизовано в системі. Ставимо позначку в системі, що це порушення підпадає під ознаки зупинки фінансування відповідно до закону. Казначейство бачить сигнал про те, що ця процедура в системі “Прозорро” має висновок про порушення. Тому є два можливих вирішення. Перше – підприємство усуває порушення, і ми скасовуємо висновок. Або підприємство йде до суду й отримує рішення, що наш висновок неправомірний.
О.Б.: Тобто проігнорувати ваш висновок Казначейство вже не зможе?
Не зможе. Однак підкреслюю, це варто робити в разі особливо небезпечних порушень, які мають ризики фінансових втрат для держави. Тому що на сьогодні закон абсолютно недосконалий. Ми вимушені досить часто вимагати скасування торгів з чисто формальних ознак. Наприклад, якщо пропозиція не українською мовою. Законодавець так написав, ми мусимо вимагати. Якщо аудитор не вимагатиме, ДБР з нього спитає, чому ми провели моніторинг процедур, бачили порушення, а про нього не написали. Тому ми вимушені вимагати розриву.
Досить часто, у 50% звернень до суду його рішення скасовує наш висновок, тому що він не є суттєвим. І ми навіть не оскаржуємо деякі рішення в Апеляційному суді. Зупинка фінансування має стосуватися виключно найбільш небезпечних порушень. Тоді все запрацює. І адмінштрафи вже не так будуть потрібні. Якщо немає проплати, немає сенсу порушувати. На сьогодні закон не працює. З 15 тисяч випадків є лише 600 штрафів. І це чесні люди, які надали дані. Виходить, що ми штрафуємо тільки чесних.
О.Б.: Але ж ви бачите в системі “Прозорро” повні дані про замовника.
Однак там немає персональних даних. Штрафується уповноважена особа. Тобто людина... Нам потрібні персональні дані фізичної особи, щоб оштрафувати.
До речі, це гарний підхід – штрафувати юридичні особи. Тим більше, ми розуміємо, що фактично балом заправляє керівник. Тендерний комітет – це лише люди, які виконують вказівки. Але тут також є проблема. Нагадаю, що закупівлі стосуються державних підприємств і держустанов, тому фактично ми штрафуємо бюджет. Але в будь-якому разі, мені здається, це було б більш правильно. Усі дані є – юридична особа є в реєстрі юридичних осіб, узяв, оштрафував – і годі.
«Ми “чіпаємо” об’єкти “Великого будівництва”»
С.К.: Серед порушників тендерних процедур фігурують об’єкти “Великого будівництва”? За нашою інформацією, є негласне побажання «не чіпати об’єкти» “Великого будівництва” і “Великої реставрації”.
Ми “чіпаємо” об’єкти “Великого будівництва”. Однак якщо говорити про дороги, ми маємо методологічні проблеми. Я навіть написав листа прем’єр-міністрові, що Укрдорякість (державне підприємство з контролю якості та обсягу дорожніх робіт. – LB.ua) – інститут, який дає роз’яснення щодо трактування тематичного законодавства, – перебуває під управлінням Укравтодору. Це нелогічно.
Що стосується перевірок. Сьогодні ж на товщині (йдеться про товщину дорожнього покриття. – LB.ua) ніхто не краде. Крадуть на якості матеріалу. Ми беремо пробу, її треба порівняти з еталоном. За нормативним актом, еталон чинний тільки на дату здачі дороги в експлуатацію. Підрядник передає – замовник приймає. Зробив пробу, порівняв з еталоном, і все. Через пів року, рік, коли хтось прийшов ще раз перевірити, порівняти з еталоном уже неможливо – не передбачено законодавством. Немає методики, яка була б розроблена Укрдорякістю. За 30 років вона й досі не розроблена.
С.К.: Що відповів прем’єр на вашого листа?
Я не скажу точно, але думаю, що розписано на Мінінфраструктури, на Укравтодор для опрацювання й прийняття відповідних рішень. Це було ще, здається, в середині року, коли ми завершили “ковідні” перевірки.
С.К.: Які саме порушення стосувалися “Великого будівництва”?
Там було більше “ковідних” об’єктів. Проведення їх перевірки було завданням МВФ. Зараз не можу чітко сказати, які з них належать до “ковідних”, які – до “Великого будівництва”.
О.Б.: У «ковідних» конкретно які порушення?
Саме ці, що стосуються доріг. Тому що “ковідний фонд” йшов саме на дороги. 10 мільярдів, якщо пам’ятаєте. Однак по “Великому будівництву” в нас немає жодних обмежень з боку держави. Ніхто не телефонував і не казав не звертати на це уваги. Не знаю, що вам хто казав і звідки у вас така інформація.
По-перше, ми вже не та аудиторська служба, яка була. Вона працює і дає результат. За останні два роки ми дали порушень удвічі більше, ніж за 15 років до цього.
С.К.: Скільки це надходжень у бюджет?
Йдеться про те, що зі 167 мільярдів порушень 78 мільярдів усунуто. Не повернуто до бюджету, а усунуто. Тому що повернень до бюджету в нас у чистому вигляді близько двох мільярдів. Хоча фінансування ДАС удвічі менше. Тобто в чистому виглядів ми перераховуємо в бюджет удвічі більше, ніж із бюджету отримуємо.
«Усі наші ревізії тепер будуть автоматизовані. І аудити також»
О.Б.: Повернімося до законодавства. Ви пропонуєте внести зміни в порядок допуску аудиторів, фінансування Казначейством під час проведення тендерів. Що третє?
Внесення змін до законодавства щодо вдосконалення інструментів системи державного фінансового контролю. Тобто йдеться про можливість здійснювати фотографування і відеозапис. Інакше як довести, що нам не дають документів чи не пускають на об’єкт?
Якщо ми говоримо про ремонт доріг, нам треба зняти купи піску, цементу, які мають бути за документами, щоб показати обсяги. І навіть щоб обрати ділянку дороги для перевірки, краще спочатку зробити поверхове вивчення ситуації з квадрокоптера, а потім уже працювати. Ми так і робимо, але виникає багато питань.
Фотознімання – це створення інтегрованих систем баз даних. На сьогодні ми створили систему e-control, або e-аудитор – інша її назва. Усі наші ревізії тепер будуть автоматизовані. І аудити також. Це система чекліста. Якщо раніше ревізори перевірили, принесли мені акт, що немає порушень, а наступного дня активісти або правоохоронні органи знаходять їх, викликаю відповідальних за звіт, а вони кажуть: знаєте, все подивився, а от саме цей напрямок не дивився.
Електронна інтегрована система зобов’язує пройти чекліст і зазначити, що саме перевірено і що порушень немає. А якщо є, описати їх. Таким чином немає підстав для корупції, навіть для будь-якого телефонного права. Тому що на сьогодні є пряма відповідальність ревізора або аудитора за кожен пункт, де він поставив підпис, що порушень немає.
Крім того, система в режимі реального часу буде отримувати інформацію про всі наші контрольні суб’єкти з 32 розпорядників інформації, які є в державі. Тобто центральних органів влади, в яких є та чи інша інформація, статистика - Мін'юст, митниця тощо. Нам потрібні ці повноваження, щоб мати доступ до цих баз даних.
О.Б.: А зараз не маєте?
Не маємо. Це регулюється купою законів. Тому ми врегульовуємо питання, щоб нам цей доступ дали. Він є у Рахункової палати. Рахункова палата займається аудитами. А ми займаємось ревізією й інспекцією. Це те, що є прямою підставою для кримінального провадження, а в нас немає доступу до баз. Це якось нелогічно.
Крім того, ми ініціюємо нам право для розірвання контракту. Сьогодні ми перевіряємо – і ніякої реакції. Я можу назвати купу підприємств, на яких ми щорічно знаходимо порушення. При цьому контракт із керівником продовжується. Не маємо права ініціювати розірвання контракту, просто рекомендувати. Ми пишемо, що рекомендуємо переглянути контракт.
О.Б.: Про які підприємства йдеться?
Наприклад, Держкосмос. Таких підприємств багато. Навіть у Києві. Наприклад, Київтеплоенерго. Не надає документів і не допускає на перевірку.
О.Б.: Зачекайте. Трохи вище ви казали про Державне космічне агентство?
Хвилинку. Я закінчу зі змінами, які ми ініціюємо.
Окрім розірвання контракту, ще прагнемо визначити порядок взаємодії з правоохоронними органами. Тобто вносимо до закону зобов’язання Кабміну розробити порядок того, як ми маємо діяти на об’єктах контролю. Наприклад, коли я спілкувався з колегами з Італії, які перевіряють закупівлі, він каже, що вони дуже часто підключають підрозділ фінансового захисту. Майже завжди. Тобто там ревізія працює – спочатку приїжджають озброєні хлопці, забезпечують проходження на об’єкт державної власності.
О.Б.: Озброєні хлопці, однак, не забезпечать вам доступу до документів.
Так. За це нами передбачена адміністративна відповідальність в іншому законі. На перший раз. Але це 7 чи 8 тисяч (штрафу. – LB.ua). Це ніщо порівняно з мільярдними порушеннями. Тому ми більше сподіваємося на кримінальну відповідальність. Це вже більш значний запобіжник.
С.К.: Коли ці закони будуть прийняті?
Два з них уже зареєстровані. Третій закон – щодо кримінальної відповідальності – зараз погоджується з міністерствами. Судячи з моїх попередніх контактів, вони не проти цих змін. Бо це нормально, всі розуміють, що це правильно.
С.К.: То що з Київтеплоенерго?
Епопея триває кілька місяців. Спочатку ми прийшли на Київтеплоенерго, де нас також не допустили до перевірки, не надали документів для перевірки тарифів. Ми зверталися до мера, до міністра МВС, тому що я вважаю, що теплокомунтарифи, спецтранс, автотранс, метропастранс – це те, що стосується кожного киянина. А ми не маємо доступу до перевірки. Це ненормальна ситуація, бо це стосується кожного киянина.
О.Б.: Але не стосується державних грошей.
А чому ми говоримо тільки про державні гроші? Необґрунтована компенсація різниці в тарифах, наприклад, так чи інакше стосується державних грошей. Ба більше, хочу звернути увагу, що Державна аудиторська служба України – це єдиний «канонічний» орган (сміється), який має повноваження на перевірки місцевих бюджетів. Тобто аудит місцевих бюджетів. І це нормально. Тому що, уявіть, ви ж не даєте повну самостійність дитині, якій один рік. Не даєте їй необмежену кредитну картку.
О.Б.: Хороше порівняння місцевого самоврядування з однорічною дитиною. Мери прочитають це з великим інтересом.
Порівнюю лише тому, що децентралізація лише рік як пройшла. І повні права і повноваження вони отримали відповідно не так давно. Це 2-4 роки. Відбувався перерозподіл бюджету. Раніше Державна аудиторська служба навіть не потрібна була – усі рішення приймались у центрі. А на сьогодні через місцеві бюджети витрачається 560 млрд державних коштів, і рішення приймаються на рівні місцевих бюджетів, а нашу службу, навпаки, скоротили в 7 разів. Тобто раніше вона була не потрібна, але була. Ми кожен місцевий бюджет перевіряли раз на три роки. А сьогодні нам для цього потрібно 90 років. Уявіть, ви – керівник громади, у вас більшість у раді, і ви знаєте, що наступні 100 років до вас ніхто не прийде.
О.Б.: Чому ніхто? ДБР може.
Не може. Тому що в нас демократична держава. І для того, щоб з’явилося ДБР, має бути акт КРУ чи якогось іншого органу. Просто так захотіти наїхати на мера ви не зможете – потрібні документальні підстави, щоб порушити кримінальну справу.
О.Б.: Якщо на місцях є більшість, значить, є й опозиційні депутати, які можуть написати заяву про злочин.
Заява – це заява, а документальні підтвердження мають бути.
…Головне – ми ще й беремо участь у кримінальному процесі. Тобто коли правоохоронний орган вилучає "камаз" документів, він їх привозить, бере наших фахівців і каже: у нас 20 питань щодо цієї кримінальної справи, знайдіть нам 20 відповідей у цьому матеріалі. І на це в нас черга на рік. Черга на отримання висновків наших спеціалістів – рік. Тому ми можемо сказати, що саме недостатня наша чисельність чи інституційна спроможність впливає на терміни розслідування кримінальної справи.
О.Б.: Яка заробітна плата середнього аудитора?
Думаю, десь 12 тисяч. Це в регіонах. У Києві 19 тисяч може бути.
О.Б.: Тобто людина, яка йде на перевірку в Нафтогаз...
Так. Людина, яка знайшла, наприклад, у Нафтогазі втрат на 76 млрд і виграла суд у Коболєва з повернення премії у 228 млн, отримує 12 тисяч гривень. Але це ще половина біди. Річ у тому, що вона ще й може втратити – минулого року одному з наших директорів департаменту спалили власну машину. А спалили тому, що є доступ до персональних даних. Аудитор йде на держслужбу і не те що не заробить, а ще й може втратити. Тому що, наприклад, мої дані розкриваються. Я чиновник категорії А. Тому на сьогодні є проблема з мотивацією. Тому в нас близько 800 вакансій.
О.Б.: Для того, щоб працювати у вашій структурі, людина має бути непоганим аудитором. Яка мотивація їй працювати за 12 тисяч гривень, якщо вона може піти в комерційну структуру і заробляти в рази більше?
Є приватні аудиторські компанії. Вони не займаються бюджетними установами чи організаціями, а їх 47 тисяч в Україні. Приватні працюють лише з комерційними підприємствами. У них інші порядки, інше законодавство.
О.Б.: Позаяк.
Ну, так. Вони можуть піти в Рахункову палату, наприклад.
О.Б.: І заробляти набагато більше, ніж зараз.
Абсолютно. Саме тому ми втратили людей, які пішли до ДБР, до НАЗК, до Рахункової палати. Багато людей, які сьогодні є губернаторами, заступниками губернаторів – наші колишні працівники.
«У законодавстві записано, що всі тарифи мають бути економічно обґрунтованими. Однак міста, які вимагають компенсацію, стверджують, що не могли забезпечити відповідні тарифи»
С.К.: Повернімося до тарифів.
О.Б.: Зараз ваш обов’язок – перевірити компенсації, які держава має виплатити підприємствам теплокомуненерго за попередні роки згідно з меморандумом, який у вересні підписали Кабмін, місцеве самоврядування, Нафтогаз. Кажуть, що ви сильно зрізаєте компенсації за тарифи місцевій владі.
Писали, що ми скоротили з 48 млрд до 26 млрд. Але це абсолютно неправдива інформація.
Дивіться (показує документ): лист прем'єр-міністра України. Ми написали, що всього було 320 суб'єктів господарювання на загальну суму 25 мільярдів. Ми відібрали з них 54 суб'єкти – 17%, однак на загальну суму 17,9 мільярда. Тобто 71% від суми за чисельності підприємств лише 17. З цих 18 мільярдів ми підтвердили розрахунків лише на 13,4 мільярда. 4,5 мільярдів не підтвердили.
Що саме не підтвердили: 1,9 мільярда – це завищення. Тобто віднесли туди те, що не можна було віднести. Плюс компанія “Вода Донбасу” не надала потрібних документів. Є підприємства на 160 млн гривень, які знищили документи. Подали розрахунок, а документи знищили. Їх неможливо перевірити.
О.Б.: Вони будуть за це якось покарані?
Ні. Ми просто не підтверджуємо цієї інформації – вони не отримають грошей. Покарані будуть фінансово. І на 1,3 мільярда – це Київтеплоенерго і Житомирводоканал, вони відкликали свою заявку на компенсацію.
О.Б.: Це означає, що вони не отримають компенсації?
На цьому етапі – ні. Але наскільки мені відомо, планується нова постанова Кабміну, яка допрацьовується, в якій змінюється підхід до обрахунку. Я впевнений, що після прийняття цієї постанови Київ подасть нову заявку. Але так само впевнений, що вона буде все одно меншою, ніж та цифра, що вони заявляли – 1,2 млрд.
О.Б.: Наскільки?
Спочатку Київ не надавав документів для перевірки Київтеплоенерго. Зараз нам ці документи дали, ми їх перевіряємо. Кінцевої інформації поки що немає. За попередньою інформацією, мені здається, що з цих 1,2 мільярда буде приблизно не підтверджено близько 300 мільйонів. Але це оперативна інформація, яка не підтверджується відповідною методикою. Вони віднесли туди все, що не може бути віднесено відповідно до наявної методики. Однак ще раз кажу, методика обрахунку змінюється відповідною постановою, яка ще не підписана.
За наявною в мене інформацією, після ухвалення постанови органи місцевої влади можуть подати нову заявку і претендувати на компенсацію за новою методикою.
Чому взагалі з’явилася ця перевірка Держаудитслужби? По-перше, це загальна європейська практика. Ми також є національним контактним пунктом з прикордонного співробітництва, Дунайської програми. Прикордонне співробітництво передбачає, що Європа ніколи не дає гроші, поки не отримає верифікацію. Тобто наші місцеві бюджети витратили гроші, ми проводимо верифікацію і видаємо відповідний сертифікат європейцям, що є підтвердження витрат. Усе, вони фінансують. Це нормальна європейська практика. І ми теж за цією практикою пішли. Я так розумію, що і МВФ звертає увагу на те, що необхідно зробити верифікацію як щодо ковіду, так і щодо цієї програми. Вона має свої наслідки.
О.Б.: Звідки взялася цифра 26,9 мільярда, про яку говорив Чернишов?
Це була орієнтовна цифра. Мовляв, 320 суб’єктів подали заявки на компенсацію до бюджету ось на цю суму. Орієнтовно. Звідки взялися 48 мільярдів, не знаю.
Однак ми маємо розуміти, що коли йдеться про компенсацію з місцевих бюджетів, у нас є Антимонопольний комітет, є держава, є приватні постачальники тепла. І вони також фінансували свої підприємства, як комунальні міста фінансували свої підприємства. А тарифи були однакові. Тому є ризики, і я на них теж звертав би увагу.
Головне питання в тому, що деякі міста робили апдейт тарифів. І сьогодні вони не претендують на компенсацію.
О.Б.: Наприклад.
Точно не скажу. Але є міста, які не подали заявку. Чому? Тому що робили апдейт тарифів. А інші міста говорять, що поточне законодавство не дозволяло їм робити апдейт тарифів, саме тому вони вимагають компенсацію.
О.Б.: Але ж меморандум і був підписаний саме для непідвищення тарифів.
Давайте так. У нас у законодавстві записано, що всі тарифи мають бути економічно обґрунтованими. Однак ті міста, які сьогодні вимагають компенсацію, стверджують, що вони не могли забезпечити повною мірою відповідні тарифи.
С.К.: Але закон працює однаково для всіх. Чому одні забезпечують обумовлені тарифи, а інші – ні? Чому одні вимагають компенсації, а в інших і так усе добре?
З цим питанням краще звернутися до Мінрегіону.
С.К.: У чому проблема?
У нас набагато більше підприємств і міст, ніж ті, що сьогодні звернулися за компенсацією.
С.К.: Дніпро звертався за компенсацією? Харків?
У Харкова одна з найбільших сум – 8 мільярдів. При тому, що під час перевірки ми не підтвердили 900 мільйонів.
О.Б.: Від уряду були якісь побажання заниження суми компенсації через брак грошей у бюджеті?
У жодному разі. Ніякого звернення не було. Хочу відразу підтвердити, що ми діяли абсолютно об’єктивно. Жодного тиску.
До речі, тут є різні сторони. Одні хочуть, щоб сума компенсації була більшою, щоб Нафтогаз, наприклад, отримав свої гроші за цим ланцюгом. Інші хочуть, щоб вона була меншою, щоб витрати бюджету були менші. Тому тут доволі конкурентне середовище. І всі зацікавлені в об’єктивному підході. Саме тому в нас не було жодних проблем з об’єктивністю.
«Київ не може стверджувати про будь-який політичний тиск з нашого боку»
С.К.: Ваші перевірки в Києві відбувалися паралельно з низкою обшуків у комунальних підприємствах. Мер міста Віталій Кличко кілька разів наголошував на тому, що вважає їх політичним тиском на нього. І ваші перевірки зокрема.
У Києва 1920 підприємств, установ і організацій, підпорядкованих місту. Ми перевірили, може, 20-30, ви про це навіть не чули. По-перше, є план перевірок. Ми попереджаємо за 10 днів, що прийдемо. Тим більше, що наш київський офіс відповідає не тільки за місто Київ, а ще за п’ять прилеглих регіонів. Тому я абсолютно впевнений, що Київ не може стверджувати про будь-який політичний тиск з нашого боку. Тим паче в моїй особі, людини, яка раніше там працювала (з 2014 по 2016 рік на різних посадах у КМДА. – LB.ua).
С.К.: Вас навіть ніби розглядали в ОП на посаду голови КМДА після розділення повноважень.
Мені про це невідомо.
С.К.: Які у вас стосунки з Києвом, з огляду на проведення перевірок і те, що як колишній працівник знаєте всі проблеми зсередини?
Мені здається, що головна проблема Києва – забудова, а точніше відсутність Генплану. Це дає можливість приймати Детальні плани територій. Я жодним чином не критикую владу, не критикую Віталія Володимировича, в мене з ним нормальні робочі стосунки, не критикую рішення. Я просто критикую ситуацію, яка склалася. І те, що відбувається.
Відсутність Генплану дає можливість приймати Детальні плани території. Їх приймали і при мені. Але коли я був першим заступником (голови КМДА. – LB.ua), на звороті писав, що категорично заперечую через відсутність навіть теоретичної можливості забезпечення інфраструктури. Однак їх усе одно ухвалювали. ДПТ ухвалює Київрада, а не заступник.
Як роздають містобудівні обрахунки? Вам про це в інтерв’ю розповідали (в інтерв’ю з головним архітектором Києва. – LB.ua). Але я хочу зазначити ще раз. От хочете ви побудувати будинок на 20 поверхів, вам дозволяють лише три, бо немає поруч ні садочків, ні шкіл. А ви показуєте, що в перспективі, 2035 року, відповідно до Детального плану території, поблизу планується будівництво садочка. І під це будується будинок. Ніхто не каже, що садочок точно побудуть через 10-15 років. А 20 поверхів житла побудують уже завтра. Садочки і школи завжди ставили на останню стадію. І не будували. У Києві не побудовано 56 шкіл і садочків.
С.К.: Ви говорите, що не критикуєте мера, але ж ця ситуація склалася, зокрема, і за його каденції. Це факт. Він на посаді майже 8 років.
Ми маємо той факт, що в будівельного консорціуму дуже значне лобі в Київраді. Чи в київській владі взагалі.
Лобі працює, і через Детальні плани територій прибираються промислові зони, в зеленій зоні будують житло, блокують транспортні коридори. Подивіться на Повітрофлотський проспект: три будинки. Та там велосипед немає де запаркувати, не те що автомобіль. А розширювати розв’язку нікуди.
С.К.: Що з цим, на вашу думку, робити?
Рішення, на мою думку, складається з трьох частин. Перша – ввести мораторій на житлову забудову до повного забезпечення належної інфраструктури наявного житлового фонду.
О.Б.: Людину, котра це зробить, приберуть наступного ж дня.
Кияни носитимуть її на руках.
О.Б.: Чого не скажеш про забудовників.
У компаній-забудовників тисячі одиниць транспорту, тисячі працівників. Якщо їм заборонять будувати житло, що вони будуватимуть? Інфраструктуру! Хто за це заплатить? За житло платять здебільшого приїжджі громадяни, а для інфраструктури треба шукати інвесторів самим – їхати в Монако, довкола. Туди ж ніхто не їздить. Навіщо? Можна будувати це гетто й отримувати гроші.
О.Б.: Інвестиції, щоб будувати тут чи там?
Тут. Щоб, наприклад, збудувати міст.
О.Б.: А який інвестор зацікавиться мостом?
Корейці буквально рвуться на такі проєкти. Готові, наприклад, побудувати міст за свої гроші і зробити його платним. І це можна зробити за умови прописання в контракті права викупу цього мосту з мінімальним прибутком, щоб за потреби зробити його безплатним.
Якщо в нас є платний міст - люди на “мерседесах” і “майбахах” переїдуть на нього, звільнивши місце на безплатному мосту.
О.Б.: У Києві щонайменше десяток великих будівельних компаній і штук 20 середньовеликих. Не всі кинуться будувати мости – нам стільки мостів просто не потрібно.
По-перше, вони потрібні. По-друге, є така опція, як ремонт старого фонду. Я веду до того, що потрібна економічна стимуляція переорієнтовувати будівельників на нежитловий сектор. А поки вони переорієнтовуються, потрібна пайова участь, як це зробив Сінгапур. Там вартість пайової участі – 70% від кошторисної вартості будинку. Це в місті Сінгапур, у якому інфраструктура навантажена на 80 відсотків. А в нас уже, напевно, на 150 навантажена. І ми, однак, скасували пайову участь. Узагалі нелогічно.
Тільки-но будівельники переорієнтуються на нежитлове будівництво, кияни наступного дня стануть багатшими в 1,5 разу. Тому що мораторій на будівництво житла означає ріст вартості житла. Не може місто бути багатим з дешевим житлом. Гляньте на Лондон, Монако. Завдання мера – збільшувати вартість нерухомості. Прибутки киян, які здають майно в оренду, зростуть.
Якщо переорієнтуватися на нежитлову забудову, з’явиться більше офісів, вони стануть дешевшими, бізнес стане прибутковішим.
І тепер головне: нова квартира в місті Києві сьогодні – це ще одна дитина, хвора на рак. Зрозуміло?
О.Б.: Не зовсім.
Ви побудували квартиру, а дороги немає. Корки. У 5-7 разів зростає канцероген. Ми по дві години вранці і ввечері дихаємо канцерогеном. Кожна нова квартира – це небезпека для здоров’я перш за все.
Усі ці проблеми вирішує мораторій на житлову забудову. Це могло б бути, наприклад, рішення Ради нацбезпеки й оборони.
С.К.: А ви ці свої пропозиції якось оформлювали, не в інтерв’ю?
Ні. Насправді я не думаю, що це взагалі питання рівня президента і РНБО.
О.Б.: Мораторій на житлову забудову може ухвалити лише Київрада. А враховуючи, що там самі забудовники…
Я не казав такого. Я казав, що є значне лобі.
О.Б.: Пропозиція насправді цікава, але поки вона висловлена тільки в інтерв’ю, шансів у неї небагато.
Я пропоную три прості речі: мораторій на житлову забудову, дуже велику пайову участь на житлову забудову і дозвіл лише на реконструкцію старого житлового фонду.