Десятиліттями політичний клас затягував проведення справжніх реформ.
Розквітла корупційно-олігархічна система, коли найбільш спритні ділки захопили державні органи та підприємства. А чесні підприємці були вимушені виживати всупереч свавіллю чиновників, продажних силовиків і рейдерів. У таких умовах було дуже складно говорити про інвестиції та економічний розвиток. Тож маємо деградацію промисловості та сповзання до сировинного статусу. «Термін придатності» радянської спадщини як у сенсі виробництва та інфраструктури, так і людського потенціалу закінчується. Давайте говорити чесно: кількість накопичених за ці роки проблем величезна.
Звісно, є й позитиви.
Наприклад, Україна перевищила свої показники пізніх радянських часів зі збору зернових. Ми плануємо максимально ефективно використовувати переваги нашого АПК зі створенням нових переробних підприємств на базі сучасних технологій. Саме тому проводимо земельну реформу та запроваджуємо розгалужену систему стимулів для інвесторів.
Інший приклад – стрімке зростання вітчизняного IT-сектору. Навіть минулого кризового року наш IT-експорт зріс на 20% і сягнув понад 5 млрд доларів. І це – лише початок. Ми активно працюємо для збільшення частки IT-галузі до 10% ВВП України.
За рівнем розвитку деяких фінансових інструментів або загальним рівнем сервісу в усій вітчизняній сфері послуг Україна вже може посперечатися з окремими розвиненими країнами.
Але цих паростків замало. Жодна країна не може бути сильною без міцної економіки. Нам потрібна нова індустріалізація на принципово новому технологічному рівні. Лише тоді зможемо забезпечити тривале прискорення економічного зростання.
І ми щодня працюємо, щоб змінити систему. Упевнений, у світі мало країн, які змінювалися б так масштабно. Можливо, ми недостатньо розповідаємо про наші зусилля, але кожен, хто має бажання, може побачити прогрес у всіх напрямах.
Ми прискорили приватизацію, щоб усунути корупціонерів від державних ресурсів та залучити нові інвестиції. Ми розвиваємо транспортну та соціальну інфраструктуру: дороги, мости, порти, аеропорти, залізницю, річковий транспорт, школи, лікарні, спортивні та культурні об’єкти. Ми розвиваємо фінансову систему, стимулюємо кредитування.
Намагаємося послідовно спрощувати життя бізнесу – від процедури відкриття нового підприємства до підключення до комунікацій. Змінюємо силові органи та органи контролю, судову владу, зміцнюємо антикорупційну систему.
Максимально прискорили децентралізацію та загальну адміністративно-територіальну реформу. Разом із передачею ресурсів і повноважень на місця залучаємо лідерів громад до перетворень у країні. Важливо наблизити позитивні зміни до людей і швидко поширювати найкращий місцевий досвід модернізації соціальної інфраструктури. Для цього запроваджуємо додаткові механізми та стимули.
Ми прагнемо зробити Україну незалежною від імпорту енергоносіїв. На це потрібен час. На додачу система побудована таким чином, щоб було неможливо не підвищувати тарифи. І нас це не влаштовує. Прості люди не повинні страждати від непомірних цін на комунальні послуги. І триває запекла боротьба з монополіями, лобістами та корумпованими чиновниками, які знову намагаються перекласти власну безгосподарність на плечі громадян.
Безумовно, найголовніше – здоров’я нації та кожної окремої людини. Лише здорові люди будуть справді щасливими. Ми впевнено змінюємо систему охорони здоров’я. Завдяки нашим неймовірним лікарям і щоденній роботі команди Володимира Зеленського пандемічна ситуація в нашій країні контрольована.
Запитайте в українських спортсменів – такої підтримки спорту від держави не було ніколи. Загальнонаціональна програма «Здорова Україна» охоплює всі вікові групи та має широку географію. Здоровий спосіб життя має стати частиною українського менталітету, а спорт – доступним для всіх.
Чи все виходить?
Шалений спротив з боку корупціонерів зміцнив розуміння, що без кардинального обмеження олігархічного впливу на політику країна швидко розвиватись не зможе. Атака проросійських сил на антикорупційну інфраструктуру руками Конституційного Суду, намагання посварити Україну із західними партнерами, десятки тисяч поправок задля блокування важливих законопроєктів – лише верхівка айсберга. Насправді корупціонери гальмують більшість кроків влади на всіх рівнях.
Саме тому ми працюємо над пакетом змін у межах деолігархізації та демонополізації української політики та економіки. Протидіємо інформаційним атакам і ворожій пропаганді.
Ми послідовно боремося з організованою злочинністю, зокрема контрабандою.
Ми прискорено запроваджуємо цифрові технології, щоб мінімізувати вплив чиновників і максимально наблизити державні послуги до громадян.
І нас не зупинить жодний спротив, адже лідер країни є чесним і некорумпованим і, найголовніше, йому дуже важливо змінити країну.
Українці хочуть миру й готові захищати свою свободу
Наш найбільший біль – окупація Криму, частини території Донецької та Луганської областей і війна, яка восьмий рік продовжує забирати життя українців. Ми прагнемо миру на нашій землі та повернення наших людей і територій.
Україна зробила все, що від неї залежало в мирних переговорах. Запропонований нашими колегами з Німеччини та Франції і доопрацьований українськими дипломатами план, так звані кластери, – на столі з осені 2020 року. І ми досі не отримали від Росії позитивних пропозицій.
Україну надзвичайно непокоїть гуманітарна, екологічна та економічна ситуація на окупованих територіях Донбасу. Репресії, ув'язнення, катування – цьому потрібно покласти край. Дані науковців і розвідки свідчать про економічний занепад і повне запустіння сільськогосподарських земель. Затопленням десятків шахт окупанти поставили під загрозу джерела питної води для близько 800 тис. людей. Просідання ґрунтів – потенційний ризик техногенної катастрофи.
Але ми абсолютно впевнені: і Крим, і окуповані частини Донеччини та Луганщини обов’язково повернуться під контроль України. Питання лише в часі. І ми відбудуємо зруйноване окупантами. Запровадження спеціальної (вільної) економічної зони та технопарків із системою стимулів дасть змогу максимально прискорити розвиток регіону. Бізнесу має стати вигідно будувати нові сучасні підприємства та R&D-центри замість зруйнованих шахт і заводів.
Ще один важливий висновок. Починаючи з 2014 року українці наочно демонструють, що готові віддавати життя за власну свободу та незалежність. Тоді держава виявилися нездатниою на рішучі дії ф суспфльству довелося взяти на себе відповідальність за її захист. Народ переконливо довів світу: воєнним шляхом захопити нас буде доволі складно. І ми системно зміцнюємо наше військо та спецслужби.
Шлях до суб’єктності
Раніше влада створювала ілюзію, ніби Україна має міцні позиції на міжнародній арені, але насправді це було зовсім не так.
Але тепер, чи не вперше за останні десятиліття, Україна активно просуває власні інтереси на міжнародній арені. Це складно, проте ми багато працюємо. Ми заново відкриваємо важливі регіони, будуємо нові стратегічні союзи, ініціюємо нові міжнародні формати, які зміцнюють безпеку нашої держави: Люблінський трикутник з Польщею та Литвою, Асоційоване тріо з Грузією та Молдовою, Кримську платформу за участю десятків країн. Маємо безпрецедентний рівень взаємодії зі США, Великою Британією, Туреччиною, ОАЕ, Катаром. Прискорено розвиваємо співпрацю з Євросоюзом у межах асоціації, з Китаєм – у межах наших економічних інтересів, працюємо на всіх інших напрямах. Ми просуваємо наші товари та шукаємо нові інвестиції. При цьому активно допомагаємо нашим партнерам у боротьбі зі стихійними лихами чи в евакуації людей з Афганістану. Саме так діють вірні друзі та союзники. І саме так завойовують повагу до країни.
Чи не вперше Україна чітко формулює власні пріоритети та наполегливо відстоює національні інтереси – як у спілкуванні із союзниками та з партнерами, так і з супротивниками.
Громадяни України прагнуть змін
Наші люди двічі на Майдані та на минулих президентських виборах довели, що вони так само невдоволені системою. Громадяни прагнуть справедливості, свободи та кращого життя.
І ми маємо завжди бути невдоволеними, щоб рухатися вперед та змінювати країну. Головне, щоб невдоволення власним життям виливалося в нові культурні чи бізнесові проєкти та стартапи. Щоб суспільні суперечності розв’язувалися на зборах громад, форумах, в урядових робочих групах чи на засіданнях парламентських комітетів.
Поруч із беззаперечною підтримкою єдиної державної мови в нас однаково поважають усі мови, культури та релігії, маємо абсолютно рівні умови для всіх конфесій. Свобода та повага до інтересів кожної людини – ось наші пріоритети. Тому треба припинити вестися на зусилля корисливих політиканів та іноземних спецслужб, які системно роздмухують конфлікти в нашому суспільстві. Потрібно закрити у глибокій шухляді все те, що нас роз’єднує. І концентруватися на тому, що для нас усіх однаково важливе.
Чого ми всі, громадяни України, насправді хочемо? Щоб у кожної людини було забезпечене життя, улюблена робота та впевненість у завтрашньому дні. Щоб діти мали змогу отримати прекрасну освіту, кожен мав доступ до якісних медичних послуг, а на вулицях було безпечно та комфортно. Щоб старші люди могли безтурботно відпочивати та подорожувати світом.
Ми всі однаково прагнемо жити в сильній, безпечній, незалежній державі, яку поважають у світі та з якою прагнуть співпрацювати. Щоб кожному громадянину України було вільно дихати та зручно розвиватися саме тут.
Ми маємо ставити собі високу планку, щоб досягти успіху. Як кажуть у народі, не святі горщики ліплять.
Трохи перефразую слова українського історика Ярослава Грицака. Щоб мати модерне суспільство, не обов’язково мати Ейфелеву вежу. Достатньо думати про неї та планувати побудувати щось величне у себе в країні.
І ми обов'язково побудуємо таку країну, про яку всі мріємо!
З Днем Незалежності, Україно!