У Торецьку сім шахт, з них працюють дві – "Центральна" і "Торецька". По сусідству – окупована бойовиками Горлівка, в якій вже закрито всі шахти. У тому числі кілька шахт з особливо небезпечними відходами, а також родзинка регіону – розташована біля Єнакієво шахта "Юний Комунар", на якій 1979 року провели підземний експериментальний ядерний вибух. Тож цей регіон вважається одним з найбільш небезпечних – саме через близькість Горлівки з її затопленими і ніким не контрольованими шахтами.
Горлівка дійсно дуже близько – ясної днини чудово проглядається з околиці. А з іншої точки увечері можна побачити вогні Донецька.
У Торецьку ми маємо зустрітися з керівником шахти "Північна". Ще до нашого приїзду колеги з Truth Hounds встигли побувати на шахті "Центральна" – вона досі працює, воду відкачують, підтоплень, за словами керівництва, немає.
Шахта "Північна" не працює з січня 2017 року і виглядає повністю безлюдною. Височенні стволи, якими спускаються та підіймаються шахтарі під землю, стоять непорушно в тиші. Будівлі частково зруйновані – обстрілами і часом.
Десь далі на території шахти гавкають собаки – тому ми вирішуємо зайти в найближчу до нас будівлю, звідки ніхто не гавкає. До того ж біля входу припаркована "волга", що також опосередковано вказує на присутність у цій будівлі директора.
Заходимо всередину і починаємо сумніватися, що тут хтось працює – надто сильно провисає стеля. Здається, от-от щось гепне на голову.
– Ви до кого?
Нарешті людина! Чоловік, який вийшов до нас, кличе на наше прохання Анатолія Кулініча – директора шахти "Південна", голову ліквідаційної комісії шахт "Південна" і "Північна".
Припущення, що торецькі шахти затоплюються водами з горлівських, Кулініч відкидає. Каже, що із сусідніх горлівських шахт сюди нічого не тече.
– На робочих шахтах Торецька воду відкачують. А ця шахта зараз планово затоплюється шахтними водами, тому що вона на реструктуризації і відлив тимчасово призупинено. Коли вода дійде до відмітки 148 м, почнеться відлив і відкачування води.
Кулініч каже, що "Північна" не збита (не з’єднана) з іншими шахтами.
– Інша шахта, "Південна", збита з горлівською Шахтою ім. Гагаріна. Але якщо хтось когось і затоплює, то це "Південна" – Шахту Гагаріна. Тому що на "Південній" глибина видобутку - 490 м, а на Шахті ім. Гагаріна – більше тисячі, – говорить він.
На шахту "Південна" не пускають – там стоять українські військові. "Південна", так само як і "Північна", передана в реструктуризацію. Це означає, що шахту знесуть. На "Південній" роботи вже почалися.
– Чотири роки я працював директором на "Південній" під обстрілами, – розповідає Кулініч. – Були поранені за ці роки, один робітник загинув – підірвався на міні, тікаючи від обстрілу.
На територію шахти "Південна" “прилітає” і досі. Між Торецьком і Горлівкою розташоване селище Шуми, де 26 березня загинуло четверо українських військових.
Анатолій Кулініч каже, що коли почалися військові дії, спускатися в шахту вже було небезпечно. Проте закривають "Північну" не лише через це – щоб видобувати тут вугілля далі, треба вкласти багато грошей у модернізацію виробництва. Враховуючи війну, шанси знайти інвестора для торецьких шахт майже нульові.
– Турбуватися треба не про те, що затопить, а про те, що людям нема що робити, – говорить Кулініч. – Якщо закриють шахти, молоді залишиться лише збирати полуницю і попи підтирати в Італії.
Не просто шахтарське містечко
Торецьк не просто одне з низки шахтарських містечок. Саме тут розташована Балка Скелювата – місце першого документально зафіксованого видобутку вугілля на Донбасі. І тут-таки, в Торецьку (який тоді ще був Щербинівкою), у 1860 році була відкрита перша на території сучасної України шахта – “Центральна”.
Усі ці 160 років жителі спочатку Щербинівки, потім Дзержинська, а тепер Торецька проростали вглиб своєї землі разом, довбали пласт і перетворювали його на свої неймовірні терикони, які цілком можуть претендувати на місце в списку чудес України.
Тут, у Торецьку, повні кавалери ордена шахтарської слави, герої СРСР та України. Вугілля тут не лише економіка, але й суспільство, й культура. Його покладів вистачить ще на століття активного видобутку. Закриття шахт, яким би економічно доцільним воно не було, в місті сприймається болісно.
Якщо 2013 року в Торецьку працювало на шахтах 5213 людей, то 2019-го - вдвічі менше, 2685.
Умовляємо Кулініча провести нас усередину будівлі, де він працює (все ж таки працює, попри навислу стелю). Усередині сліди пожеж та інших катаклізмів. Дуже холодно.
– Я залюбки вам усе показав би, якби в нас щось будувалося, якби була якась перспектива. А так це наша погибель.
Після нашого повернення було багато запитань про те, як місцеві ставляться до загострення на фронті і перспективи розгортання повномасштабної війни з Росією. Відповідь: вони говорять про це набагато менше, ніж ми у Києві. Мабуть тому, що для них це значно серйозніша розмова, адже саме до них "прилетить" у першу чергу.
- Але бомбосховище в нас є, - багато разів повторював Анатолій Кулініч, поки водив нас по занепалій будівлі. Звісно, це важливо. Це не ті місця, де люди не знають дороги до найближчого бомбосховища. І не ті місця, де вони лоскочуть собі нерви обговоренням майбутніх бойових дій.
Бульдоризація
На шахту "Північна" чекає реструктуризація – це означає, що спочатку з неї вивезуть усе, що може бути корисним, а потім бульдозером зрівняють із землею. Стволи лишаться, але їхня наземна частина стане значно коротшою.
Таку реструктуризацію вже пройшла місцева Шахта ім. Артема – тепер вона виглядає як невелика рівнина біля терикону. Колишні чотири стволи – чотири будки.
На Шахту Артема нас супроводжує місцевий активіст і волонтер, засновник ГО “Твоє нове місто” Володимир Єлець. Він розповідає, що консервація цієї шахти проведена показово добре:
– Стволи захищені від вандалів, але водночас у них є двері, куди можуть зайти спеціалісти, заміряти рівень води і так далі. Навкруги поле, яке з часом перетвориться на сквер або ліс. Була навіть спроба висадити тут якісь дубочки. Вони засохли, але ж спроба була.
Розпитуємо Єльця про підтоплення. Наразі, каже він, точно відомо, що затоплені горлівські шахти, воду з яких не відкачують.
Очевидно, що це може становити небезпеку підтоплення ділянок землі як на підконтрольних територіях, так і на окупованих, а також забруднення поверхневих вод, з яких береться питна вода. Але сказати конкретніше – чого саме, де і коли ми чекаємо – неможливо.
– Насправді вода може до нас не дійти, але точно цього ніхто не знає. Геологія так влаштована, що вода може піти на Ростов. Різні спеціалісти говорять різне. Дехто каже, що вода з шахт піде в яри, тому що в нас територія вся перекопана. Деякі спеціалісти вважають, що вода із затоплених і забруднених шахт Горлівки може з’явитися в першу чергу в Бахмуті. Але для того, щоб розуміти, чи щось таке відбувається, потрібен моніторинг складу води. У першу чергу забруднення з’явиться (якщо з’явиться) у колодязях – буде різке підвищення мінералізації води, забруднення металами і токсичними речовинами.
Щоб виявити підвищену мінералізацію та забруднення, потрібно постійно моніторити стан води. Наразі такого моніторингу в регіоні немає.
– Потрібно зробити 50-60 проб води звідусіль: озера, річки, колодязів – і зафіксувати параметри. А за рік зробити повторні проби, щоб про щось говорити. Але поки що це не було зроблено. Тобто в нас у 2021 році точки відліку немає. Ми здогадуємося, що вода в нас дуже поганої якості. Але поки не буде моніторингу, бажано незалежного, точно ми нічого стверджувати не можемо.
Щодо того, чи є вже підтоплення в Торецьку, Єлець говорить, що інколи робоча шахта "Центральна" не встигає відкачати всю воду, через що шахтарів уранці відправляють додому. І додає, що керівництво шахти не визнає, що такі ситуації трапляються.
– У самій Горлівці не бачили слідів підтоплень, але їх чомусь дуже часто бачать у Макіївці. Дуже багато сигналів: підземні поштовхи, вода у підвалах, на вулиці витікає якась незрозуміла руда вода.
Із розмови з Єльцем стає зрозуміло, що з’ясувати щось однозначно не вдасться. Але є три факти:
Перший: у Горлівці все погано, шахти закриті і затоплені.
Другий: це фактор небезпеки, є прогнози підтоплень і забруднень питної води, а також виходу метану на поверхню.
Третій: моніторинг ситуації однозначно потрібний, проте його поки що немає.
Секрети очерету
Усі ці три факти підтверджує і наша наступна співрозмовниця – головний спеціаліст-еколог загального відділу Управління житлово-комунального господарства військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області Ганна Черкасова.
– Ще більше десяти років тому були такі випадки – вода з закритої шахти вийшла на поверхню, затопила територію. Поки приїхали спеціалісти – води вже нема, і ніхто не знає, куди вона пішла. І як це все працює, ніхто не знає. Приїздили нещодавно спеціалісти, казали, що це дуже важко вивчити, це дуже велика робота.
Водночас Ганна запевняє, що потече (якщо потече) саме з Горлівки до Торецька: “Навіть у геодезичному розумінні ми знаходимося за рельєфом нижче, ніж Горлівка. І підземні води, у зв’язку з рельєфом, стікають до нас. Так що дійсно є велика загроза, що колись нас може затопити”.
За її словами, після початку війни ситуація погіршилася.
– Звертаються люди, кажуть, що вода в колодязях то зникає, то з’являється знову, і ніхто не знає, куди вона йде. Може бути специфічний запах, якого ніколи раніше не було. Жаліються люди на провали ґрунту, яких раніше не було. І, може, ви звернули увагу, що дуже багато очерету. Це свідчить, що ґрунтові води дуже близько до поверхні.
Очерет у Торецьку і справді розкішний. Ганна каже, він з’являється навіть там, де його раніше не було.
– Мене як еколога дуже непокоїть той момент, що в Горлівці все затоплено, і в нас із ними немає ніякого зв’язку, ніякої інформації про стан справ, – говорить вона. – Бо ж ми зовсім поруч, що таке 30 км для підземної води? Знаю, що фінансування на цю справу вони ніякого не виділяють.
Утім бракує фінансування на екологічний моніторинг не лише на окупованих територіях – на нашій стороні теж не проводиться роботи ані в напрямку вивчення екологічної ситуації, ані в напрямку її покращення.
– Коли працювала шахта "Північна", була спеціальна комісія, ходили по підвалах сусідніх будинків робили заміри – чи нема підтоплення, чи не перевищено вміст метану в повітрі. А зараз як шахта не працює, то вже ніхто не ходить. До нашої адміністрації такі дані не надаються. Хотілося б, щоб була якась комісія і якась безпека.
При затопленні водою метан може витіснятися з шахт у підвали будинків, що вибухонебезпечно. Про це теж багато говориться і пишеться, хоча думки експертів різняться і в цьому питанні. Наприклад, Анатолій Кулініч (директор шахти "Південна" і голова ліквідкомісії Південної і Північної шахт) висловлював сумнів, що із затоплених, уже неробочих шахт вийде метан: “Якщо шахта затоплена, то метан у ній вже закупорено там, де зупинилася вибірка вугілля. Він уже назовні не продавиться. Хіба що вийде з тих вибірок, які розташовані вище від затоплення, але це теж малоймовірно, бо звідти, швидше за все, вже весь метан вийшов. Тож хіба десь з якихось проривів може виходити”.
Ганна розповідає про ще одну проблему - шумове забруднення через бойові дії. Каже, через нього тварини приходять до міст, у тому числі вовки і лисиці. Містяни не дуже раді таким зустрічам на своїх подвір’ях.
У цьому районі дійсно багато диких тварин - через бойові дії тривалий час діяла заборона на полювання. Наразі вона знята, і ми на власні очі бачили людей, які збиралися лізти в кущі з рушницями, щоб стріляти в тварин і птахів, не знаючи, за скільки метрів від них можуть виявитися військові, що здатні відкрити вогонь у відповідь.
Геологи: ситуація некерована і неконтрольована
У Бахмуті на нас чекає ще одна важлива зустріч – з генеральним директором Державного регіонального геологічного підприємства “Донецькгеологія” Миколою Жикаляком.
Він погоджується з тим, що ситуація некерована і неконтрольована. Розповідає, що ще з 2010 року не проводиться моніторинг порушення режиму підземних вод у зонах промислового впливу.
– Звичайно, попадання шахтних вод у приповерхневу зону – це загроза, – говорить Жикаляк. – Загроза для інженерних споруд, загроза засолення шахтними водами питної води. Але не буде так, як лякали, що все затопиться.
У 2020 році НГО ACTED Ukraine був представлений План дій для ВЦА м.Торецьк із запобігання або мінімізації ризиків внаслідок закриття шахт, розроблений за кошти донорів – EU Civil Protection & Humanitarian Aid. Протягом підготовки плану було проведено гідрогеологічне обстеження, яке виконували спеціалісти підприємства "Донецькгеологія". Дослідження мало виявити площі і ділянки найбільш імовірного затоплення.
Дослідники з’ясували, що найвище (до 2 м глибини) підійшли підземні води біля шахти "Північна" та Шахти Артема, а також на незначних ділянках біля селищ Дружба і Кримське.
План містить перелік варіантів, яких збитків зазнають різні території в разі затоплення шахт. І пропонує контролювати рівень шахтних вод, а також підтримувати їх на найнижчій з відміток: не менше ніж 150 м від мінімальної відмітки поверхні або глибини першого робочого горизонту шахти.
Тож наразі все впирається в моніторинг та його відсутність. А також у неможливість його проведення на окупованих територіях. На шахті "Юний Комунар", де закапсульовано ядерні відходи, потрібно проводити моніторинг хоча б раз на місяць, щоб вимірювати забруднення радіоактивними речовинами. Але зрозуміло, що це робити ніхто не буде.
– На нашій території мають бути датчики – в районі Шахти Артема, на Залізничній, на Шахті ім. Св. Матрони. Зараз пропонується обладнати свердловини, встановити там датчики і перевіряти рівень води, – говорить Жикаляк.
Він стверджує, що в стволах реструктуризованих шахт, не встановлені труби і немає можливості проводити моніторинг:
– На Артема – чотири стволи, і всі засипані. Минулого року ми про це дізналися. Хоч би в одному стовбурі труби поставили принаймні на горизонт 100 метрів! І внизу просвердлити фільтри.
Жикаляк також каже, що 2019-2020 роки були дуже маловодними, але прийде і період максимальних опадів. Проте коли він буде – теж невідомо.
Шахта "Золоте": приплив води збільшився в п'ять разів
Наостанок ми відвідали ще досі робочу шахту "Золоте", Луганська область. Після того, як бойовики припинили відкачування води з трьох шахт на непідконтрольних територіях, приплив води в цій шахті збільшився в кілька разів.
“Якщо раніше наш приплив був 250-300 метрів кубічних на годину, то зараз 1300 метрів кубічних. Збільшувалося поступово, і не факт, що зупиниться на цій відмітці. Тому що ДРГП "Восток" напрогнозували до 2000 метрів кубічних. Як справляємося? Був проєкт, виділили гроші з держрезерву, модернізували водовідлив. Раніше було 2-3 насоси, які відкачували воду, тепер - 8”, - говорить головний інженер шахти Ігор Новосьолов.
Та якщо приплив води буде збільшуватися далі - а це прогнозується, - наявні насоси перестануть справлятися. І тоді підтоплення в Золотому стане реальністю, а разом з ним просідання ґрунту і забруднення питної води (більшою мірою, ніж зараз). До того ж під час модернізації водовідливів не модернізували систему електропостачання, вона розрахована на те обладнання, яке було раніше.
З 2018 року місцева річка Комишуваха, в яку скидаються шахтні води, стала рудою. Вочевидь, через збільшення кількості води, що викачується з шахт.
- Гуп! Гуп! Гуп! - поки набирали воду з Комишувахи, вперше за поїздку почули артилерію. Значить, треба їхати швидше.
За два дні читаємо, що під Золотим загинув український боєць.
