Ті, хто раніше йшов як самовисуванець, вирішили піти від партій. Це сталося після зміни виборчого законодавства, яке оголосило курс на партизацію політичної системи.
Партіям було вигідно отримати чинних мерів як кандидатів, бо саме ці політики мали доступ до бюджетів, які в умовах децентралізації виросли і дали більші можливості для бюджетного гречкосійства - піару на коштах платників податків і доступу до ЗМІ.
Членами партії є два представники “Європейської солідарності” та мер Ірпеня Олександр Маркушин, який представляє партію “Нові обличчя”. Мер Тетіїва Богдан Балагура переміг як самовисуванець, але є членом Селянської партії України. Така сама тенденція до безпартійності була і на попередніх місцевих виборах.
Щодо гендерного представництва, то з-поміж міських голів лише чотири жінки. По одній представниці “Слуги народу” та “Європейської солідарності” і дві самовисуванки.
З політичної мапи мерів Київщини зникли такі проєкти, як “Воля”, “Рідне місто” і партія “Самопоміч”. Натомість з’явилися нові: “За майбутнє”, “Березанська громада”, “Пропозиція” і навіть Партія національного егоїзму. Вони, як правило, шукали теж чинних мерів, щоб отримати владу в містах.
Перемога на місцевих виборах украй важлива як база для того, щоб розпочати успішну підготовку до прийдешніх парламентських і президентських виборів.
Рух ЧЕСНО проаналізував, з ким домовлялися партії на Київщині, зокрема і партія “Слуга народу”, щоб отримати доступ до місцевої влади та розгорнути подальшу боротьбу на виборах центрального рівня.
“Слуги народу” вербували мерів-самовисуванців
Якщо на парламентських виборах “слуги народу” взяли всі округи, окрім Білої Церкви, то їхні кандидати в мери перемогли на цих виборах лише в 6 з 24 громад області. Причому у Славутичі та Переяславі ця перемога далася дуже непросто. Розрив від конкурента склав відповідно лише 17 та 43 голоси.
І ці перемоги “слуг народу” будуються вже не на нових політиках, яких ніхто не знав. Тут партія влади домовилася з чинними міськими головами. Інакше вони навряд чи отримали б мандати мера.
Обласний осередок партії курував особисто народний депутат Олександр Дубінський, який очолив список кандидатів до облради. Він так себе і назвав “політичний куратор Київської області”.
Фігуранта антикорупційних розслідувань, чинного бучанського голову Анатолія Федорука, якому правоохоронці вручили підозру і який зараз є підсудним, представляли громаді міста ще в липні чи не першим. Частина місцевих мешканців виступала проти того, щоб партія центральної влади давала свій бренд чиновнику-ексрегіоналу, якого звинувачують у незаконній забудові міста.
Тут варто зауважити, що під час обговорення процесу районування на Київщині навесні 2020 року і мови не було про те, щоб райцентр робити в Бучі. Обирали між Ірпенем і Бородянкою. Але влітку перед призначенням місцевих виборів парламентарі схилилися в бік Бучі, де “слуги народу” вже на той час розуміли, що в них буде свій мер. До слова, Федорук допоміг “слугам народу” в Бучі взяти близько 20% голосів. У сусідньому Ірпені ця сама партія взяла значно менше голосів, бо не мала свого сильного кандидата в мери.
У Вишневому теж переміг чинний мер Ілля Диков, який у 2015 році балотувався як самовисуванець і до цього був міським головою.
Наталія Дзюба - чинна голова Яготина, виграла вибори у 2015-му як самовисуванка, а у 2010-му як членкиня Партії регіонів. Щоб партія отримала побільше голосів, її поставили і у список кандидатів до облради, щоправда, на непрохідне 60 місце загального списку та 5 на окрузі. Найбільш імовірно, її так розмістили і для того, щоб виконати гендерну квоту.
Жоден інший мер, який переміг на виборах, а це 5 чоловіків, не був у списку кандидатів до облради.
Мер Славутича Юрій Фомічев, який також переміг на попередніх виборах як самовисуванець, балотувався від партії центральної влади. На цих виборах розрив між ним і найближчим конкурентом з ОПЗЖ склав лише 17 голосів.
Лише мер міста Обухова Олександр Левченко - єдиний, хто отримав мандат у 2015 році як представник “Нашого краю”. Тепер він перефарбувався в кольори “Слуги народу”. До слова, Обухів також став райцентром. Таким чином, партія центральної влади взяла мерів двох із семи райцентрів.
Левченко, як і Федорук, фігурує в антикорупційних розслідуваннях. Суд накладав арешт у рамках кримінального провадження, яке веде СБУ Київщини. Про це повідомляли “Наші гроші”. Як і у випадку з Федоруком, справа стосується земельних питань. Левченка звинувачують у злочинній змові, результатом якої мало стати виділення землі в Обухові під будівельний кооператив, де мали продавати квартири.
Оця інфографіка чітко показує, що у 2015 році домінували мери-самовисуванці.
І єдиний, хто не був раніше мером, але виборов цей мандат - голова Переяслава Вячеслав Саулко. До цього він працював директором ТОВ “Сімекс Альянс Україна”.
Боротьба в Переяславі за мандат була доволі напруженою. Саулко переміг представника “Європейської солідарності”, який був чинним мером, менш ніж на пів сотні голосів.
Що стосується Переяслава, то тут варто нагадати, що всупереч методології Кабміну і протестам громади, профільний парламентський комітет, який розглядав районування області, позбавив Переяслав статусу райцентру. Очолює цей комітет “Слуга народу” Андрій Клочко.
“Європейська солідарність” знову має трьох мерів
Партія “Європейська солідарність” заледве виборола три мандати. Саме стільки мав БПП за результатами виборів 2015 року на Київщині.
Дві перші перемоги далися відносно легко - у Ржищеві та Миронівці. Ржищів очолила секретарка та в.о. голови Ржищівської міськради Крістіна Чорненька, а Миронівка переобрала міського голову Віталія Савенка.
Чорненька була обрана 2015 року депутатом Ржищівської ради від БПП. Через рік після обрання очолила раду як в.о. мера, оскільки обраний громадою голова добровільно склав повноваження.
А от в Українці 15 листопада довелося поборотися вдруге за мандат із представницею “Слуги народу”. Тут на виборах 15 листопада два кандидати отримали порівну голосів. Зрештою, з перевагою в понад 400 голосів переміг кандидат “Європейської солідарності” Олександр Туренко. Він був головою Обухівської РДА з 2016 по 2017 рік, і згодом його призначив Петро Порошенко головою Бориспільської РДА.
“Європейська солідарність” втратила мера Кагарлика. Він перебіг до “Нашого краю” і переміг.
Два мери “Нашого краю”
Олександр Панюта балотувався в мери Кагарлика від партії “Наш край” і переміг.
Таращанську громаду очолив Михайло Кривошеєв - керучий адвокат СП “Петрівське” адвокатське бюро Михайла Кривошеєва. Він переміг як представник партії “Наш край”.
Як зазначалося вище, мер Обухова, який раніше представляв “Наш край”, перебіг до “слуг народу”. Але навіть попри це, партія могла б мати трьох мерів на Київщині. Представник “Нашого краю”, якого обрали в Борисполі, помер після виборів від коронавірусу.
Партія “За майбутнє” взяла два райцентри і одне місто
Тут теж не сталося несподіванки. На виборах перемогли чинні міські голови, які пішли під новий політичний бренд.
Мер Білої Церкви Геннадій Дикий, який балотувався у 2015 році від “Самопомочі”, знову очолить місто, яке є райцентром.
Вишгородський міський голова Олексій Момот також друге переміг на виборах. Минулого разу під час балотування на цю посаду він представляв партію “Воля” і був приватним підприємцем. Вишгород після нового розподілу теж став центром району.
Міський голова Боярки Олександр Зарубін, який балотувався на цю посаду 2015 року від партії “Нові обличчя”, переобрався і тепер представляє “За майбутнє”.
За інформацією “Української правди”, Зарубін був керівником виборчого штабу Петра Мельника у 2012 році, на президентських виборах 2014 року – керівником штабу Петра Порошенка, на парламентських – регіонала Анатолія Федорука, який тепер представляє “слуг народу”. Зарубін був членом "Солідарності".
Які партії завели по одному меру
Щодо партії “Нові обличчя”, то вона втратила не лише Зарубіна. Мер Фастова Михайло Нетяжук балотувався від Партії національного егоїзму. Це єдиний мер від цієї партії на всю область. Партії, яка не працювала в регіоні, пощастило взяти владу не просто в місті, а в райцентрі.
Нетяжук спробував свої сили на парламентських виборах. Уже тоді він не захотів йти від партії “Нові обличчя”, а пішов як самовисуванець. (91 округ, посів 4 місце).
Депутатський корпус намагався висловити недовіру Нетяжуку і зняти його з посади. Забракло одного голосу. Громада не один рік просила встановити пам’ятник загиблим на Майдані, він відмовляв. Для порівняння, через дорогу від площі зробили “П’ятачок демократії”, який виклали плиткою на суму близько 350 тис. гривень бюджетних коштів. А до дня святого Валентина ще й серце встановили для гарних фото, і Нетяжук цей архітектурний витвір мистецтва урочисто відкривав разом із своїми однодумцями.
У “Нових облич” залишився єдиний мер - в Ірпені. Це колишній депутат Ірпінської ради Олександр Маркушин. Він, по суті, виконував обов’язки мера, і мільйони бюджетних коштів були витрачені на піар та бюджетну гречку.
Але в Ірпені до нього вже утворилася опозиційна більшість, яка зібрала голоси “Голосу”, “Свободи”, “ЄС” та “Батьківщини”.
Березань переобрала чинного мера Володимира Тимченка, який ішов на вибори з місцевим проєктом “Березанська громада”, яка на цих виборах мала лише 80 кандидатів по всій Україні. З них депутатами стали лише 14.
А за рік до того, як розпочати місцевий проєкт, Тимченко балотувався в парламент по 97 округу. Набрав дещо більше від 5% голосів. Раніше був обраний до Київської облради 6-го скликання від Партії регіонів.
За інформацією місцевих ЗМІ, Тимченко, ще міським головою, утручався в роботу ДВК, коли один з депутатів написав заяву про складання мандата, а ДВК саботувала роботу й не розглядала її, через що була розпущена Центрвиборчкомом. Також Тимченко не давав дозволу місцевим активістам і журналістам бути на сесіях міськради та вести відео- та фотозйомку, хоча засідання мають бути відкритими для всіх охочих.
У 2014 році безуспішно балотувався як самовисуванець до ВРУ у 93-му окрузі, але набрав лише 0,15% голосів виборців.
Партія “Пропозиція” могла б отримати одного мера у Богуславі. Принаймні такі дані давав сайт ЦВК. Там зазначалося, що переміг ТОВ “Богуславська інформаційна агенція” Віктор Коломієць. Але 24 листопада дані змінилися і переможцем став предаставник "Рідної Країни" Віталій Хоменко. Відрив склав між кандидатами 65 голосів.
Хто ж ці самовисуванці?
Васильківську міську громаду очолила самовисуванка Наталія Баласинович. Вона - голова Васильківської райради. На місцевих виборах очолювала Блок Петра Порошенка. Саме вона активно добивалася, щоб Васильків зробити райцентром. І на колінах просила голову профільного комітету нардепа Клочка не шматувати його на частини між трьома районами.
У 2019 “Європейська Солідарність” кандидувала Баласинович до парламенту, вона посіла доволі високе 30 місце у списку (загалом за списком партія отримала 23 мандати). Під час передвиборної кампанії Баласинович стала відомою на всю країну через нецензурну лайку та зухвалу поведінку щодо виборців. За рік до інциденту, за інформацією ЗМІ, Баласинович відлупцювала консьєржку багатоквартирного будинку у Василькові.
Узин переобрав чинного мера Віталія Гринчука, який на попередніх виборах переміг теж як самовисуванець.
Голова Шмараївської сільради, самовисуванка Валентина Левіцька очолила Сквирську громаду. У 2015 році тут переміг на виборах представник БПП.
Тетіїв обрав Богдана Балагуру. Він хоч і самовисуванець, але є членом Селянської партії України.
Оскільки переможець виборів у Борисполі Анатолій Федорчук помер через ускладнення, викликані коронавірусом, вибори мера призначено на 31 січня 2021 року. У Броварській міськраді вибори визнані такими, що не відбулися.