Дипломатичні інтриги та компанія Злочевського
Слід зауважити, що команда Порошенка не перша, у кого не склались стосунки з американським посольством, але, здається, вперше обидві сторони стали виходити за певні червоні лінії.
Колишній посол США в Україні Джеффрі Пайєтт та заступник Держсекретаря Вікторія Нуланд доклали чи не найбільше зусиль серед дипломатів до того, щоб влада Януковича зважала на вимоги Майдану.
А після революції гідності американський уряд вклав чимало нервів і ще більше грошових ресурсів в реформу правоохоронної системи - від поліції до створення НАБУ і САП.
Звісно, що спершу американці вибудували стосунки з урядом Арсенія Яценюка, а новообраному президенту Петру Порошенку довелося вже наздоганяти колег в налагодженні діалогу з американцями. Втім, не завжди він досягав успіху, хоча й ішов на чимало поступок.
Восени 2015 саме віце-президент США Джо Байден зіграв ключову роль в тому, щоб Арсеній Яценюк залишився прем'єром після парламентських перевиборів 2014 року. І дуже довго саме американський уряд виступав стримуючим фактором для президента Порошенка, щоб він не звільнив незручного для нього прем'єра. А коли Яценюка таки звільнили у 2016, Джо Байден сказав в телефонній розмові Порошенку: “Тепер вся відповідальність на тобі”.
З 2015 року оточення президента починає в неофіційних розмовах скаржитися на інші речі - американці зайшли в газовий бізнес, і мають з того мільйонні зиски. Соратники Порошенка навіть намагаються знайти підтвердження цього через телефонні розмови голови “Нафтогазу” Андрія Коболєва та його заступника Юрія Вітренка, але марно.
Натомість посол США Джеффрі Пайєтт все сильніше критикує нездоланну корупцію в країні.
Зокрема, здається, вперше посол так відверто вимагає відставки чинного тоді генпрокурора віктора Шокіна. В жовтні 2015 заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко в коментарі журналісту РБК необережно скаже, що Порошенко навіть просив Байдена достроково забрати з країни Пайєтта через його занадто різку позицію, коли вже незрозуміло, хто в домі господар.
Втім і українська влада відповідає взаємністю і вперше заявляє про можливий допит посла через недотримані 2,5 мільйони на реформування місцевих прокуратур. Ці гроші мали отримати підрозділи прокуратури, де працював соратник Михеїла Саакашвілі Давід Сакварелідзе. Але коли грузинського прокурора звільнили, гроші пішли в інший сектор.
Посла США все ж не стали допитувати, генпрокурора Шокіна звільнили. Через рік Джо Байден зізнається, що звільнення цього “сучого сина” він виміняв на мільярд доларів кредиту.
Перед від'їздом з України Пайєтт наостанок розкритикує розслідування справ по Злочевському, зокрема те, що українська влада не надала потрібні листи британському уряду, який заморозив 23 мільйони активів екс-міністра екології часів Януковича.
В ГПУ натякнуть (а слідом про це напише Тетяна Чорновол), що листи не відправив якраз не Шокін, а молодий і підтримуваний Штатами прокурор Віталій Касько. Той це заперечує.
В 2015 три справи по Злочевському передали до НАБУ, і там вони благополучно пролежали, допоки їх не закривають на початку 2018. Частина розслідування зараз поновлена, але результатів по ньому все одно немає.
Ще одна справа, яка залишається в ГПУ по несплаті податків, також закривається після відшкодування збитків.
Найцікавіше, що син віце-президента США Хантер Байден входить з квітня 2014 в управління найбільшого газового активу Злочевського - компанії Burisma Holdings. І не під запис в ГПУ не раз доводилось чути про відомих іноземних ходоків, щоб цю компанію залишили в спокої.
Щоправда, спокій для компанії, як з боку департамента “Кононенка-Грановського” ГПУ, так і НАБУ настав тільки після зустрічей Злочевського з Ігорем Кононенком у Відні в 2017 (яку обоє заперечили).
За ці 5 років американське посольство ніколи не питало в НАБУ публічно про справи Злочевського, і воно завжди ставатиме на бік НАБУ у всіх скандалах. Адже це його дітище. Посольство дипломатично промовчало навіть після виходу розслідування “Наших грошей” по Укроборонпрому і ролі в цій справі НАБУ.
Здається, є лише одна справа, яка може пояснювати таке мовчання. Принаймні, саме такий акцент робить зараз очільник ГПУ.
Чорна бухгалтерія Манафорта
1 червня 2016 екс-перший заступник голови СБУ Віктор Трепак передав в НАБУ документи про фінансові витрати Партії регіонів на суму понад 2 мільярди доларів.
В цей же день матеріал про «амбарну книгу» вийшов на «Українській правді», яка за словами Сергія Лещенка отримала ці матеріали ще в січні.
В день появи “амбарного гросбуху” в АП були переконані, що саме Сергій Лещенко й передав «книгу» Трепаку.
Натомість депутати тоді не під запис розповідали, що їм свого часу пропонували купити фрагменти цієї книги за кілька тисяч доларів, але вони відмовилися.
Тепер є версія, що злив цю інформацію депутату-екс-журналісту заступник посла США Джон Кент, який нині відповідає в Держдепі за Україну.
Лещенко цю версію заперечує, і каже, що отримав 22 сторінки документа на депутатську пошту. І серед них, до речі, не було частини про Манафорта.
Так чи інакше, слідом за Лещенком фрагменти записів, що стосувалися Манафорта, оприлюднило НАБУ.
Навесні 2018 BBC повідомило, що після зустрічі Петра Порошенка із Дональдом Трампом у 2017 році, НАБУ закрило розслідування щодо Манафорта.
У Бюро заявили, що нічого вони і не вели, бо громадянин США не їх справа. І все це забулося ЗМІ у вирі інших скандалів.
Аж поки посол США Марія Йованович не стала вимагати в української влади звільнення керівника САП Назара Холодницького. От тоді і виплило, що причиною такої заяви могли бути свідчення керівника САП, які він дав наприкінці 2018 року, що Артем Ситник спеціально оприлюднив дані по Манафорту на прохання посольства.
Минулого тижня, коли НАБУ потрапило під шквал критики через свою неприглядну роль у справі Укроборонпрому, а їх агент виявився активним учасником корупційних схем, на арену вийшов нардеп Борислав Розенблат з флешкою.
Нардеп-фігурант бурштинового розслідування НАБУ оприлюднив запис, на якому під новорічні пісні людина з голосом Артема Ситника зізнається, що підіграла на виборах Гіларі Клінтон.
Спершу була версія, що запис зробило МВС в рамках помсти Арсена Авакова за справу рюкзаків. Але є інша - що писали в СБУ.
Розенблат не став розповідати журналістам, звідки в нього трофей, але наголосив, що він в нього не випадково, адже депутат виграв суд проти Ситника та Лещенка.
У грудні 2018 року Окружний адмінсуд Києва дійсно визнав протиправними дії Ситника і Лещенка стосовно розголошення інформації щодо Пола Манафорта.
Але до чого все це нагромадження фактів і чуток, можете спитати ви?
Є тільки одна точка, куди сходяться всі ці прямі.
Помста республіканців демократам
Справа Манафорта уже майже 3 роки псує життя Дональду Трампу. Він навіть ходив в кроці від імпічменту через цей кейс.
7 березня американський суд засудив колишнього політтехнолога Партії регіонів і керівника виборчої кампанії Дональда Трампа Пола Манафорта 3,9 років в'язниці за шахрайство. 13 березня політтехнолог отримав ще до 3,5 років за скоєння ним низки злочинів – відмивання грошей, перешкоджання правосуддю, неповідомлення про лобістську роботу, яка принесла йому десятки мільйонів доларів протягом більш ніж десяти років. Загалом Манафорт отримав 7,5 років в'язниці.
А 19 березня Джо Байден заявив на закритій зустрічі про намір балотуватися на пост президента США і початок збору коштів на кампанію. Як відомо, у 2015 Байден вирішив не брати участі у президентських перегонах від Демократичної партії, відкривши шлях до кандидатства Гілларі Клінтон.
І ось тепер республіканці матимуть шанс помститися обом одразу. Вже більше двох років вони ретельно збирають інформацію про роль українських політиків і дипломатів, що працюють в Україні, у справі Манафорта, а також причетності представників Демократичної партії до газового бізнесу в Україні.
Зокрема, про роль родини Байденів в компанії Миколи Злочевського «Бурізма».
Чим допоможе команді Трампа ця інформація - зрозуміло. Інше питання - який зиск хоче отримати з цього українська влада. Метою навряд чи є достроковий виїзд додому Марії Йованович. Знеславлення Ситника - приємно, але мало. Помста американському посольству, яке муштрувало українську владу і виростило плеяду активістів - так, але особисті ризики таким не перебити. Підтримка Трампом Порошенка на виборах? На спільне фото вже немає часу. Хоча, можливо, Трамп може прокинутись одного ранку і твітнути не про роль Ситника у справі Манафорта, а про те, а чому б не взяти Україну в НАТО.
Нещодавно спецпредставник по Україні Курт Волкер висловив надію, що Росія не стане демонструвати негативну реакцію на інтеграцію України в НАТО. Правда, представник Держдепартаменту також наголосив: вступ України до військового альянсу - питання довге, і зараз Київ навряд чи відповідає вимогам НАТО.
Тому залишається чекати другу частину інтерв’ю Луценка. Може, з неї стане зрозумілішим для чого все це робиться.
