ЄС проти
Після першого читання проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості» викликав шквал критики з боку представників Євросоюзу, які виступали проти, посилаючись на Угоду про асоціацію України з ЄС.
Тому до другого читання депутати вирішили, що вимога локалізації під час публічних закупівель не поширюватиметься на компанії країн Євросоюзу, на підприємства США та інших підписантів угоди GPA – угоди Світової організації торгівлі про держзакупівлі, що регулює придбання товарів, робіт і послуг державними органами на основі принципів відкритості, прозорості та недискримінації. Україна приєдналася до неї в травні 2016 року.
«Законопроєкт у нинішньому вигляді є актуальним для левової частки машинобудівного імпорту (близько 80%). Зокрема, дає можливість захистити внутрішній ринок України від продукції з СНД, Китаю, Туреччини й інших країн, що не входять в GPA. І які давно й активно субсидують свій експорт. Автобуси, тролейбуси, комунальна техніка з цих країн усе частіше на скандальних тендерах великих міст витісняють українських виробників, позбавляючи роботи та зарплат десятки тисяч українців», – зазначав заступник голови Комітету Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
Хоча правок вимагали не лише представники ЄС – загалом до проєкту закону, ініціаторами якого виступили 38 нардепів, до другого читання подали 2170 пропозицій, з яких 2066 профільний комітет запропонував відхилити.
«Рівень проникнення імпорту в публічні закупівлі за розглянутими галузями машинобудування в Україні сягає 50%. За даними експертів, у середньому для всіх публічних закупівель по Україні цей показник становить 38%, тоді як у публічних закупівлях розвинених країн (США, ЄС) імпорт складає не більше ніж 4-5% усіх закупівель», – зазначали ініціатори проєкту закону в пояснювальній записці до нього.
Документ передбачає, що з 2022-го на 10 років запроваджуються особливості у здійсненні закупівель певних товарів, якщо їхня вартість дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень. При цьому встановлюється перелік товарів, щодо яких використання вимог локалізації стає обов’язковим під час проведення публічних закупівель. Їх понад сто. Це автобуси, автомобілі швидкої допомоги, тролейбуси, вертольоти, вагони, локомотиви, трансформатори, генератори і таке інше.
Зокрема, якщо їхній ступінь локалізації виробництва дорівнює чи перевищує:
- у 2022 році – 10 відсотків;
- у 2023 році – 15 відсотків;
- у 2024 році – 20 відсотків;
- у 2025 році – 25 відсотків;
- у 2026 році – 30 відсотків;
- у 2027 році – 35 відсотків;
- з 2028 року до дня завершення 10-річного строку дії цього пункту – 40 відсотків.
Однак передбачається, що ступінь локалізації виробництва предметів закупівлі в Україні визначається «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель, в порядку та за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України».
Цей пункт провокує найбільше запитань – чому ступінь локалізації має визначати саме він?
До того ж через відсутність альтернатив на тендери будуть потрапляти ті самі імпортні товари, на які будуть робити наліпки «зроблено в Україні» фірми-посередники з місцевою пропискою. Це може призвести до «накруток» на цінах і використання «прокладок». Експерти Київської школи економіки навіть підрахували, що українська економіка може втратити $591-642 млн від таких преференцій.
Схожі ініціативи
Аналогічні ідеї були у стінах парламенту ще попереднього скликання. Зокрема, щось схоже пропонував лідер «радикалів» Олег Ляшко, який свій проєкт закону «Купуй українське – плати українцям!» називав «реактивним двигуном економіки».
Законопроєкт Ляшка передбачав, що, крім цінового критерію, під час оцінки тендерних пропозицій слід враховувати місцеву складову в предметі закупівлі, а також інші нецінові критерії в разі їх встановлення замовником.
За оцінкою тодішнього Міністерства економічного розвитку і торгівлі, проєкт закону спотворював конкуренцію і просував інтереси окремих виробників під виглядом захисту національного виробника, оскільки 99% учасників і переможців державних закупівель – українські компанії і лише менш ніж 1% – іноземні.
Автори ж запевняли, що метою законопроєкту є макрофінансова стабілізація, поліпшення економічного становища України, створення нових робочих місць і підвищення доходів громадян.
Однак народні обранці у 2019 році не ризикнули підтримати такі ініціативи.
Корупційні ризики 3739
Як зазначають спеціалісти Головного юридичного управління Верховної Ради, визначення показника місцевої складової в питомій вазі вартості тих чи інших складових вітчизняного виробництва в собівартості товару, що є предметом закупівлі, у пропонований законопроєктом спосіб створить корупційні ризики.
Зокрема, під час визначення питомої ваги вартості таких складових. І до того ж це є порушенням міжнародних стандартів протидії та запобігання корупції, які спрямовані, зокрема, і на запобігання корупції в системі державного управління.
Також низка норм закону, на думку парламентських експертів, порушує принцип захисту конкуренції в підприємницькій діяльності.
На корупційні ризики 3739 звертає увагу й перший заступник голови фінансового і податкового комітету Верховної Ради Ярослав Железняк.
«Зокрема, чому питому вагу має визначати якийсь орган при Кабміні? Це «такий собі» захист національного виробника», – зазначив він стосовно проєкту закону в коментарі для LB.ua.
Про схожі загрози говорить і гендиректор держпідприємства "Прозорро" Василь Задворний: «Захист національного товаровиробника – це загальносвітовий тренд, і в умовах глобальної пандемії це зрозумілий крок. Тож Україна в цьому не є винятком. Водночас важливо розуміти, якою буде практика застосування законопроєкту 3739, якщо його підтримає Верховна Рада. І поки що залишається багато питань. Зокрема, зараз не зрозуміло, якою буде процедура та формула визначення ступеня локалізації; що має робити замовник на тендері, якщо на нього приходять постачальники з Європи, США, Африки, Китаю, Білорусі і, власне, України; яким має бути алгоритм дій замовника, якщо разом з товарами машинобудування закуповуються також інші товари».
«Ба більше, якщо для перевірки ступеня локалізації машинобудівної продукції необхідно буде створити окрему інституцію, це може створити корупційні ризики в системі Prozorro. Словом, є багато приводів для обговорень і напрацювання рішень», – констатують у Prozorro і зазначають, що на початку 2022 року планують провести серію зустрічей з Міністерством економіки, замовниками та народними депутатами.