В Україні стартувала Велика приватизація в’язниць. Можете коротко розповісти, що це за ініціатива?
Велика приватизація тюрем – це спільний проєкт Фонду держмайна та Міністерства Юстиції. Фактично це частина реформипенітенціарної системи, яка наразі триває в Україні.
В середньому на утримання однієї законсервованої в’язниці витрачається до 5 млн гривень, а всього їх в Україні 35. Відповідно, це мільйони гривень, які витрачають платники податків. Тому ми знайшли рішення – такі об’єкти передаються на приватизацію. При цьому 70% отриманих коштів підуть на ремонти та оновлення працюючих в’язниць та будівництво нових за європейськими стандартами. Решта 30% коштів будуть спрямовані до держбюджету.
Насправді в Україні багато об’єктів державного майна, які взагалі не використовується. Ми провели аудит і виявили понад 28 млн квадратних метрів площ по всій країні, які простоюють або ж їх займають нелегально, через тіньові схеми. Це як 200 стадіонів “Олімпійський”. І такі об’єкти не просто не приносять державі прибутку, їх утримання щороку обходиться в сотні мільйонів гривень.
Наша головна мета – перетворювати непродуктивні активи у продуктивні, щоб держбюджет не витрачав гроші, а отримував.
Приватизація – це ідеальний інструмент для цього. Підприємці отримують можливість чесно, на прозорих аукціонах придбати таке майно, розвивати бізнес, створювати робочі місця та стимулювати економічний розвиток регіонів та країни. Держава – отримує кошти від приватизації та ще на роки вперед забезпечує податкові надходження. Це те, що називається win-win.
Як інвестори можуть використовувати ці території? Ходили чутки про появу в Україні приватних в'язниць – це так?
Ці об’єкти продаються як майно без збереження виду діяльності. Тобто інвестори отримують не колонії як такі, а певну територію з будівлями.
Можливостей для розвитку безліч – це і девелопмент, і рекреаційні заклади, офісні чи торгові центри, галереї, коворкінги – на що вистачить фантазії нових власників.
У Львові новий власник колонії – IT-компанія SoftServe – планує збудувати креативний офісний кампус з кількох інфраструктурних об’єктів та офісів. Колишня в’язниця перетвориться на кластер креативної індустрії, який буде надалі притягувати в місто таланти та інвестиції. В SoftServe заявляли, що створювати кластер будуть у співпраці з одним з європейських архітектурних бюро. Там будуть не лише офіси, а й території для відпочинку, розвитку талантів, тощо. Вважаю, це дуже символічно – коли замість несвободи (в’язниці) з’являється свобода (простір для розвитку).
Я продовжую пропагувати тезу, що стрижнева філософія приватизації це перетворення корупційних годівничок та непрацюючих об’єктів на продуктивні активи, які будуть розвиватися, залучати додаткові інвестиції, створювати робочі місця та платити податки. У випадку з територією Львівської в’язниці це взагалі може бути поштовхом для розвитку цілого кластеру креативної індустрії.
У відео після львівського аукціону ви говорите, що приватизація колонії принесла понад 200 млн, хоча по факту вийшло вдвічі більше – 407 млн. Ви самі не очікували такого успіху?
Цей аукціон не міг бути неуспішним, аджеми ґрунтовно готувалися, відкрили усі дані, промотували об’єкт серед інвесторів. Багато компаній цікавилися аукціоном і врешті за нього змагалися 7 учасників торгів.
Та дізнатися реальну ринкову ціну до кінця аукціону неможливо. Усі інвестори проводять власні розрахунки, аналізують перспективність проектів, та оцінюють, скільки готові витратити, щоб згодом окупити інвестиції. І ми дізналися відповідь 3 червня – закинута та занедбана Львівська колонія коштує 407,5 млн гривень – у тричі більше за стартову, балансову вартість об’єкту.
І це тільки початок. За статистикою, на кожну гривню витрачену на приватизацію у розвиток об’єкту інвестується ще 4-6 гривень. Тобто можна очікувати ледь не 2 млрд гривень, які будуть спрямовані в розвиток цієї території.
А така сума вважається малою приватизацією?
Рубіж між малою та великою приватизацією визначається стартовою ціною. Об’єкти, де вона нижча 250 млн гривень відносяться до малої, більше – до великої. Ціна на Львівську колонію стартувала з 136 млн гривень.
Навіть київський готель “Дніпро”, приватизація якого відбулася минулого року та принесла 1,1 млрд гривень, належав до малої приватизації.
Які в цілому успіхи малої приватизації?
Хоча приватизація й називається малою, результати в нас великі. З початку 2020 року держбюджет отримав від малої приватизації вже понад 4 млрд гривень. Минулого року ми перевиконали план та залучили у 4 рази більше коштів, ніж Україна отримала від приватизації роком раніше, та у 8 разів більше, ніж у 2018 році. Одна лише приватизація Львівської колонії принесла бюджету у 1,5 рази більше грошей, ніж всі надходження від приватизації за 2018 рік.
Зараз триває приватизація непрацюючих спиртзаводів за програмою демонополізації спиртової галузі. Наприклад, минулого тижня Караванське МПД придбали на аукціоні за 100 млн гривень. Всього за 25 спиртзаводів держава вже отримала понад 1,5 млрд грн. На черзі – заводи концерну “Укрспирт”, які працюють, тож ставки і далі зростатимуть.
Значний інвестиційний потенціал у комбінатів хлібопродуктів. Нещодавно за 250 млн грн був приватизований Дунаєвський КХП Новий власник погасить борги підприємства, встановить сучасне обладнання та ефективно працюватиме.
Цього року також відбудеться приватизація двох невеликих морських портів. Їм потрібні масштабні інвестиції аби перетворитися в локальні логістичні центри. Ці об’єкти не мають стратегічного значення для держави, а ось приватний власник здатен перетворити їх на ефективний бізнес.
І це лише кілька напрямів. Насправді мала приватизація – це тисячі об’єктів, на будь-який смак та гаманець. Сьогодні кожен українець – інвестор, тож запрошую всіх охочих на аукціони.