«Уроки грецької». Хан Ґан
Vivat
Хан Ґан (Хан Канг) — впливова південнокорейська авторка. Її роман «Вегетаріанка» відзначили Міжнародною Букерівською премією 2016 року, а торік авторка стала першою жінкою з Південної Кореї, удостоєною Нобелівської премії з літератури. Наступний роман «Уроки грецької» — сентиментальний і водночас інтелектуальний — передає крихкість людського буття.
У звичайній аудиторії Сеульського університету зустрічаються двоє. Він викладає давньогрецьку і поступово втрачає зір. Вона приходить на заняття, намагаючись повернути голос після втрати сина й матері. Що поєднує людину, яка занурюється в темряву, і ту, що живе в мовчанні? Досвід втрат. Вона відчуває його страх перед сліпотою, а він — її безмовний розпач. Обоє переживають роздвоєність: він — між корейською й німецькою культурами, вона — між собою колишньою і теперішньою.
Герої цієї історії шукають новий спосіб бути — через мову, що не була їм рідною, але здатна стати домом. Мову, яка, можливо, відкриє шлях до зцілення.
«Доктор Качіоні». Галина Журба
Vivat
Письменницький шлях Галини Журби розпочався з імпресіоністичних оповідань і новел з виразним мелодраматичним відтінком, що вже на початку ХХ століття принесли їй прихильність читачів. Після поразки Української революції вона опинилася в еміграції, де в міжвоєнний період працювала переважно над повістями та п’єсами, присвяченими темам визвольної боротьби. Роман «Доктор Качіоні», написаний 1943 року в Кракові, став її поверненням до великої форми й жанру, в якому Журба виявила справжню мистецьку силу.
Дія роману розгортається в провінційному волинському містечку, де кожна подія миттєво стає предметом пересудів. Саме тут укладають шлюб, що викликає загальне здивування: юна Женічка виходить заміж за значно старшого, поважного доктора Качіоні. Що стоїть за цим незвичним союзом? Що змусило молоду красуню прийняти таке рішення?
Оповідач історії — Антін Тинецький, син начальника в’язниці. Він уважний, щирий спостерігач, що з глибокою симпатією ставиться до обох героїв: захоплюється Женічкою і поважає доктора. Його розповідь відверта, іноді наївна, сповнена співпереживання, хоч і не завжди проникає в суть подій і мотиви учасників драми.
Це розповідь про трагічне кохання, сповнена інтриг, зрад і пліток, що тримає в напрузі до останньої сторінки і завершується несподіваним фіналом. Журба поєднує інтимне з історичним, показуючи, як великі потрясіння змінюють не лише мапу світу, а й ландшафт людської душі. Події охоплюють 1913–1915 роки — час, коли Перша світова війна ще тільки насувається, а герої досі живуть у полоні буденних пристрастей, дрібних драм і вразливостей. Вони турбуються про репутацію, шукають тепла й порозуміння, здійснюють необачні вчинки — і водночас хапаються за все, що дарує ілюзію спокою.
До видання також увійшли оповідання «Жарти», «Солов’ї», «Свято», «Пісня на одній струні» та новела «Істерія» — твори, які розширюють жанрову й емоційну палітру книжки, демонструючи багатство інтонацій, глибину психологічного аналізу й тонке чуття настроїв, притаманні прозі Галини Журби.
«Зів'ялі квіти викидають». Ірен Роздобудько
Видавництво Старого Лева
У будинку для літніх акторів час має інший плин. Тут пахне ліками і спогадами, а колишні зірки радянського кіно доживають вік у тиші, що контрастує з гучним минулим.
Едіт Береш і Леда Ніжина колись були суперницями — дві обдаровані актриси, закохані в одного чоловіка — і роками ненавиділи одна одну. Тепер, коли слава давно згасла, а тіло щодня нагадує про крихкість життя, вони опинилися в одному прихистку. Здавалося б, стара ворожнеча тлітиме до кінця. Та старість має дивну силу змінювати оптику: те, що здавалося головним, втрачає сенс. Поштовхом до переосмислення стає молода доглядальниця Стефка, яка прийшла сюди зі своїм болем і знайшла полегшення в турботі про інших. Слухаючи історії старих актрис, вона відкриває для себе щось важливе про любов, життя і вміння відпускати.
Ірен Роздобудько пише про старість без сентиментальності, але з великою теплотою. У 2009 році за мотивами роману вийшов чотирисерійний фільм «Осінні квіти» режисера Ахтема Сейтаблаєва.
«Смерть у лісі та інші оповідання». Шервуд Андерсон
Вавилонська бібліотека
Шервуд Андерсон залишив помітний слід у світовій літературі — як автор, що заклав основи сучасної американської прози з глибоким психологічним зануренням, і як важлива постать для цілого покоління молодших письменників. Для Вільяма Фолкнера й Ернеста Гемінґвея він став справжнім літературним наставником.
Америка 1920-х очима Шервуда Андерсона — це не гламурна епоха джазу і процвітання, а мозаїка маленьких міст і великих самотностей. У шістнадцяти оповіданнях цієї збірки — історії звичайних людей, які несуть у собі щось важливе: спогад, біль, надію чи розчарування.
Чоловік після вісімнадцяти років відсутності повертається до рідного міста і не впізнає ні вулиць, ні людей. Стара жінка помирає посеред засніженого лісу, залишивши після себе лише відчуття беззахисності перед світом. Письменник кидає сім'ю заради роману, який, можливо, ніколи не напише. Ревнивець мучить себе підозрами щодо молодої дружини.
Андерсон не судить своїх героїв і не дає легких відповідей. Він просто дивиться на них настільки уважно, що це дозволяє побачити за зовнішньою оболонкою справжню людину. Оповідання, написані майже сто років тому, не втратили сили. Можливо, тому що емоції не підвладні часу. Те, що болить, радує чи розчаровує людину — завжди впізнаване, навіть якщо змінюються декорації.
«Вілла». Рейчел Гокінс
Nebo BookLab Publishing
Готичний трилер, що поєднує елементи психологічної драми, саспенсу та глибоких таємниць, здатних змінити життя героїв.
Письменницька кар’єра Емілі не складається, особисте життя розбите, а її найкраща подруга дитинства Чесс стала зіркою літературного світу. Коли Чесс пропонує поїхати разом до Італії — можливо, з ностальгії, а можливо, з жалості, — Емілі погоджується. Їй нічого втрачати.
Але вілла «Аестас» зберігає темне минуле. У 1974 році тут за загадкових обставин загинув молодий рок-музикант Пірс Шелдон, а його дівчина Марі написала роман жахів, що згодом став культовим. Емілі захоплюється цією історією — спершу з цікавості, згодом зі справжньою одержимістю. Вона починає сумніватися в офіційній версії подій. І що глибше занурюється в трагедію, то більше з’являється запитань. І то більше тріщить її зв’язок із Чесс. Зрештою, небезпека може критися не в минулому, а в сьогоденні. Адже найстрашніші таємниці ховають не мертві, а живі.
«Роза Меддер». Стівен Кінг
КСД
Містичний трилер, що вийшов 1995 року, вперше переклали українською. Стівен Кінг порушує в романі тему домашнього насильства і вплітає в сюжет елементи грецької міфології.
Розі Деніелз живе у справжньому кошмарі вже чотирнадцять років. Чоловік Норман б’є її, принижує та контролює кожен крок. Але одного ранку вона тікає. Нове місто, нове ім’я, нова робота. Здавалося б, можна нарешті видихнути. Та Норман не простий домашній тиран. Він досвідчений коп, який полює на людей, як на звірів. І зараз його єдина мета — знайти Розі. Живою чи мертвою.
В антикварній крамниці жінка знаходить картину, яка зачаровує її і все змінює. Вона відкриває двері до іншого світу, де панують інші закони. Там жінки не бояться, а мстять. Норман уже близько. Але цього разу перед ним не налякана жертва, а сила, яку він не здатен збагнути. Старі міфи оживають, коли настає їхній час.
«Вандалізм». Валерія Савотіна
Artbooks
Урбаністичне фентезі про те, що справжнє мистецтво народжується не з дозволу, а з відваги творити. Про дружбу, яка не завжди ідеальна, але завжди справжня. І про Київ, який відкриє дива тим, хто наважиться їх шукати.
Софа мріє малювати, але боїться називати себе художницею. Звичайна підліткова проблема? Можливо, якби не той дивний ритуал з інтернету, який вона вирішила спробувати з нудьги. З пентаграми на підлозі з'являється химера Лука і пропонує угоду: виконає будь-яке бажання в обмін на шоколадний батончик. Софа просить щось, що допоможе їй стати справжньою художницею. Лука дає їй балончик з фарбою для графіті. Але виявляється, що цей балончик — ключ до прихованого світу київських муралів, де кольори оживають, а вуличне мистецтво має справжню магічну силу.
Тепер Софа — учасниця Дикої гонитви. Це змагання молодих художників, яке набагато небезпечніше, ніж здається. Щоб пройти всі випробування, їй доведеться подолати не лише магічні перешкоди, а й власні страхи. Адже найважче — повірити в себе.
«Паризька справа». Морін Маршалл
Ще одну сторінку
Квір-історично-романтичний трилер про кохання, зраду й пошук себе на тлі зведення одного з найвідоміших символів світу.
Париж кінця 1880-х — місто контрастів, де розкіш салонів межує з темними провулками, а мрії про майбутнє стикаються з жорстокою реальністю. Тут живе Фінлі Тай, молодий інженер, залучений до найамбітнішого проєкту свого часу — будівництва 300-метрової вежі Ґюстава Ейфеля.
Фінлі постійно балансує між кількома життями. Позашлюбний син англійського графа, він давно порвав з батьком і тепер ледве зводить кінці з кінцями. Йому доводиться піклуватися про кузину Орелі — вона балерина і щодня стикається з домаганнями чоловіків, для яких танцівниці — лише прикраса. Єдине місце, де Фін може бути собою — підпільний гей-клуб. Але навіть там свобода ілюзорна, адже суспільство хоч і не забороняє такі стосунки законом, та все одно засуджує їх.
Коли Ейфель оголошує про потребу в інвесторах, Фінлі бачить шанс змінити своє життя. Саме тоді з’являється Жільбер Дюе — харизматичний, заможний і підозріло добре обізнаний з минулим Фіна. Він пропонує авантюру: видати себе за законного спадкоємця графа і проникнути в кола нових багатіїв Парижа. Гра швидко набирає обертів. Фінлі занурюється у світ брехні, де кожна дрібниця може стати фатальною. А після смерті близького друга в підпільному клубі стає зрозуміло, що ставки значно вищі, ніж здавалося. Щоб урятувати себе і тих, кого любить, Фінлі мусить розплутати клубок змов, перш ніж він затягне його остаточно.
«Мій прапор запісяв котик». Лєна Лягушонкова
Урбіно
Драматургиня Лєна Лягушонкова, чиї п’єси активно ставлять в українських і зарубіжних театрах, уперше спробувала себе у прозі.
Містечко біля Луганська, де час ніби застиг між радянським минулим і лихими дев’яностими. Тут живуть за принципом «бо ми всігда так робили», черпають знання з російських телеканалів і газети «СПІД-Інфо», лікуються у «волшебного діда», який викочує яйцем, і повторюють: «не жили харашо — не треба й починать».
У цьому задушливому, відгородженому від сучасності муром страхів і стереотипів світі дорослішає дівчинка. Вона «не така» — занадто розумна, з «тяжким характєром». А це саме те, що робить життя в консервативній спільноті нестерпним. Тут дівчаток народжують, «щоб помощниця була», приховують «непрезентабельні» родинні таємниці — скажімо, єврейське походження — і завжди пам’ятають: «жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував».
Лєна Лягушонкова препарує радянські реалії — від абсурдних побутових ритуалів до моторошних спогадів про часи, коли згадка про шматок хліба могла стати приводом для арешту всієї родини. Вона не виправдовує й не засуджує — просто показує, як це було.
Роман сповнений гіркого гумору й неочікуваних прозрінь, болісно чесний і водночас напрочуд живий. Це постколоніальний текст про пошук ідентичності на руїнах імперії. Автобіографічна історія, що переростає у спільний досвід для всіх тих, хто опинився по різні боки муру між минулим і майбутнім.