Цьогоріч почесну «Золоту гілку» отримав актор Роберт Де Ніро. Свою промову під час нагородження він використав, аби поговорити про проблеми художньої спільноти і загрози демократії, спричинені режимом Дональда Трампа.
«Американський президент-міщанин призначив себе головою одного з наших головних культурних закладів, — сказав Де Ніро (йдеться про John F. Kennedy Center for the Performing Arts у Вашингтоні, один з найвідоміших культурних центрів Америки). — Він скоротив фінансування та підтримку мистецтва, гуманітарних наук і освіти. А тепер оголосив про стовідсоткове мито на фільми, вироблені за межами США. <...> Не можна поставити ціну на творчість, але, очевидно, можна встановити на неї мито».
Актор зазначив, що мистецтво за природою є демократичним й інклюзивним, підтримує різноманітність і об’єднує людей, а тому є загрозою для автократів і фашистів. Він наголосив, що в Америці відбувається згортання демократії, що є глобальною проблемою, і закликав до спротиву: «Ми не можемо всі просто сидіти склавши руки й дивитися. Ми маємо діяти, і ми маємо діяти зараз, не з насильством, а з великою пристрастю і рішучістю. Настав час для всіх, хто дбає про свободу, організуватися, протестувати — і, звичайно, коли будуть вибори, голосувати».
Почесну нагороду акторові вручив Леонардо Ді Капріо. Він згадав, як відбувся його власний великий прорив у кіно — роль у фільмі «Життя цього хлопчика», де грав разом з Де Ніро. «Коли я зростав у Лос-Анджелесі, кожен молодий актор, якого я знав, дивився роботи Де Ніро, — сказав Ді Капріо. — Ми вивчали його, намагаючись зрозуміти, як він так повністю занурився у своїх героїв. Він створив зразок. Він був не просто ще одним великим актором, він був Актором».
Фільмом відкриття Канн цьогоріч стала комедія «Залиште один день» (Partir Un Jour), що є дебютним повним метром французької режисерки Амелі Боннін. Прем'єру завершили п’ятихвилинні овації, але критики вже встигли відгукнутися доволі прохолодно.
Честь оголосити фестиваль відкритим випала режисерові Квентіну Тарантіно: він почесний гість секції Cannes Classics, яка присвячена реставрованим класичним фільмам, документальним стрічкам про кіно та кінематографістів. Цього року вона вшановує американського автора малобюджетних вестернів Джорджа Шермана.
Серед каннських прем’єр — «Місія нездійсненна: Остання розплата» з Томом Крузом; «Фінікійська схема» Веса Андерсона з Томом Генксом і Бенісіо дель Торо; «Еддінгтон» Арі Астера з Хоакіном Феніксом, Педро Паскалем й Еммою Стоун; режисерський дебют Скарлетт Йоганссон «Елеонора Велика»; «Здохни, коханий» з Дженніфер Лоуренс і Робертом Паттінсоном; «Сентиментальна цінність» Йоакіма Трієра; «Альфа» Джулії Дюкурно й багато інших.
Ще однією промовою відкриття фестивалю відзначила акторка Жюльєтт Бінош, яка цьогоріч очолила журі конкурсу Канн. Вона згадала палестинську художницю та фотожурналістку Фатіму Хассуна, фільм якої відібрали до показу в паралельній секції Канн; вона загинула під час ізраїльського авіаудару наступного дня після оголошення підсумків відбору.
На сцені до Жюльєтт Бінош приєдналися інші члени журі: Голлі Беррі, Паял Кападія, Альба Рорвахер, Лейла Слімані, Дьєдо Амаді, Хон Сансу, Карлос Рейгадас і Джеремі Стронг. Наступні два тижні вони оцінюватимуть 21 фільм з головного конкурсу фестивалю. Переможців оголосять на церемонії закриття, яка відбудеться 24 травня.
У день відкриття Каннського фестивалю також відбувся спеціальний День України. У Палаці фестивалів показали три фільми, які розповідають про війну в Україні: «Зеленський» Іва Жолана, Лізи Вапне та Аріана Шемена; «Наша війна» Бернара Анрі-Леві та Марка Русселя; «2000 метрів до Андріївки» Мстислава Чернова.
Чернов особисто представив фільм і у промові подякував українським військовим: «Для мене честь представляти Україну разом з талановитими українськими та французькими режисерами на Каннському фестивалі. У ці дні, коли йдуть переговори про мир, про майбутнє України, про її землю, мені хотілося б, щоб світ памʼятав, що кожен метр, кожен клаптик цієї землі — це чиясь кров і життя. Про це і є фільм "2000 метрів до Андріївки". Про землю і про воїнів, які її захищають. Про тих, що полягли, і тих, які продовжують битися».
