Ніна Кур’ята. «Дзвінка. Українка, народжена в СРСР»
Видавництво «Лабораторія»
Дебютний роман журналістки й авторки трьох поетичних збірок Ніни Кур’яти. Правдиво-гострі спогади про те, як це – бути україномовною в русифікованому оточенні.
Дзвінка народилася в добу пізнього Брежнєва, її дитинство минуло в часи перебудови, юнацькі роки припали на розвал Радянського Союзу й «лихі» дев’яності. З відновленням незалежності довелося зіткнутися з наслідками впливу багаторічних радянських наративів. Україномовна мешканка південного регіону, вона відчувала себе маргіналом і в рідних місцях, де частина населення розмовляє російською, і на заході України. Там мусила переконувати, що вона така сама українка, як і ті, хто народився по інший бік Збруча, що її рідна мова – українська, що на Одещині живуть українці. Проте роман не ділить українців на «правильних» і «неправильних». За словами письменниці Євгенії Кузнєцової, він «підсвічує розлами і обіцяє надію на те, що спільні травми, спільний досвід і спільна любов до своєї землі врешті-решт стягнуть ці розлами золотим швом».
Книжка наповнена численними ностальгійними моментами, які не залишать байдужими українців за тридцять. Особисто я, коли читала, постійно вигукувала: та це ж точно так, як у мене в дитинстві було!
Юлія Мак. «Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем»
Видавництво «Лабораторія»
Ще одна ностальгійна подорож у 1990-ті й початок 2000-х – з жуйками, серіалами й музикою на касетах.
Ірка щоліта приїжджає до бабці в село на Львівщині. Там на неї чекають неймовірні пригоди зі старшими братами, яких дівчина узагальнено називає Толіками. Разом вони будують у кукурудзі халабуду, переживають перші закоханості й перші розчарування, пробують алкоголь і ходять на дискотеки.
Книжка Юлії Мак занурює в ті безтурботні часи, коли найбільшою проблемою були натерті чоботами ноги й справи сердечні. Це ніби безжурний сон літньої сільської ночі, у якому ніщо не натякає на війну. Аж до останньої сторінки. Вдихнути на повні груди цю ідилічну атмосферу – безцінне задоволення.
Марія Матіос. «Мами́»
Видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га»
Нова книга відомої української письменниці, авторки культової «Солодкої Дарусі» й лауреатки Шевченківської премії.
«Мами́» Марії Матіос – своєрідна медитація над втратою, що об’єднує долі п'яти матерів. Кожна по-своєму переживає смерть найдорожчого — сина, утім разом їхні історії доповнюють одна одну й розкривають глибину розпачу в умовах тяжкої втрати. Син письменниці загинув у 2019 році, тож вона особисто знає, як це – жити у світі, що рухається вперед, коли трагедія затягує тебе.
У романі Матіос показує, як змінився наш світ, відколи почалася війна, і водночас неготовність загалу прийняти це. ПТСР і потреба в психотерапії — тоді як цивільна громада не здатна вповні зрозуміти тих, хто пройшов бої.
Центральна й найоб'ємніша історія Сидонії: син пішов добровольцем і загинув під Іловайськом. Трагедію підсилює байдужість людей навколо, зокрема, складнощі бюрократичного безладу, через який доводиться проходити жінці.
«Мами́» – книга великого болю, яка обʼєднує в мовчазному спілкуванні всіх, хто втратив близьких.
Євген Положій. «Фінальний епізод»
Видавництво «Vivat»
Перша за останні 8 років книга журналіста, сценариста й письменника Євгена Положія – це сучасна родинна сага про битву за волю, створена на основі реальних людських історій та архівних матеріалів. Вона охоплює кілька місяців повномасштабного вторгнення й одночасно занурює вглиб історії України, що б’ється за своє існування століттями.
У центрі сюжету – 55-річний євангелістський пастор з Маріуполя Григорій Мотуз, багатодітний батько, волонтер, військовий капелан (його прототип — Геннадій Мохненко, пастор, капелан, засновник дитячого реабілітаційного центру «Республіка Пілігрим» і мережі реабілітаційних центрів для дорослих). Після 24 лютого 2022-го він евакуює свою родину, сім'ї парафіян і військових, дитячий притулок. Його волонтерський капеланський батальйон працює в сірих зонах по всій лінії фронту, а сини воюють і рятують людей пліч-о-пліч із батьком. В одній експедиції Григорій, осліплений вибухом, потрапляє в полон. Прикутий до підлоги у столипінському вагоні, він пригадує життя: дитинство, службу в радянській армії, боротьбу з наркомафією за безпритульних підлітків, пошук свого коріння та правди в мареві російської пропаганди.
Через історію однієї людини ми відчитуємо універсальний життєпис цілого покоління.
Олександр Будько. «Історія впертого чоловіка»
Видавництво «Прометей»
Автобіографічний роман Олександра Будька з позивним Терен — про події з 24 лютого до 24 серпня минулого року. Саме в серпні 2022-го під час контрнаступу на Харківщині Олександр утратив обидві ноги.
До повномасштабної війни він жив у Києві, працював баристою та графічним дизайнером, активно займався спортом. 24 лютого 2022 року, хоч ніколи раніше не тримав у руках зброї, усвідомив, що не зможе залишитись осторонь, коли вирішується доля країни. У травні долучився до батальйону «Карпатська Січ» – і почалося нове життя. Життя, повне болю і страху, сили і відваги, мужності і хоробрості, де поруч вірні побратими, над головою пролітають ворожі кулі, але в серці горить любов до Батьківщини.
Олександр Будько планує написати другу книгу — про відновлення. На його думку, продовження змотивує цивільних і надихне військових, які отримали поранення. Про свої воєнні будні й поранення він також – без прикрас – пише в інстаграм-щоденнику.
Тарас Прохасько. «Бурчак»
Видавництво «Merіdian Czernowitz»
Новинка від письменника й журналіста, лауреата Шевченківської премії 2020 року за збірку есеїстики «Так, але…». До видання увійшли 33 есеї, які Прохасько написав після початку повномасштабного вторгнення. Це лаконічні тексти, що показують, як життя людини залежить від її сприйняття.
Назву книзі, за словами автора, дав винний напій, поширений у Чехії. Перед тим, як щось перетвориться на історію, у пам’яті відбувається процес спомину, ферментації, вигадування. Це дуже нагадує хімічні реакції виноробства: ягоди, сік, сусло, тоді бурчак або штурм, нарешті вино. Певну кількість майбутнього вина історії споживають на стадії бурчака згадування.
У збірці автор осмислює минуле, яке нині переплелося з реаліями війни. Есеї – ніби змазані фотографії, якими автор намагається спіймати рух життя. На них проявляються різні люди й процеси. Часто це батьки й родичі письменника в розрізі історичних періодів. У коротеньких текстах Прохасько торкається різних видів пам'яті: родинної, національної, особистої, пам'яті поколінь, через які формується ідентичність.
Олена Кузьміна. «Морок над містом»
Видавництво «Темпора»
Міське фентезі від авторки антиутопії «Проєкт “Лабіринт”», лауреатки «Коронації слова 2021» у номінації «Вибір видавця».
Молода офісна працівниця Оксана запиває турботи антидепресантами й марить надією на зміни. Спроба самогубства мала б підсумувати її трагедію, натомість стала початком чогось іншого: вона побачила вкритих мороком «неживих» і «немертвих» істот і відкрила інший бік Києва, про який навіть не підозрювала.
«Немертві» – люди, що опинилися за межею життя, наприклад, після клінічної смерті або намагання вкоротити собі віку. Оксана знаходить їхню спільноту, у котрої теж чимало проблем. Разом вони рятуються від монстрів. Сюжет закручується динамічно: тут і війна за владу й територію, і безвідповідальні магічні експерименти, наслідки яких небезпечні для всього живого. І все це на локаціях, знайомих багатьом киянам: листопадові Дорогожичі, Ярославів Вал, Нивки.
Книжка наповнена гумором і численними пасхалками до книг, фільмів і серіалів. Через історію Оксани авторка розповідає про цінність кожного дня й переконує: важливо не ламатися під тягарем, а шукати світло в темряві. Загалом це роздуми письменниці про наші страхи, травми й самотність.
Марічка Крижанівська. «Танго з духами»
Видавництво «Видавництво Старого Лева»
Захопливий пригодницький роман про авантюрний Львів 1930-х років, золоту лихоманку Довбушевих скарбів і фантастичний світ прадавніх карпатських духів.
Маємо дві сюжетні лінії. Перша розгортається в прадавніх Карпатах. Міфічні духи правлять світом, а ними самими — цілком людські пристрасті. Злий і дуже могутній дух Арідник закоханий у прекрасну Нічницю, яка контролює людські сни. Але вона прихильна до Блуда. Коли ж ревнощі поєднуються з політично-містичними інтригами, починається справжня столітня війна.
Події іншої лінії припадають на 1930-ті. Львівський археолог, професор Лев Ковалевич у пошуках скарбів Олекси Довбуша вирушає на розкопки в Карпати. З ним їдуть співачка вар’єте, її молодший брат-контрабандист, художник, який не надто ускладнює собі життя й полюбляє випити. Кожен у цій історії матиме неабияку роль.
Читачі роману Крижанівської «Тіні» будуть раді зустріти знайомих персонажів у нових сюжетних колізіях. Проте «Танго з духами» — це повноцінна окрема захоплива історія.
Наталія Довгопол. «Витязь і Вірлиця»
Видавництво «Жорж»
Чаклунське романтичне фентезі, в якому переплітаються українська історія, міфи й стародавня магія. Авторка почала працювати над книжкою п’ять років тому. Її надихнули етнографічні розвідки українських дослідників і прагнення вирвати києворуських богатирів із чіпких кігтів росіян.
У давнину витязями називали мужніх воїнів, про подвиги яких складали билини. Та коли землі Русі поневолила монголо-татарська орда, справжніх героїв уже майже не лишилося.
Оточений прадавніми древлянськими лісами й непрохідними болотами, Дубовий Гай надійно захищає своїх мешканців і свої таємниці. Славетний богатир спокійно спить на перинах, а про подвиги пам’ятають лише старійшини. Та настає час для нових героїв і нових звершень.
Так починається магічна історія про гульвісу-купця, який вирішив стати витязем; про дівчину, що вміла перекидатися на сизокрилу вірлицю; про чарівний перстень Смерті й заворожених на кохання нерозлучників. Через примхи долі їхні шляхи переплітаються у війні, яку вони не вважали своєю. Роман із цікавими міфічними істотами, підступами й інтригами, моральними дилемами та пристрастями читається на одному подиху.
Лілія Чех. «Підростеш– побачиш»
Видавництво «Видавництво Юлії Сливки»
Дебютна книга фотографині й ілюстраторки Лілії Чех, яка увійшла до цьогорічного довгого списку «Книги року ВВС». Перший тираж з 2500 примірників розійшовся всього за тиждень.
«Спогади дитинства, коли ми споглядаємо їх з висот дорослішання, стають мапою розуміння рідних. Бо настає одного разу мить, коли простору порозумітись нам уже замало: його забирають дрібні й великі образи, небажання говорити, розповідати, довіритися. Його забирають нерозказані історії минулого — ключі до прощення й прийняття».
Авторка майстерно грає на емоціях. Оповіді, які увійшли до книги, – ніби скручена плівка з кадрами, що проявляються один за одним. Усі напрочуд гарні, особливі, запрошують у дитинство. На кожній сторінці – ностальгійні спомини, які породжують щемку тугу за тим, що було в кожного: баба з дідом, школа, батьки, ті дрібні моменти з дитинства, коли все сприймали по-іншому. Книга пропонує згадати, проаналізувати, зазирнути в найглибший і найпотаємніший куточок себе.
Окремо хочеться відзначити оформлення книги. Як і в попередніх книгах видавництва, тут усе продумано до деталей. Це добірний текст у напрочуд якісній візуальній обгортці.