В звіті ми НЕ побачимо, яку політику втілював Уряд щодо реформ. Традиційно, звіт матиме більше 100 сторінок і міститиме багато інформації. Чому ж, післясмак ознайомлення із ним буде сумним? Звіт буде співставлятися не з фактами, а з уявленнями. Оскільки не було публічних документів про урядову політику, це буде звіт із паралельної реальності. Люди й економіка сьогодні живуть і функціонують в зовсім іншій системі координат, в якій урядові структури всіх рівнів створюють людям безліч проблем, породжуючи трагедії і почуття сорому за бездарне управління державою. Але оприлюднюваний Урядом звіт не матиме до них жодного відношення, як, власне, і традиційно усі радянські урядові звіти.
Щоб оцінити, чи дає собі Уряд ради, чи ні, зі своєю роботою, має бути визначена ця робота. Для політичного органу влади це - зрозуміла для всієї країни політика, яку Парламент зобов'язав Уряд втілювати. Є урядові програми, але нема жодного публічного документу з поясненням змісту політики Уряду. Але без нього неможливо забезпечити і розуміння громадянами роботи Уряду і їхню підтримку. Публічний документ про політику зводить в єдину картину Мету урядової політики, Проблеми, Перешкоди, які треба вирішувати для досягнення мети, і, найголовніше - Рішення, тобто зміни - нормативно-правові, адміністративні та бюджетні.
Зараз ми чуємо, що Коаліційна угода була виконана на 30%. Але, згадайте, за півтора роки, що працює нинішній уряд, ніколи не йшлося ні про операційний План, ні про хід виконання цієї угоди. Хоча абсолютно логічно Угода мала би бути рамковим політичний планом роботи Уряду, сформованого цією Коаліцією.
Якщо ми не знаємо, що мало бути зроблено, як ми можемо оцінити, чи впорався уряд з цією задачею? Тільки за наявності Плану дій уряду на виконання політики, в якому визначаються терміни та виконавці, можливо об’єктивно оцінити діяльність Уряду – накласти на План і подивитися – є заявлені результати чи немає. В іншому випадку і суспільство в цілому, і кожен окремий громадянин очікують від Уряду виконання своїх бажань, перш за все - швидкого економічного покращення для себе, для своєї сім'ї. І поки його немає, оцінка уряду буде незадовільною. Ми бачимо це щоразу, й однозначно знову побачимо 16 лютого у звіті Яценюка.
Весь час маємо одну і ту саму проблему – в українському уряді, в українській владі ніхто не відповідає за НЕвиконання плану. Папірців-планів, папірців-програм - мільйон, аналізу ефективності затрачених грошей на план та його виконання ніколи не буває. Чи це означає, що в українському уряді відсутня функція державного планування і контроль за виконанням? Ні, це означає, що ми реалізовуємо радянську тоталітарну функцію планування та звітування. В радянські часи плани та тріумфальні звіти мали виключно ідеологічну функцію. Можливість виконання, наявність ресурсів людських, фінансових, матеріальних - ніколи не враховувались. Спроби протестувати проти безглуздя такого планування каралися як ідеологічна диверсія. Чому ж ми старанно продовжуємо цю традицію, яка є очевидно безглуздою? Проблема в тому, що "ідеологічна завіса" планів і тріумфальних звітів була і залишається ключовим інструментом НЕ-ПІДЗВІТНОСТІ влади. Така система є хитромудрою технологією закривання діяльності влади від людських очей. Ось чому при Верховенстві влади будь який публічний план та звіт мусить бути фікцією.
Сьогодні ми все ще ніби приречені відтворювати тоталітарну традицію тріумфально-переможних звітів партії для аплодуючого народу. Звичка і терпимість до радянських звітів пронизує все суспільство, що забезпечує повну свободу від підзвітності. Формальна, фейкова підзвітність гарантує безкарність. Це і є єдина реальна функція цих звітів.
Підсумовуючи, повторю, якщо на початку роботи уряду не було Плану його роботи, щоб ми могли розуміти що, як, для чого і в які терміни він робить, то звіт не матиме жодного сенсу.
Не тільки для громадян важливо розуміти, що робить Уряд. Для демократичного Уряду розуміння і підтримка суспільства необхідні для політичного виживання. Тому що уряд, хоч би що він не робив, і добре, і важливе і дуже потрібне для суспільства, ніколи не буде належно оцінений, якщо у всієї країни, всього суспільства, в тому числі у політиків, немає узгодженої картини - чого ми від нього чекаємо.
Отже, підготовлений урядом План виконання політики, сформульованої в Коаліційній угоді є захистом для самого уряду, й одночасно страхівкою суспільства від неефективного Уряду.