У зв’язку з чим щодо обставин незаконного втручання в програму автоматизованого тестування в конкурсі ГСУ Нацполіції України було відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 361 КК України, проте розслідування цього злочину фактично так і не відбулося, через взаємні «договорняки» представників правоохоронних органів з адміністрацією Порошенка.
Враховуючи те, що я також брав участь у цьому конкурсі і був дуже добро обізнаний про обставини порушення умов проведення конкурсу – мною була подана позовна заява до Окружного адміністративного суду м. Києва з метою скасування результатів цього конкурсу. Звичайно наївним було б розраховувати у феодальній Україні на справедливий суд у цій справі, де третьою особою виступає керівник переможця «конкурсу» - президент П.О. Порошенко, але формально право на оскарження в мене було, чим я і скористався, і не тільки в цьому окремому конкурсі.
Фактично замість місячного терміну розгляду справи – сумно відомий суддя Р. Арсірій влаштував 14 місячне судилище із постійними переносами судових засідань, допуском без належних довіреностей незрозумілих осіб, які від імені конкурсної комісії подавали до суду незрозумілі документи, які суд приймав в якості доказів сторони відповідача. І хоча Кодексом адміністративного судочинства визначено, що представництво інтересів в судді має здійснюватися виключно за довіреністю, в супереч вимогам закону «світоч правознавства» суддя Арсірій допустив до справи невідомих і не уповноважених осіб на підставі «витягу з протоколу засідання комісії», що є абсолютним правовим свавіллям.
На питання чому аж на 14 місяців затягнувся розгляд цієї не складної справи - стало повністю зрозумілим лише після підписання 13.11.2017 третьою особою в справі – Президентом України Закону про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби 2190-VIII від 09.11.2017. Внаслідок змін до законодавства, які було підписано президентом України – скасовано проведення конкурсів на посади голів місцевих державних адміністрацій, оскільки такі посади перестали відноситися до посад державної служби. Наслідком цього стала можливість збоку третьої особи в справі напряму без проведення будь яких конкурсів призначати і звільняти з посади, зокрема і пана Савченка. Таким чином у третьої особи в справі – президента України відпала потреба використовувати тривалість ініційованого мною цього судового процесу, як інструмента судово-адміністративного тиску на переможця оскаржуваного конкурсу. Прийняття 23.11.2017 остаточного рішення суддею Арсірієм, через 10 днів після підписання цього Закону, стало наслідком саме відсутності потреби у здійснені судово-адміністративного тиску на переможця оскаржуваного конкурсу і не мало нічого спільного із забезпеченням розумних строків розгляду справи в суді. Таке враження, що в АП дуже сильно захопилися внутрішньо командними підкилимними іграми, якщо вважають, що ці комбінації окрім них самих ніхто не прораховував.
Як наслідок суд дійшов до висновків, що «позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів порушення умов конкурсу під час його проведення, яке могло вплинути на його результати… посилання Позивача на проблеми з програмою автоматичного тестування суд не бере до уваги, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи». Таким чином всі надані мною до матеріалів справи докази, у тому числі здобуті журналістами щодо обставин фальсифікації результатів тестування, розв’язання ситуативних завдань переможцем «конкурсу» суд проігнорував.
За аналогічним сценарієм завершився і розгляд в Окружному адміністративному суді і справі про оскарження результатів конкурсу на посаду голови Київської ОДА, на якій «переміг» Олександр Горган. Тільки у цьому випадку за рівнем беззаконня Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов ще далі. Окрім як обставин допуску до представництва відповідача у справи не уповноважених представників конкурсної комісії, які так само не мали довіреності на представництво, і подавали при цьому недопустимі докази, пояснення і заперечення, на які у своєму остаточному рішення посилався суд – мали місце обставини, коли судочинство здійснювалося незаконним складом колегії суду.
Спочатку цю справу майже рік розглядала колегія суддів під головуванням того самого Арсірія, але 18.10.2017 в поза процесуальний спосіб, не передбачений положеннями КАС України повторно розподілено цю справу за рішенням зборів суддів від 10.10.2017. Пунктом 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передбачено, що повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, у той час як у КАС України не передбачений порядок повторного автоматизованого розподілу судової справи в наслідок рішення зборів суддів і з метою «пришвидшення розгляду справи». Крім того п. 2.3.50. Положення передбачено, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки), що додається до матеріалів справи. Оскільки суддею Р.Арсірієм раніше у цій справі було відмовлено у задоволенні моєї заяві про відвід, суддею не був взятий самовідвід, і при цьому суддя Р.Арсірій не був звільнений з посади судді, не перебував на тривалому лікарняному – були відсутні законні підстави для здійснення повторного розподілу зазначеної справи в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Але коли я дізнався про те, що указом №294/2017 від 28.09.2017 третьої особи в справі П.О. Порошенком за місяць до цього перерозподілу суддів І.П.Васильченко, М.А.БОЯРИНЦЕВА, Н.Г.Вєкуа було призначено на посаду суддів в цьому суді – стало очевидним, що такий незаконний перерозподіл цієї справи на новопризначених суддів дуже логічно кладеться в канву «відпрацювання» політичних замовлень новими «реформованими» суддями короля.
На щастя, не тільки одного мене не влаштовує поточна державна політика політичного підпорядкування державної служби адміністрації президента та його партнерів. Так, звернувшись до голови делегації ЄС в Україні з наданням інформації про фундаментальні порушення умов проведення всіх конкурсів на посади держслужби категорії «А» і у тому числі щодо обставин в конкурсі на Миколаївську ОДА, а також надавши пропозиції провести ревізію доцільності використання коштів країн ЄС, які були витрачені на «реформування» системи державної служби в Україні, я отримав відповідь від пана Мінгареллі про те, що для ЄС реформування системи державного управління в Україні є пріоритетним напрямом і критичні зауваження з боку громадськості мають забезпечуватися правосудними і законними рішеннями, в разі порушення процедур конкурсів.
Така відповідь від європейської інституції дає надію, що якщо не український, так Європейський суд має належним чином забезпечити відновлення порушених процесуальних прав учасників «конкурсів», які оскаржували результати цих заздалегідь визначених вистав.