ВВП Сінгапуру на душу населення був менше 500 дол. на початку 1960-х років. Цей показник зріс до 5 тис. дол. у 1980 році, 24 тис. дол. у 2000 році й 47 тис. дол. у 2010 році. Це надзвичайний рівень росту. Цей показник досяг 56 тис. дол. у 2014 році, і Сінгапур наразі є однією з провідних країн у світі за розміром ВВП на душу населення. Для прикладу, в Україні рівень ВВП на душу населення в 1990році, 1.5 тис. дол., в 2000 – 635 дол, 2010 – 2,9 тис. дол., а в 2014 році 3 тис. дол.
Місцеві школярі протягом двох останніх десятиліть показують кращі в світі результати в міжнародних тестах знань математики і природничих наук (TIMSS). Навіть за рівнєм читання англійською сінгапурські діти обганяють британських дітей. Сьогодні сінгапурським студентам більшість предметів викладається англійською мовою, хоча це нерідна мова для них. Це один зі шляхів залучення економіки Сінгапуру у глобальну світову.
Як маленькій молодій країні, де більшість дорослих була неписемною ще 50 років тому, вдалося реформувати освіту, розповідається у книжці Пак Ті Ина «Переймаючи досвід Сінгапуру. Сила парадоксів».
Можна виділити ключові стратегії успіху Сінгапуру, які може перейняти Україна також:
• довгострокова перспектива. Сінгапур готовий розвивати і втілювати освітню політику, яка принесе результат лише через 5, 10 або навіть більш ніж через 20 років;
• точність відтворення. Уряд Сінгапуру тісно співпрацює зі школами для обговорення намірів політики. Школи втілюють політику за підтримки уряду й цілком дотримуються його напрямку;
• соціальний і економічний розвиток. Сінгапур робить багато інвестицій в освіту й орієнтує освітню систему на підтримку соціального й економічного розвитку;
• сміливість. У Сінгапурі за необхідності здійснюється сміливе втручання на системному рівні, щоб стимулювати й підтримувати подальші зміни;
• меритократія. Учні Сінгапуру мають можливості для успіху і просування вперед незалежно від раси та релігії;
• рівність. Сінгапур віддано працює над усуненням розриву в рівні успішності, застосовуючи програми та структури підтримки, щоб підтягнути тих, хто потрапив у скрутне становище або відстав;
• високі стандарти. У Сінгапурі підтримуються суворі академічні стандарти та іспити з високими ставками;
• професійний капітал. У Сінгапурі наймають висококваліфікованих учителів і директорів. Найкращу третину кожного випуску беруть на роботу й багато інвестують у її професійний розвиток. Для освітян розробляють систематичне кар’єрне зростання, а багатообіцяючих готують для керівних посад;
• високий статус освіти. У культурі Сінгапуру освіту високо цінують батьки й суспільство. Це надає велику підтримку для освітнього прогресу й досягнень;
• підзвітність. Сінгапур націлений на сувору шкільну підзвітність. Шкільна система самооцінювання добре розвинена, вона працює разом із національною системою шкільних нагород. Школи ознайомлені з річними циклами установлення цілей, упровадження, збору інформації, оцінювання і вдосконалення;
• глобальне навчання. Сінгапур планомірно навчається в закордонних систем і адаптує ідеї. Службовці відряджаються за кордон для навчання, і релевантні практики адаптуються належним чином.
Філософія Сінгапуру полягає в тому, що освіта – це інвестиція, а не витрата. Адже освіта є ключем до довгострокового майбутнього кожної людини. Коли гроші, вкладені в навчання, розглядаються як витрати, підхід буде орієнтованим на скорочення витрат де тільки можливо. Але коли гроші, вкладені в освіту, розглядають як інвестицію, ніхто взагалі не скупиться, а намагається лише максимізувати прибуток від інвестицій.
Чи прийдемо ми до цього розуміння в Україні?