Зупинюся на висвітленні шансів і способів вирішення всіх проблем, по черзі, і можливо спрогнозувати майбутні рішення.Отже, від 23 березня Комісія відкладає розгляд висновків ГРД, надаючи 10 днів на усунення недоліків.
Члени Комісії на брифінгах запевняють, що виконати їх вимоги просто – ГРД має зокрема підписувати документи всім складом - нічого фантастичного в цьому нібито немає.
Але, перевіряючи це твердження, легко пересвідчитися, що фантастика в ньому є, причому здебільшого наукова.
Висновки подані не в строк, встановлений Комісією для їх надання. Іншого способу усунення цього «недоліку», аніж винайти машину часу, за допомогою якої повернутися в минуле, і подати висновки в строк, нажаль, не існує, як і самої машини часу. Хіба що Комісія її має, та може надати в користування. Зазвичай, в разі пропуску строків, існує купа механізмів, зокрема, відновлення строку, чи не прийняття в принципі документів поданих поза строком, але ніяк і ніколи «усунення недоліків». Бо якщо розглядати пропуск строку як недолік, який можна виправити, дійсно єдиним способом його виправлення є машина часу.
Машина часу також є інструментом, який дозволив би виправити і деякі інші «недоліки». Мова про «матеріали не містять інформації щодо пояснення судді, відмови від їх надання, мотивів та підстав їх врахування або відхилення, відомостей щодо можливості судді ознайомитися з інформацією».
Для виправлення цього недоліку потрібна машина часу, яка мала б функцію не тільки повертати в минуле, а ще й зупиняти час. Цього часу члени Громадської ради доброчесності не мали в минулому, для того щоб у встановлені Комісією стислі терміни якісно проаналізувати інформацію про всіх (вже більше як 2700 за кілька місяців) суддів, сформулювати і направити запитання суддям, дати їм можливість підготувати відповіді, отримати і опрацювати їх, вкласти в фінальні документи, підписати всім складом і направити до Комісії, за 10 днів до співбесіди з суддею. «Не мали часу на це в минулому? Ок, зробіть зараз, за 10 днів, машина часу вам в поміч!» - перекладаю людською мовою офіційну позицію ВККС.
Чи може ГРД, навіть маючи машину часу, усунути інші «недоліки», як просить ВККС?
Рухаємося далі. Отже, маючи машину часу для того щоб повертатися в минуле і зупиняти час, теоретично можливо проаналізувати інформацію, сформулювати запитання суддям, але – куди їх направляти? Лише деякі судді відреагували на прохання ГРД повідомити контактні дані для комунікації. Причому відреагували, звісно, більшою мірою ті, до кого Рада питань не має. Отже, крім машини часу, для «усунення недоліків» чи просто їх відсутності в минулому потрібно, щоб члени ГРД були наділені суперздібностіми – приміром, телепатією, для того щоб не знаючи адрес суддів, телепортувати їм запитання, і отримати «пояснення судді, відмови від їх надання». Але, нажаль, регламент ВККС не містить порядку засвідчення цих відомостей, якщо вони здобуті шляхом телепатії і телепортації. Хоча, можливо це та сама вимога про «підписи всіх членів»?
Але, уявімо, є машина часу, а члени ГРД такі собі «люди Х», і усунули всі недоліки, і протягом 10 днів ВККС має висновки, подані в строк, з поясненнями суддів, чи відмовою їх надання, які лежать на столі Комісії.
Чи не виявляться члени ВККС фокусниками, які в прямому ефірі цього шоу без будь-яких суперздібностей витягнуть нам з капелюха навіть не кролика, а величезну дулю?
Приміром, легким помахом язика можна констатувати, що у висновках відсутні «мотиви та підстави врахування або відхилення пояснень», а тому це знову ж, ніякі не висновки, і, як написала в офіційному листі Комісія: «як виняток, може розглянути подану Громадською радою доброчесності інформацію … як частину суддівського досьє».
Рухаємося ще далі. Уявимо, що всі ці фантастичні речі – машина часу і суперздібності є в арсеналі ГРД, і комісія в упор побачила висновки, і, як передбачено законом, розглядає їх пленарним складом.
Чи багато оптимізму стосовно адекватного врахування роботи ГРД, після нехтування нею в конкурсі до Верховного Суду?
Навіщо, якщо Комісія насправді мріє звільнити не доброчесних суддів, їй вдаватися до наукової фантастики і фокусів, і кістьми лягати, щоб на гарматний постріл не підпустити висновки ГРД, і її саму до кваліфікаційного оцінювання, і цинічно заявляти про «недоліки, які легко усунути»?
Нагадаю, що в минулорічному конкурсі до Верховного Суду, на межі можливостей не тільки ГРД, але і ВККС, в значно довший термін (майже рік) було опрацьовано 320 суддів і кандидатів. Зараз мова про 5200 суддів за кілька місяців.
За такого трафіку вся суть цієї метушні, яка зветься «кваліфікаційне оцінювання», зводиться до того, щоб випускати колоди, і називати їх Буратіно. Або, науковою мовою, машина ВККС працює, продукуючи продукт під назвою - «Нічого». А Рада потрібна Комісії лише для однієї мети – показувати, що ця «судова реформа» відбувається за участю громадськості, і називати нікчемний результат успіхом.
І наприкінці зовсім трошки математики.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України обійшлася нам з вами в 107000000 гривень в 2017 році, і 140000000 гривень в 2018 році. Вища рада правосуддя 283000000 гривень в 2017 році і 203000000 в 2018 році. Загальна сума 733000000 гривень бюджетних коштів на 15 членів ВККС, і 19 членів ВРП, + апарати цих відомств. За відсутність оновлення суддівського корпусу, просто за те, щоб все залишилося як було. А за цим слідує підвищення зарплат втричі тим самим декільком тисячам судів. Нагадаю, що Громадська рада доброчесності не фінансується і працює на волонтерських засадах.
Громадяни, не шкода власних грошей? Чи може МВФ це все фінансує?
Ви розумієте, що насправді зламалося?
І наостанок, що буде робити ГРД після виходу з процесу кваліфоцінювання. Майструвати машину часу і брати уроки з набуття суперздібностей у професора Ксав’єра члени ГРД очевидно не будуть.
А вирішити як полагодити те, що зламалося, чи створити щось нове потрібно, і не лише членам Громадської ради доброчесності, а й організаціям, які її сформували, експертам, і іноземним партнерам, які вкладаються в українські реформи. Бо владу існуючий «результат» чомусь влаштовує.