Хто крайній в черзі за відповідальністю?

Ви чули про те, що уряд досягнув успіху в проведенні реформ цієї осені? Команді Гроймана і справді вдалося провести через Раду рішення щодо важливих реформ: медичної, освітньої та пенсійної. Здавалося, найскладніший етап пройдено – парламент ухвалив історичні рішення.

Насправді все лише починається.

Фото: Владислав Мусієнко

Бо це долати спротив депутатів весело – можна розмістити білборди, змінити «аватарку» в соцмережах, зібрати мітинг під радою для камер. Тепер реформи перейшли на рівень регіонів, і чим вони закінчаться, ніхто не знає. 

Ті, хто мав час прочитати нещодавній переклад Канемана «Мислення швидке і повільне», могли почерпнути просту наукову істину: страх щось втратити значно сильніший, ніж можливість таку саму річ здобути. А це означає, що спротив будь-яким реформам значно сильніший, ніж їх підтримка. Бо противитимуться ті, хто втрачає.

Ще Канеман радить завжди пам'ятати про найгірший варіант розвитку подій, щоб бути до нього готовим. Давайте спробуємо спрогнозувати – що можуть принести ухвалені реформи на рівні впровадження. Не йдеться про страшилки «геноциду нації» – ми ж не на мітингу. Просто роззирнімося навколо.

Пенсійна реформа обіцяє більш справедливі нарахування. Вони і справді більш справедливі сьогодні – частина пенсіонерів отримала підвищення. Але «більш справедливі» означають і те, що люди, які отримували нелегальні прибутки, не зможуть розраховувати на високу пенсію. Наприклад, заробітчани, які знаходяться в Європі та нелегально працюють десятками років. Як і їхні діти, що з пенсійних карток живляться час від часу та отримують субсидії на тепло. Прийде час, а стажу не буде. Побудовані за «передані єври» будиночки з калиною прибутку не принесуть. Що робити? Протестувати, мабуть.

Реформа охорони здоров'я передбачає не тільки договір із сімейним лікарем. Це також розуміння того, що лікар робитиме безоплатно для пацієнта. А значить, що саме відповідальним лікарям доведеться пояснювати: за що держава заплатила, а за що – ні. За новою системою, Верховна Рада щороку має затверджувати пакет послуг, на які вистачає грошей. Ви вірите, що комітет охорони здоров'я та бюджетний на спільному брифінгу чесно скажуть: «Нам не вистачає грошей на те-то і на те-то»? Я – ні. Скажуть: «Усе добре». А винним буде лікар, який розведе руками. І кількість «противників реформ» знову зросте.

Нова система також передбачає, що гроші на свою діяльність лікарі зможуть отримувати напряму. І якийсь кабінет з талановитим молодим терапевтом поруч з лікарнею матиме більше пацієнтів, ніж сама лікарня.

За що тоді жити головному лікарю? Куди тоді піти фармацевтам і гомеопатам, які «впарюють» рецепти? Звичайно, на ефір, кричати про «зраду», поки терапевт розривається між пацієнтами, частині з яких хочеться просто поговорити.

Реформа освіти також передбачає можливість молодим душею вчителям, директорам і батькам об'єднатися для того, щоб запропонувати класам цікавішу програму, модерніше викладання, яскравіші приклади й уроки. Комусь, хто хоче для своїх дітей можливості розвиватися, це навіть сподобається.

Але частина батьків негайно почне протестувати – комусь оцінки не сподобаються, комусь книжка. Щоб побачити, що саме турбує готових до протесту батьків, насправді не полінуйтесь переглянути спільноту «Батьки-SOS». В ній багато корисного, але й багато речей, які до болю нагадують СРСР: вимоги негайно все «зробити краще», бо «скільки можна».

Додайте до цього медіа, які шукають негатив (бо так простіше) - і ми отримаємо невеселу картину. Суцільні протести проти змін на фоні мовчання людей, які отримали можливості. Щось схоже відбувається в житловому секторі. Кількість ОСББ, які могли б ефективніше пом'якшити перехід на нові тарифи на газ і тепло, значно менша, ніж очікувалося. А в медіа і поготів – суцільні протести.

Ці проблеми не вирішити зміною «аватарки» і ефірами на телеканалах. Для цього потрібна тривала усвідомлена політика. Де всі ведуть себе відповідально. Влада, яка не ховає за реформами «потоки», не показує пальцем на «популістів», а звершує обіцяне. Опозиція, яка вимагає можливого і пропонує рішення, а не чергові картинки з іншої галактики.

Власне, і відповідальних громадян – які реформи використовують як можливість самим змінитися, а не як привід вимагати чогось.

Хоч давайте будемо до кінця послідовними. Все ж почати ланцюгову реакцію відповідальності мають політики. Бо «еліта» - це ті, хто веде за собою та відчуває майбутнє. А не просто група привілейованих громадян. В теорії, звичайно.

Роман Вибрановський Роман Вибрановський , Журналіст, керівник напрямку комунікації реформ Українського кризового медіа-центру. Ведучий програми "До справи" UA:Перший
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter