«Ми познайомились у місцевій кав’ярні на масиві Виноградар (м. Київ). Ігор був у військовій формі, яка йому дуже пасувала, серозний, високий, статний – справжній офіцер. Він військовослужбовець, я – киянка з офіцерської сім’ї у четвертому коліні, тому і з легкістю зав’язалась наша перша розмова. День за днем наше спілкування переросло у міцну дружбу, а вже потім у кохання. У віці трьох років моя старша донька Іванка стала сиротою – загинув у автокатастрофі її батько, мій перший чоловік. Мені було дуже важко морально, а знайомство та спілкування з Ігорем стало порятунком. Пам’ятаю, коли він перший раз завітав до нашої оселі, то мала одразу назвала його батьком та вилізла на руки – у Ігоря промайнула сльоза, він обняв дитину та поцілував її в щічку», - згадує дружина загиблого Світлана Власенко.
Після одруження, у закоханих народилась донечка, яку Ігор Павлов вирішив назвати Альоною. ««У нас буде справжня сімейна казка з Іванушкою та Альонушкою» – сказав він. Наше сімейне життя таким і було: подорожували з дітьми країною, щоліта їздили на море. Ігор ладен був для нас небо прихилити, він поважав жінку як мати, дочку, сестру…чув нас, прислухався. Наші бажання, мрії завжди були виконані. Дівчаток називав «птенчиками», а мене «птичкой», навіть у телефонній книзі мобільного ми так і були записані»», - розповідає дружина героя.
Коли почалася війна, полковник Ігор Павлов вирішив не відсиджуватись, а прийняв рішення їхати на фронт. Тоді ж був був відряджений в штаб м. Краматорська та призначений на посаду першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей.
Одним з захоплень Ігоря Павлова було вишивання ікон бісером, які він дарував близьким (був автором більше двадцяти робіт). У планах було створити сімейну берегиню «Святе сімейство» – але доля розпорядилася інакше. Під час виїзду в Дебальцеве, разом з іншими військовослужбовцями, Ігор Павлов потрапив під обстріл, поблизу села Логвинове, у верхній частині «дебальцівського виступу», на трасі між Дебальцевим і Артемівськом (Донецька область). Вважався зниклим безвісти, однак пізніше тіло вдалося впізнати серед загиблих.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Ігор Павлов нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Дружина Світлана каже, що діти дуже важко перенесли це горе, з інституту та зі школи потайки їздять до батька на кладовище. Весь час носять його дрібні улюблені речі. «Тяжко, дуже тяжко на це дивитися, адже здоров’я почало підводити. Після поховання Ігоря перенесла мікроінсульт, а зараз ще й потребую проведення операції на лівій нирці – вона зморюється і всихає. Та й доньок слід підготувати до школи. Не знаю чи витримаю, мушу жити заради дітей. Знаєте, Ігор огортав нас безмежною любов’ю і піклуванням, Іванну та Альону носив на руках і казав, що так і чоловікам їх передам, щоб носили на руках – але не встиг», ледь стримуючи сльози розповідає Світлана Власенко.
Можливо, прочитавши цей текст, ви зможете допомогти родині Ігоря Павлова, який віддав своє життя за кожного з нас. А його діти та дружина будуть відчувати вашу увагу та підтримку, знаючи, що ми шануємо і пам'ятаємо героя.
ВЛАСЕНКО СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА SVITLANA VLASENKO 4188370025866669 (Райффайзен банк Аваль)
Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?