Війна забирає кращих. Цю істину підтверджують життєві історії родин загиблих Героїв, якими опікується благодійна громадська платформа адресної прямої допомоги «Люди допомагають людям». «За свою сім’ю і Батьківщину він був готовий на все. Вчинками, а не словами доводив свою любов і піклування про мене і наших дітей», - перше, що згадує про свого чоловіка, вже вдова Ірина Митник. Жінка розповідає, що познайомилась з майбутнім чоловіком, коли він приїхав у її село, добудовувати будинок своїх батьків. «Сім’я Анатолія купила землю в селі, з якого я родом (с. Наконечне-1, Яворівського району, Львівської області). Почали будувати будинок, тоді ми і познайомилися. Це було кохання з першого погляду, мене вразили його манери і характер, а в його голосі відчувалися сила його духу. Коли він був поряд – я була як за кам’яною стіною», - розповідає Ірина Митник.
Характер Анатолія Митника формувався під впливом історії та виховання його батьків. Дідуся і бабусю репресували до Сибіру, батько був кадровим військовим, звідси – ґречність, повага до оточуючих, спокій і вміння завжди прийти на допомогу. Найбільше ці риси характеру проявились у шлюбі, у якому доля подарувала Анатолію Митнику не тільки моменти радості і щастя, а й випробування, які він з гідністю пройшов. Після народження синочка, дитина сильна попеклась окропом, отримала інвалідність, наслідки якої відчутні й досі. Дружина – потрапила в страшне ДТП, майже рік не могла вільно пересуватись, була прикута до ліжка, після довготривалої реабілітації, теж лишилась інвалідом. Весь цей час Анатолій допомагав, підтримував, піклувався.
З початком Революції Гідності, Анатолій Митник відчув, що далі буде війна. «Він з самого початку збирався їхати у Київ, але чомусь не виїжджав. Коли я його запитала, про це, він відповів, що скоро потрібно буде захищати Україну від зовнішнього ворога і я буду більше потрібен там», - розповідає дружина загиблого героя Ірина Митник. Після новин про російську агресію на Сході України, Анатолій Митник пішов до місцевого військкомату, але йому там відмовили. Тож він прийняв рішення їхати у Дніпропетровськ. «Мені Толік сказав, що просто їде на декілька днів по справах і обов’язково зателефонує. Зателефонував. І сказав: «Дорога, можеш мене привітати, відтепер я боєць батальйону «Дніпро». Я знаю, що ви сильні, але я сильніший, тож мушу вас захищати». Знаєте, я анітрохи не здивувалась його вибору. Але сильно весь час переживала», - ділиться спогадами дружина Анатолія Митника, Ірина.
У подружжя була домовленість, щоранку Анатолій телефонував, а як не виходило поговорити, просто робив виклик. «Я постійно дивилась новини. І от 14 серпня, 2014 року був бій, було багато поранених. Телефонує мені Анатолій і каже, що все в порядку. А я його попросила надіслати своє фото. Він надіслав із госпіталю, був весь перемотаний бинтами. Пізніше, з пораненнями, приїхав додому. Найбільше переживав не за себе, а за бойових побратимів. Мені казав, що відвезе разом з дітками в наш український Крим, на море і все буде добре. Тоді якраз наближався День Незалежності і Анатолій вивісив прапори по периметру будинку і дуже радів, що їх видно з різних точок села. Просив, аби ми їх не знімали. Зняв шви з ран від поранень і знову поїхав в Дніпропетровськ і більше не повернувся…Нам без нього дуже важко, особливо донечці Сніжані-Марії», - із болем говорить вдова Ірина Митник.
Анатолій Митник загинув смертю хоробрих 30 серпня 2014 року, під час бою у селі Піски, Ясинуватського району Донецької області. Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р. "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У Анатолія лишилась дружина Ірина, яка потребує лікування та двоє дітей. Через отриману інвалідність Ірина Митник не може працювати і забезпечувати дітей, які болісно переживають втрату батька та також потребують лікування. Тож давайте не залишати у біді родину загиблого Героя Анатолія Митника.
МИТНИК ІРИНА СТЕПАНІВНА IRYNA MYTNYK 4188370025903637 (Райффайзен банк Аваль)
Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?