Чим? В першу чергу, некомпетентністю законотворців, яка «лізла» практично з кожного пункту написаного ними проекту. По-друге, необізнаністю з законодавчою базою відповідно до теми закону. По-третє, з категоричним неприйняттям авторів нового закону «Про столицю» обґрунтованої критики з боку присутніх депутатів, колишніх голів районів, керівників ОСНів.
Спочатку я думав проаналізувати цей проект, ознайомитися з котрим можуть всі охочі, постатейно і можливо внести свої пропозиції, які б надали змогу після внесення правок пропонувати народним депутатам його прийняти і запровадити в життя. Але після вивчення зрозумів, що це неможливо - це однозначно мертвонароджений документ, який за моїм твердим переконанням готували не експерти з місцевого самоврядування, а якісь теоретики, відірвані від життя, і не знайомі з системою місцевого самоврядування в Україні. Рівень запропонованої інновації, на жаль, – це рівень студента-другокурсника юридичного факультету.
Отже, перше, що впадає в очі, це наявність в тексті елементарних ляпів - посилання в статтях 16, 17 проекту на статті 25, 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», які не мають до них жодного відношення. В статті 16 проекту, яка регламентує повноваження секретаря Київради, автор посилається на ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», яка встановлює загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Очевидно, що посилання тут треба було робити на ст. 50 зазначеного закону, яка визначає повноваження саме секретаря сільської, селищної та міської ради. Так само і в ч. 2 ст. 17 проекту, яка встановлює повноваження голови районної у м. Києві ради, йде посилання на ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», яка в свою чергу встановлює виключну компетенцію сільських, селищних та міських рад. Тому замість неї тут треба посилатися на ст. 55 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», яка безпосередньо регулює повноваження голови районної, обласної та районної у місті рад.
Крім того у проекті, крім очевидних помилок, наявні неузгодженості між власними статтями. Так, у п.2 ст. 20 проекту йде посилання на ч.2 ст. 11 «голова Київської міської державної адміністрації організовує юридичну експертизу актів місцевого самоврядування, отриманих ним відповідно до частини другої статті 11 цього Закону». Дивимося на ч. 2 ст. 11 проекту – «розпорядження голови Київської місцевої державної адміністрації можуть бути скасовані Кабінетом Міністрів України». Де тут порядок отримання актів місцевого самоврядування головою держадміністрації незрозуміло.
Далі. Стаття 4 цього проекту звужує столичні функції Києва, порівняно з діючим ЗУ «Про столицю України — місто-герой Київ». Наприклад, автори чомусь забули про одну з головних функцій для столиці – «здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам’яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення» (ст.4 чинного ЗУ «Про столицю - України - місто-герой Київ»). Невже це настільки неважливо? Особливо, на фоні знищення архітектурних пам’яток та скандальних забудов, вирубки парків та знайдених археологічних артефактів.
У ст.7 законопроекту, яка визначає систему органів місцевого самоврядування в Києві, дивним чином зникли органи місцевого самоврядування населення – ОСНи. А це - повне протиріччя відповідно до ст.5 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», яка чітко визначає, що ОСНи входять до системи місцевого самоврядування в нашій державі. Хоча вже сьогодні на сайті РПР вже зроблена правка і ОСНи присутні в проекті. Нищівна критики з боку керівників ОСНів дала результат.
Ст.9 законопроекту, яка регламентує діяльність виконавчих органів Київської міської та районних у м. Києві рад, а саме ч.2 цієї статті, каже що «порядок формування та повноваження виконавчих органів Київської міської та районних у м. Києві рад визначаються ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, визначеними цим Законом». Але ж, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.ст.27-40) чітко визначає повноваження тільки виконавчих органів міських рад – в даному випадку, тільки Київської міської ради. А стосовно повноважень виконавчих органів районних у м. Києві рад, цей Закон (ст. 41) каже тільки про те, що їх обсяг визначається відповідною міською радою. Тобто, запропонований законопроект не встановлює чітких повноважень виконавчих органів районних в м. Києві рад, залишаючи це питання поза межами правового регулювання.
Також дивною є ситуація з повноваженнями Київради та райрад. Поясню: ст.13 запропонованого законопроекту, містить повноваження, які за чинним законодавством, належать до компетенції виконавчих органів міської ради, не до компетенції Київради. Тобто, чинним законодавством саме виконавчі органи міських рад, мають право здійснювати ті повноваження, які авторами нового закону віднесені до повноважень Київради. Наприклад: «організація соцдопомоги для малозабезпечених громадян похилого віку, інвалідів будинків-інтернатів» - це підпункт 3 пункту “а” ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»; «розробка генерального плану забудови території населеного пункту» - підпункт 6 пункту ”а” ч.1 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», «організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів»— підпункт 2 пункту “б” ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», «забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони» — підпункт 11 пункту “а” ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», тощо. Далі не бачу сенсу продовжувати аналізувати ст.13 проекту, думаю, і так зрозуміло що юристи не працювали над ним.
Зупинюсь на двох окремих “новаціях” проекту, які ще раз вказують на його мертвонародженість - ч. 1 ст. 14, де зазначається, що саме належить до компетенції Київської міської державної адміністрації. Зокрема, в проекті зазначено, що це « перевірка стану додержання Конституції та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форми власності». По суті це функція загального нагляду за додержанням законності, якої на вимогу Ради Європи Верховною радою України 14.10.2014 року було позбавлено прокуратуру. Такий «ляп» - відвертий крок назад до періоду «щасливого комунізму», часів тотальних перевірок органами прокуратури всіх і всього. І аж ніяк не курс на інтеграцію України до ЄС.
Друга суттєва “новація” - це введення додаткової посади голови виконавчого комітету районної у м. Києві ради (ст. 18 проекту), не зважаючи на те, що ч. 5 ст. 51 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що виконавчий комітет очолює голова районної у місті ради. Виникає питання -навіщо районам два керівника? Невже автори нового ЗУ «Про столицю» не розуміють, що це призведе до протистояння між райрадою та виконавчим комітетом, а також, до збільшення кількості чиновників. Про що, до речі, Юрію Ганущаку було справедливо вказано присутнім на обговоренні Сергієм Садовим - колишнім головою ради та державної адміністрації Голосіївського району м. Києва.
Також чомусь в проекті Ю. Ганущака відсутні статті, які б встановлювали державні гарантії виконання містом Києвом столичних функцій та додаткові права Київської міської ради, пов'язані зі здійсненням містом Києвом столичних функцій - ст. 21, 22 діючого ЗУ “Про столицю України — місто-герой Київ”.
Крім того, що запропонований РПР проект Закону «Про столицю» містить багато юридичних та логічних помилок, тобто юридичну експертизу він не проходив, висновки щодо нього невтішні:
1. Законопроект вступає в повне протиріччя з чинним ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
2. Законопроект не відповідає курсу України на європейську інтеграцію.
3. Законопроект позбавляє місто Київ державних гарантій щодо виконання ним столичних функцій.
4. Законопроект позбавляє Київраду додаткових прав, пов'язаних зі здійсненням містом Києвом столичних функцій.
5. Законопроект жодним чином не встановлює і не розмежовує повноваження Київради та райрад.
6. Законопроектом збільшується кількість чиновників в районах Києва.
Відходячи від критики, як депутат Київради, член постійної комісії з питань місцевого самоврядування та людина, що займається розвитком місцевого самоврядування понад 12 років, можу зазначити на найнеобхідніших змінах, яких потребує ЗУ “Про столицю України — місто-герой Київ”.
Отже, Закон:
- повинен максимально інтегрувати Київ до системи місцевого самоврядування, визначеної ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», а не створювати систему управління відмінну від решти території України;
- встановити обов'язковість існування районних в місті Києві рад та визначити їх повноваження (оскільки райони в м. Києві за чисельністю населення дорівнюють і навіть деякі перевищують міста - обласні центри;
- встановити державні гарантії щодо виконання містом Києвом столичних функцій з боку держави;
- встановити додаткові права Київського міського голови та органів місцевого самоврядування в м. Києві, пов'язані зі здійсненням Києвом столичних функцій;
- визначити чіткий порядок відносин між міськими та центральними органами влади.
Наостанок, щоб уникнути різних інсинуацій навколо мого ставлення щодо громадської ініціативи РПР. Вважаю, що вони здійснюють корисну для розвитку і реформування нашої країни діяльність. Готовий до співпраці у сфері децентралізації влади і реформування системи місцевого самоврядування.