Спочатку формуються акуратні кружальця з тіста. Конвеєр вміщує біля 60 рядів майбутніх бубликів. З двох сторін сидять контролери з "вудками".
Якимось дивовижним чином контролер перевіряє оком якість заготовок. "Неправильні" і ті, що погано лежать, відловлюються "вудкою".
Готові бублики після випікання.
А ось технологічний момент який мене здивував найбільше. Бублики обсипають маком вручну! По чотири бублики в кожній руці пірнають в коробочку з маком.
І розкладають для підсихання. На упаковках з бубликами треба писати "ручна робота" і продавати дорожче.
Цукор ніби звичайний, буряковий. Ще й відрами.
Сухарі "пресують". Тьотя-контролер сидить на спеціальній лавочці в специфічній позі - мабуть до кінця дня ніг "не чує".
А це сухарі до розрізання.
Тісто для сухарів з родзинками. Важиться вручну.
А це той самий "український". Пахне.., Макдональдс "відпочиває".
Найсмачніша тут, звісно, скоринка. Чому весь хліб не роблять таким "скоринковим"?
А це, мабуть, та сама забугорна система контролю якості ISO 9001.. А виглядають, як милі українські жіночки.
Цей апарат ділить тісто на порції - майбутні буханки.
Потім машина формує з них "ковбаски"..
І робить три фірмові смужки - це вже батон.
Готові випечені батони вивалюються на ленту і крутяться на ній, як багаж в аеропорту.
Запах тут вирує просто "ням-ням", так би і понадкушував..
Все хотів запитати у цієї життєрадісної жіночки - чи не хочеться постійно їсти при такій роботі?
Машина для упаковки батона в поліетилен.
