ГлавнаяБлогиБлог Макса Левина

За ґрати в податкову

 Ходив я оце в податкову замолити гріхи юності, а точніше, з'ясувати, чи часом нема штрафів на мені, про які не знаю. Свідомий, так би мовити. Думаю, може спиться неспокійно саме через штрафи і борг перед державою.

Фото: Макс Левин

Жовта триповерхова будівля часів пізнього совка. Поруч із синіми табличками “Києво-Святошинська об'єднана податкова бла-бла-бла ГУ чогось там”, красується біла (зміни ж, реформи!) - “Центр обслуговування платників податків”. Обслуговувати будуть. Ну, вже не так страшно. Заходжу.

Ліворуч віконце, мила молода дівчина з глибоким декольте у відповідь на питання: “Як мені до податкового інспектора потрапити?” відрізає: “Якого інспектора? Чого ви вирішили, що вам до нього?”.

- Та ось, є питання по штрафах ЄСВ.

- Прямо по коридору, до модераторів у відкритий простір.

Ага, іду. Відкритий простір, мрію вже: кава-автомат у куточку, зручні крісла-мішки, дівчатка в синіх костюмах стюардес, вай-фай і прочіє радості для платника податків. Ага.

Коридор розширюється до розмірів невеликої кімнати. Два столи навпроти один одного з жінками-податковими модераторами. Стенд зі зразками заяв. Жінки захоплено спілкуються між собою про щось дуже важливе (здається, про переїзд в інший кабінет), не звертаючи уваги на відвідувачів. “Плебеи, подождите”, - такий напис був би дуже доречним на їх спинах.

- Что у вас там? Только давайте быстро, мне тут важный документ нужно закрыть.

- Дізнатися, чи нема у мене штрафів по ЄСВ.

- Код говорите.

- 29-лалалала-56.

- Тааааак. По ЕП у вас все нормально. А вот по ЕСВ тут штраф висит, 1600 с копейками.

- Так я ж пеню сплачував і штраф на рахунок!

- У вас есть переплата по ЕСВ, но чтоб ее в штраф засчитать, нужно к инспектору идти.

- Як же я міг дізнатися про це? Квитанцій, штрафів не приходило на пошту.

- К инспектору нужно. Вы сейчас идите дальше по коридору, там двери “Служебное помещение”. Проходите, там лестница на третий этаж. Когда упретесь в железные двери с металлической решеткой, набирайте приемную, там телефон справа, за вами выйдут.

Слушаюсь и повинуюсь. Залізні двері із залізними ґратами. В колоніях такі бачив. Справа, і дійсно, телефон.

Фото: Макс Левин

Приймальня, код 100. Піднімаю слухавку, страшенний інтершум, за яким не чутно гудків. Набираю “100”. No answer. І так 5 разів. З того боку дверей, зі сторони таємничого третього поверху, спускається жінка. Платник податків, напевно, якого вже обслужили.

Вийти не може, правда. Двері з того боку не відчиняються, так само, як і з цього. Потрібний чарівний ключ-таблетка. Дзвінки в домофон – так само no answer.

Жінка нервує, з мого боку підтягується ще один платник податків. Нервуємо разом. Намагаємося викликати підмогу з найближчих кабінетів другого поверху. Болт вам, даруйте на слові. “Пусть вас выводит тот инспектор, к которому вы приходили!” А якщо у них, інспектора з платником, стосунки не склалися? Ну, буває таке, погода, настрій не той, розмір штрафа не відповідає очікуванням. То що, шансів вийти вже немає?

Хвилин за десять ми все ж помінялися місцями – жінка, яку обслужили, вирвалася на волю, а ми піднялися на третій поверх шукати таємничого інспектора. 

Темний коридор, світло від вікна в кінці кооридору. Кабінет 34. Тук-тук. У величезному кабінеті сидить за комп'ютером одна жінка.

- Доброго дня!

Погляд в мою сторону без жодних емоцій і слів. І далі в монітор.

- Доброго дня!

- Шо ви хотіли?

- Мені інспектор потрібен.

- Хто вас сюди направив?

- Та на першому поверсі, модератор.

- Яке у вас питання?

- ЄСВ, штрафи.

- Ви дуже поспішаєте? У мене дуууже важлива справа, треба доробити, почекайте хвилини три в коридорі?

- Ок, почекаю, якщо хвилини три.

Десять хвилин очікування минають, як три. Куди ж мені поспішати?

Заходжу, з'ясовуємо мої питання. Погоджуюся все заплатити. Правда, треба ще дочекатися квитанції про штраф і ще раз підїхати, підписати. О, боги. Ну звісно, це не проблема. Буду тільки радий.

Виходжу. Металеві двері, ґрати. Повертаюся за “своїм” інспектором. “Випустіть будь ласка!”. Вона мовчки бере чарівну таблетку-ключ і спускається зі мною до ґрат. “Пік-пік”, і я на волі.

Добре, що у нас з інспектором все добре склалося!

Макс Левин Макс Левин , Фотокорреспондент LB.ua
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter