Насправді у росіян таких випадків безліч і про деякі з них відомо, зокрема, про показову страту найманця Нужина угрупуванням «Вагнер».
Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Як зазначається, інші заяви Путіна може обернути так само. Наприклад, про «відсутність дезертирства», «відсутність таборів для дезертирів» тощо.
Серед фейків Кремля одним із найпопулярніших є про те, що українці не вміють воювати. У Росії давно приписують всі перемоги багатонаціональної імперської армії і знецінюють внески інших народів. Однак при війні з Україною легенда зруйнувалися. Виявляється, що росіяни, які самостійно перемогли нацизм і Другій світовій, тепер потребують допомоги особовим складом підкорених імперією народів.
З іншого боку, українці, які колись входили в склад армії під російським командуванням, отримали змогу продемонструвати, як воюють за свою землю, суспільство і державу. «Київ за три дні» перетворився на регулярні «перегрупування» армії РФ та «жести доброї волі». А ось оборона українцями Маріуполя, визволення Харківської області дуже цікаво протистоять передчасно зданому росіянами Херсону та перекидуваннями штурмовиків під Бахмут.
Іншим фейком, який часто транслює Кремль, стосується того, що Збройні сили України нібито не розвинуті та дуже відсталі. При цьому вони завжди пропагували те, наскільки ЗС РФ тримають у страху – навіть без особливого матеріального забезпечення власного народу Кремль розповідав, що «нас всі бояться», «нас всі поважають» і «можемо перетворити Америку на радіоактивний попіл». У світі сформувалося кліше про російську армію як про «другу армію світу», в яку закачувалося безліч грошей і сил.
Однак після повномасштабного вторгнення в Україну яскраво було продемонстровано залежність російської зброї від західних обладнань і технологій і призвело до того, що через втрати техніки у війні «друга армія світу» пересіла на старезні Т-62, а артилеристи почали шукати в архівах таблиці стрільб для гаубиці Д-1, яку зняли з виробництва ще за Сталіна.
При чому тепер росіяни активно вмовляють Іран, який вже десятки років знаходиться під санкціями, про ракети та дрони-камікадзе. Водночас українці розвивають власний оборонпром і модернізують свою зброя. Західне озброєння лякає окупантів, як-от Джавеліни, Хаймарси та Байрактари. Також впроваджуються нові тактики та системи управління.
Крім іншого, російські медіа активно намагаються довести, що українські військові чинять воєнні злочини. Російська армія довела ще з перших місяців вторгнення, що норми міжнародного права, закони та звичаї війни не значать для них нічого. Своє нацистське поводження з цивільним населенням на захоплених територіях вони показали різаниною в Бучі, стрільбою по автівкам громадян та пішоходам, концтаборами та катівнями, фактами зґвалтування та мародерства.
Ще гірше вони поводяться з полоненими військовими – маніяк з канцелярським ножем не соромиться катувати до смерті солдата на камеру. Світ бачив фотографії з Ізюма, Бородянки та Маріуполя. До того ж у жовтні почалися масовані атаки ракетами та дронами по українським містам. Російська пропаганда майже не приховує, навіщо це робиться, і заявляє, що спроби залишити українців без світла, води та опалення це нібито помста за не підтверджені випадки ударів українських військових у тилу окупанта.
Також пропагандисти намагаються довести, що насправді у війні з Росією бере участь не українська армія, а нерегулярні формування, бойовики, націоналісти, радикали тощо. Тут слід нагадати, хто воює на боці РФ. По-перше, через свої поразки під Києвом, Харковом, Миколаєвом компенсувати брак особового складу росіянам довелося будь-ким. Звісно, що першими «союзниками» окупантів виявилися бойовики так званих «ДНР» та «ЛНР». При цьому в російській армії вони вважаються низьким сортом – є недоукомплектованими, погано спорядженими. Ще нижчий прошарок армії загарбників є «стрілецькі полки мобілізаційного резерву», які укомплектовані мешканцями ОРДЛО під час мобілізації. Приблизно на тому ж рівні знаходяться й мобілізовані РФ. Натомість є й кадировці і вагнерівці, які частково містять у своєму складі зеків, а іншими «екзотичними» формуваннями є козаки, БАРС, регіональні іменні батальйони.
Збройні сили України порівнювати з окупантами сенсу немає взагалі. Українці зберігають єдність і дотримуються субординації. Ворожнечі, яку можна побачити всередині російським військ, тут не видно, адже кожен знає, за що бореться.
Врешті-решт, пропагандисти заявляють, що в українців немає ніякої мотивації і вона не хоче воювати. Російське суспільство роками накачували мілітаризмом і патріотичним угаром, тож на початку повномасштабної війни вони цілком підтримували Путіна та «спецоперацію». Проте з кожним днем бойовий дух у них падає все нижче. Війна не була блискавичною, її цілі нікому не відомі, а запевнення, що «все йде по плану», вже викликають підозри. «Часткова» мобілізація ще сильніше добила росіян, і патріоти почали масово тікати з Росії.