З пояснювальної записки дізнаємося, що необхідність прийняття цього проекту Закону зумовлюється потребою врегулювання ситуації, що склалась в державі у сфері житлово-комунальних послуг, адже «станом на сьогоднішній день, недосконале законодавче регулювання процесу вибору споживачами теплової енергії системи теплопостачання призвело до руйнації системи централізованого теплопостачання як цілісного комплексу та, як наслідок, технологічного та економічного розбалансування процесів надання вищевказаних послуг».
Експерти і журналісти звернули увагу, що цим законопроектом заплановано підвищення цін на газ для населення відразу до рівня середньосвітових, тобто на приблизно на 40%.
Щодо необхідності змін в газовій цінової політиці експерти, зокрема фахівці МВФ, переконували теперішній Уряд з моменту його призначення. Вони обґрунтовували це тим, що низькі тарифи і неефективна цінова політика Уряду є руйнівними для державних фінансів і зменшують стимули для скорочення споживання і інвестування в енергозбереження. Проте прем’єр-міністр Азаров весь цей час завзято давав слово не підвищувати ціни на газ для населення, останній раз він це обіцяв десь п’ять місяців тому під час перебування Угорщині, до того ж, він пафосно заявив там, що утримувати низькі тарифи в Україні дозволяє «міцна фінансово-економічна ситуація».
Мене тривожить, що займаючись пустими обіцянками і пошуком помилок «попередників», голова Уряду не усвідомив вчасно неминучість і невідкладність збільшення тарифів, бездарно прогаяв час і нічого не зробив для того щоб максимально пом’якшити наслідки підвищення цін на газ. Сподіваючись невідомо на що, Уряд не готувався до підвищення цін і тому не займався удосконаленням енергозберігаючої інфраструктури та реформуванням соціальної допомоги найбільш вразливим верствам населення. Його дії нагадують відвертий саботаж – і я відповідаю за свою слова. Відкриваємо Програму економічних реформ Президента на 2010 – 2014 роки в частині «Реформа житлово-комунального господарства» і читаємо:
До кінця 2012 р.:
– приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня; (не виконано)
– реформування системи соціальної підтримки й посилення її адресності; (не виконано)
– створення ринку житлово-комунальних послуг(не виконано)
До кінця 2014 р.:
– технічне переобладнання й підвищення ресурсо- й енерго ефективності ЖКГ (не буде виконано);
Звертаю увагу на те, що індикатором успіху виконання цієї програми Президента є забезпечення 100 % обліку спожитих послуг. Що зробив Уряд на виконання президентської програми? В останній рік її дії Кабмін подає до ВР проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового комерційного обліку та вдосконалення відносин у сфері житлово-комунальних послуг, згідно з яким лічильники споживання тепла для населення пропонується встановити до 2017 р., а води - до 2018 р. Тобто,Президент дав завдання запровадити обов'язковий комерційний облік в 2014 році, а Уряд відклав собі цей термін на 2018 рік!
І це робиться саме в той час, коли запровадження комерційного обліку вкрай необхідне для підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення раціонального споживання газу та зменшення негативного впливу зростання ціни на газ для населення! Хіба це не саботаж?
На превеликий жаль, за всі ці недолугі дії Уряду, як завжди, доведеться розплачуватись населенню.